У рукописі Kaikidan Ekotoba міститься описи 33 монстрів, привидів і жителів інших країн також у вигляді чудовиськ.
Kaikidan Ekotoba (怪 奇談 絵 詞) – це сувій, в якому намальовані 33 легендарні чудовиська, людські дивацтва – і все це здебільшого з регіону Кюсю.
Автор сувою невідомий, а ось датується він приблизно серединою ХІХ століття. Сувій був написаний зі слів очевидців, які своїми очима бачили цих монстрів та іноземних громадян які видавались їм чудовиськами. У наші дні він перебуває в музеї міста Фукуока.
Чорне створіння справа було народжене собакою, яка спарювалась із птахом в місті Фукуока на початку 1740-х років. Поруч з цим гібридом – аморфне біле чудовисько, яке теж було виявлено в Фукуоці – кажуть, воно було розміром приблизно 180 см. Люди припустили, що це був танукі, який щось наплутав зі спробою змінити зовнішній вигляд.
А на цій частині сувою зображена примарна стара, яка з\’являлася пізно вночі в одній з гостьових кімнат храму в містечку Кахо, що в префектурі Фукуока. Вона неодноразово лякала мешканців храму, спричинивши цим самим випадкові самогубства, коли ті намагалися розрубати її мечем.
Коли дме сильний вітер, можна почути, як цей російський хітодама виє «Oroshiya, oroshiya» (Опусти мене вниз). Скоріш за все автор сувою придумав такого йокая сам, на основі гри слів. («roshiya» – це Росія японською).
А на цьому зображенні дзенський монах, який через свого жадібність перетворився на дивне створіння, що нагадує кішку з трьома пальцями на кожній лапі і роздвоєним хвостом як у Некомат.
Ця моторошна рогата жаба, як кажуть, живе в морі біля Пусана, Корея.
Це створення нагадує напівголого китайця, який страждає від застуди – схоже, що це карикатура на Китай, який став жертвою Колоніальних імперій Заходу.
Давним-давно на горі Сатта, що на старому тракті Токаідо, неподалік від міста Шізуока, як дивину показували чоловіка з величезною калиткою. Казали, що його яєчка були близько метра в діаметрі.
«Дика жінка», зображена тут покрита лускою, у неї перетинки на руках і ногах, і на кожній кінцівки – по три пальці, довге чорне волосся і великий червоний рот. Люди стверджували, що зустрічали це створення в 1750-х роках біля гірських джерел в місцевості Асакура, що в префектурі Фукуока.
«Жінка-корова», зображена тут, була дивиною в святилищі Дазаіфу Тенманґу в префектурі Фукуока в середині ХІХ ст. Безрука жінка розважала публіку тим, що своїми дивними ногами нанизувала монети з отворами на нитку.
На цій ілюстрації – бродячий чернець з префектури Нагано, який ніколи не роздягався повністю, коли ходив купатись. Коли ж хтось питав його, чому він не роздягається, він показував діри в своїх ногах, з яких висовувалися змії. Таким він народився за свої злочини в минулому житті.
На багатьох сувоях епохи Едо були зображені дивні істоти – тварини, які насправді існували, але їх рідко бачили в Японії (наприклад морські котики і морські леви). Зображували також і повністю вигаданих істот – наприклад, русалки і каппи. На цій ілюстрації – триметровий тюлень, якого зловили на початку ХІХ ст. в бухті Канезакі.
На цій ілюстрації – гігантська червона риба, яку бачили мисливці на акул з півночі Японії. За їх словами голова цієї лячної риби була близько 2 м в діаметрі.
Як і жадібний до грошей монах, показаний вище, ці люди аналогічно через жадобу перетворилися на створінь, що нагадують кішок.
Це вовк із Езо, який вимер в кінці ХІХ ст. Лапа вовка стоїть на людському черепі.
Корейського ченця з цієї картини зобразили коли той співав та грав на ґеккіні. Окрім того він був дуже схожий на каппу.
На початку ХІХ ст. ця людина з пластичною головою демонструвалась як дивовижа. Кажуть, він міг згинати свою голову як традиційний паперовий ліхтар.
Тут зображено привид жінки з місцевості Асакура з префектури Фукуока, яка померла під час важких пологів.
Некомата – кіт-йокай з роздвоєним хвостом, що любить поласувати людською плоттю. Некомата вміє говорити, ходити на задніх лапах, змінювати свій вигляд, літати і навіть воскрешати мертвих. На цього йокай натрапили в місцевості Насуно префектури Точіґі.
Каватаро – це вид каппи, який любить їсти людей і займатися сумо. Випинаюча частина на його голові заповнена водою. Каватаро слабшає, якщо вода звідти вихлюпується.
А тут зображено вхід до печери в горах префектури Кумамото. На перший погляд – звичайна печера, але варто підійти до входу ближче – і можна помітити очі та зуби.
Цю жінку-змію бачило аж шестеро людей на горі Мікаса в префектурі Нара. П\’ятеро з свідків померли на місці. Шостий вижив, дістався до найближчого будинку і розповів про це. Однак і він помер три дні потому від дивної хвороби. Жінка-змія нагадує відому нуре-онну.
Рокурокубі – це жінка зі здатністю витягати шию до неймовірної довжини. Її одного разу вночі зустрів листоноша біля храму Нінна-дзі в Кіото.
Цього мікоші-нюдо бачив пізно вночі селянин з місцевості Нака в префектурі Фукуока.
Хоча ця істота не підписана, однак вона нагадує ґаґозе, йокая, що нападав на послушників храму Ґанґо-дзі.
