Сонячною пообідньою дорогою з Кракова до Варшави згадалася мені минулорічна подорож на Magnificon, якою цікавою тоді видалася програма, насиченою зірками косплею, милими анімешнику тематичними лекціями, подіями та концертами японських поп-зірок. Проходив цей фестиваль традиційно на Kraków Expo на сході від центру міста поряд з районом Нова Хута. І коли вносили цей фестиваль у свій календар, сподівалися не меншого. Якоюсь мірою ці наші сподівання виправдалися, якоюсь мірою ні, але все по порядку.
Нажаль, не хочеться починати розповідь з негативного моменту. Подали ми свій внесок ще у квітні через e-mail, і з тих пір мертва тиша. Ми не отримали ані позитивної, ані негативної відповіді навіть попри те, що на фан-сторінці нагадували про свій внесок у коментарях. Такий підхід не є дуже добрим і свідчить або про упереджене ставлення, або про відсутність організованості, або про те, що наш внесок потрапив до спаму, котрий ніхто не перевіряє. Тому довелося відвідати цю знакову подію в приватному порядку. Це на добре, адже дало можливість оцінити фестиваль на рівні звичайного відвідувача, а не віп-персони чи там медіа.
То ж, коли ми прибули до входу в суботу, на нього вже чекала досить довгенька черга, котра рухалася вельми повільно. Людей, котрі прийшли на один день без попередньо придбаних квитків приймали лише два пункти на акредитації, котрі працювали не надто швидко. Тому вийшло потрапити на сам фестиваль лише після майже годинного стояння в черзі. Браслетик видали, програмку отримано, але бейджика вже не вистачило. І це ще пощастило, в п’ятницю народ стояв близько двох годин. Втім, колейкони (від польського kolejka – черга), здається, звична справа для польських фестивалів.
За зоною акредитації розмстили пункти харчуваня, і ось в цьому плані Magnificon може похвалитися чудовою добіркою як традиційних страв (їдальня на другому поверсі), як солодощів, так і суші. Найбільший набір роллів коштував 45 злотих, і цими смачними ласощами можна було добряче наїстися. Мінімальний набір – 25 злотих. Це, безумовно, набагато дешевше, ніж в ресторанах, де за подібні набори можна заплатити часом у півтора, а то і два рази більше. На іншій точці продавали онігірі. В крайньому випадку можна було піти до магазину Żabka (Жабка) по бутерброди, ковбаски чи воду. Щось мені підказує, що ця Жабка робить за один місяць річну виручку інших точок саме через близькість до виставкового центру.
Ситий анімешник – це вже половина справи. Тож іншу половину займають різні заходи. Перш за все багата програма лекцій, конкурсів та вікторин: тут перерахувати тематики. Велика кількість кімнат на виставковому центрі дає змогу прийняти велику кількість пунктів програми, що робить фестиваль більш різноманітним. Через брак часу вийшло відвідати лише одну з них: про відображення Японії у світі Наруто, котру проводила давня прихильниця цього серіалу Nekohoshi (Vivid Cosplay). Дівчина була у образі Вокалоїда.
По-друге – ярмарок. Рік тому він видався нам досить цікавим. І на цей раз кожний анімешкик міг придбати собі чашку, плакат, килимок для мишки, значок, манґу, фігурку нендроїда чи якусь іншу продукцію. Власне, анімешних фігурок зустрічалося не так багато, а от футболок був досить великий вибір. Цікавими здалися складані фігурки, плюшеві коти (один такий поїхав з нами). Впали в ціні альпаки – за максимальну велику треба було віддати 150 злотих, що на 50 менше, ніж рік тому. Дається взнаки спад популярності Love Live (це відчутно навіть по кількості косплеєрів айдолок).
Натомість в променях слави купалась «Моя геройська академія» – безумовний хіт сезону. Одна дівчина в черзі рахувала Тодорокі, поміж учасників фестивалю бігали числені Мідорі, походжали Всемогутні і навіть блукав сонний ККК. Нажаль, в поле нашого об’єктиву не потрапила жодна Саєчка (квак), але оций чудовий оріджинал Урараки у виконанні Keicho Cosplay ми не могли пропустити.
А все це через мюзикл за мотивами «Моєї геройської академії». Ставили його ті самі косплеєри, котрі робили рік тому подібну музичну атракцію за мотивами «Атаки на титанів», а два роки тому – «Юрі на льоду». Зібралося безліч шанувальників, здається, навіть ярмаркова зала трохи спорожніла. Як же люди раділи епічним моментам, пісням, жартам, як зустрічали улюблених героїв. Сюжет охоплював моменти зі всіх сезонів, котрі вийшли на момент весни 2019 року. Особливо хочеться виділити рекламу різних товарів, корті рекламували аніме-персонажі.
Мюзикл видався нам навіть кращим за минулорічні. Це був справді зоряний час творчого колективу, безсумнівний тріумф, і було дуже прикро почути про завершення серії проектів. Сподіваємося, що після відпочинку ностальгія та муза творчості візьме авторів за руку і приведе до нових успіхів. З іншого боку – піти на вершині слави – це, безумовно, достойний крок.
А між тим на коридорах зустрічалося багато цікавих персонажів. Тут були не тільки герої Академії, Наруто чи Лав Лайву. Привернула увагу групка з «Останнього серафиму», або павучиха та Кораліна.
Не вперше ми зустріли Hatsunemikucosplay, відомого нам за великою кількістю жіночих персонажів. І на цей раз ми не тільки познайомилися і поговорили, а обов’язково вирішили зробити інтерв’ю.
Серед косплеєрів то тут, то там походжали готичні лоліти. Вони роблять лише перші кроки на польських фестивалях, і, можливо, за рік будуть спроможні на якісь пункти програми. Але радує їх відкритість та бажання спілкуватися на профільну тематику. Виявилося, що вони мають свою групу на фейсбуку, до котрої я охоче долучився.
Більшість цікавих костюмів приймала участь у конкурсах косплею. Традиційно їх було три. На перший, для початківців-дебютантів, прийняли лише кілька заявок. Все це були непогані виступи на костюми, але не дуже запам’яталися.
Натомість звичайний конкурс був повний сюрпризів. В пам’яті залишилося надзвичайне шоу цілого великого колективу. Дія відбувалася в Японії, в епоху Едо. Жрець на свою голову викликав вокалоїдів і демона. Бідолага потрапив у скрутну ситуацію. Перед цим виступом ведучі попередили про те, що одна учасниця має проблемі зі здоров’ям, і тому категорично заборонялося використовувати спалахи. Два виступи: перший та останній були присвячені САО, арці «Алісизація».
Цей самий колектив виграв групову поїздку до Барселони на останньому конкурсі. Так само до Барселони поїде знайомий нам по Варшавському Комік Кону вікінг. А от до Лондону припало їхати дівчині, котра зіграла сценку з Final Fantasy XIV. Загалом всі виступи були цікавими, але нашому серцю сподобалася весела сценка з Adventure Times (за мотивами пісні The Beatles “Hello goodbye”).
Проміжки між суддівськими рішеннями та виступам заповнили двома танцями у стилі k-pop. Якщо я не помиляюсь, це одна з перших спроб в Польщі поєднати аніме-фестиваль з цим жанром. Тому не дивно, що надвечір влаштували цілі курси з танцю k-pop.
В перервах між конкурсами виступали зірки j-rockу та поп-музики. Варто було побачити захват публіки від Ледібьорд, з яким запалом підтанцьовували запальним японочкам на сцені. Здається, це один з головних трапів японської сцени (якщо не рахувати гітариста Versailles).
А от Satsuki зібрав дещо менше фанів. Можливо, ближче до десятої люди вже стомилися і не так охоче та інтенсивно готові були танцювати. Втім, під саму сцену підійти нам не було дано.
Надійшов час на підсумок нашого одноденного візиту на Магніфікон. Програма і в цьому році не підкачала. Мюзикл, три конкурси, виступи на котрих об’єктивно кращі за минулорічні, два музичних концерти, школа танців, купа лекцій – це вже стало традицією. Я не знаю, чим буде заповнене місце, відведене під продукт творчості Каірі та її друзів, якщо вони не повернуться до створення мюзиклів, але організатор, гадаю, викрутиться. Можливо, це будуть пункти, пов’язані з японськими народними традиціями, готичними лолітами, показами альтернативної моди – саме в цьому напрямку доцільно було б збагачувати список атракцій.
Так само чудово поставлене харчування, наявність смаколиків японської кухні ідеально пасує до поняття «аніме-фестивалю». І не варто сумніватися – тисячі відвідувачів не залишилися голодними.
А от ярмарок час збагачувати. Великий вибір футболок, більшою мірою не анімешних, це добре, але хочеться чогось цікавішого. Ані перук, ані костюмів для косплеєрів – лише альтернативна мода. Не було багато цікавих продавців, котрих ми зустріли на Pyrkon, Animefest, взагалі, ярмарок видавався дещо порожненьким. Принаймні, рік тому краму було дещо більше.
Є певні вади і в організації фестивалю – від контакту до черг. Відчувається, що організатори або стомилися від фестивалю, але змушені тягнути його на певному для себе рівні, аби утримати позиції найбільшого серед польських аніме-фестивалів. Втім, були і плюси. Оскільки сліп-руми знаходилися страшенно далеко від місця проведення, організатори пустили спеціальний бусик, котрий довозив стомлених учасників до місця сну. Нам вдалося навіть побачити його рівно о десятій вечора.
Підводячи риску, скажемо, що на наступний рік варто було б відвідати ще раз цей фест, аби впевнитися, що це місце і далі притягує багато зірочок польського косплею, що воно надалі є доброю тусовкою, де можна зустріти старих знайомих, друзів та завести нових.
P.S. Ми навмисне не доторкнулися багатьох питань, котрі підняли у своїх блогах кілька членів журі, організації та косплеєри. Це все майже не відчув пересічний глядач, хіба що ми особисто бачили не дуже приязний погляд одної з учасниць журі під час наради. Як виявилося, їх відправили радитися до фотостудії, до котрої міг заглянути кожний. Не дивно, що журі потім плювалося отрутою.
