10 років – це великий термін в нашому мінливому та швидкоплинному світі. Люди за цей час встигають прийти у фандом, залишити в ньому слід та піти в інше, своє життя. Потім повернутися, можливо, навіть і щось зробити, і знову піти або ж залишитися надовго. 10 років – це той термін, протягом котрого в Шецині не було жодного аніме-фесту. Коли ми цікавилися загальною обстановкою, Західне Помор’я здавалося нам темною плямою, терра інконгітою в анімешному світі. І ось в квітні прийшло до нас запрошення від координатора медіа фесту Mizukon, котрий мався відбутися на околиці Шецина в містечку Пшеслав. Само собою, що ми не могли пропустити такої визначної події, і охоче погодилися відвідати фест.
На самому початку фест робив ставку на водну тематику, адже mizu з японської мови – це вода. У водних відтінках синього були оформлені і сторінки події в соціальних мережах. Навіть один з учасників носив на собі величезну накидку-акулу. І це логічно, адже Шецин розташовано неподалік моря, за годину ви можете дістатися до одного з численних приморських курортів і добряче відпочити біля Балтійського моря, хай навіть зазвичай і холоднішого, ніж наше Чорне.
Чим ближче надходила дата, тим частіше публікували пости: про місце проведення, план програми, оголошення гостей тощо. Особливо цінними були пости про акредитацію та доїзд на місце. Також фест подбав про мерч – чашки, значки, футболки давали не лише VIPам, але і продавали в окремій крамничці. Фани могли придбати і плюшеву акулу – символ фесту. Взагалі, акул справді було багато, вони фактично витіснили хіт цього літа – гусаків.
Мізукон проходив в двох будинках, котрі розділяла дорога. Перший – це гмінний центр культури з кількома кімнатами для лекцій, басейном, кав’ярнею та великою сценою. Перед будинком встановили фудтреки між іншими і добре знаний нам Yaki Kingu. Другий будинок початкової школи губився серед 4-поверхіок та міського парку. На вході до нього працювала акредитація, стояла охорона і перевіряла рюкзаки і сумки, чи бува хто не планує пронести на фест алкоголь. Випадків таких ніби не помічали. У просторому вестибюлі стояв великий стенд крамциці Animecraft з фігурками та плюшевими іграшками, і ще два поряд. Здавалося б, це і весь ярмарок, але варто було зануритися в глиб лабіринту коридорів, як ви потрапляли до печери зі скарбами. Чого тут тільки не було (ми не знайшли лише манґи)!. Можливістю продати свої товари скористалися багато місцевих і не місцевих фірм. Десь в глибинах ми знайшли велику (справді, дуже велику) мейдо-кав’ярню з чудовим вибором східних страв і до по доволі гарним цінам. Також тут можна було попити кави та придбати воду, хоча і за цінами кав’ярні, а не супермаркета.
Спортивну залу відвели під сліпрум, і тут люди могли відпочити з дороги, виспатися, або ж перевбратися в улюбленого персонажа. Хоча в туалеті біля сліпрума бракувало дзеркала, але досвідчений косплеєр завжди возить люстерко із собою. Вдень тут було доволі просторо, і ми не спостерігали якоїсь незвично великої тісняви, навпаки, місця вистачало всім. Якщо ж у вас не було свого костюма, то «Wypożyczalnia Cosplay- Universal Shop» охоче здавала в аренду перуки та косплеї, варто було лише попередньо замовити.
Отже, відпочили, заморили черв’ячка, час і рушати на полювання за фотографіями косплеєрів. Хоча кількість учасників фесту – як ми почули на підведенню підсумків – було 1160-1180, прийшло і доволі багато косплеєрів, в основному з місцевого фандому. Ми помітили доволі багато дітей, котрі приходили на фест з батьками – переважно в популярних костюмах з Геншіна чи Літературних геніїв, або ж просто в кігурумі. Бачили і доволі цікаві фандоми, такі як Цільнометалевий алхімік, Зоряні війни. А в неділю до нашого об’єктиву потрапила навіть Марні зі «Спогадів про Марні» студії Гіблі. Оце справжній сюрприз!
Багато учасників заповнювали кілька зал для лекцій в будинку культури та школі. Тут розповідали про аніме, косплей, японську культуру, тохо та багато іншого. Ми теж поділилися нашими знаннями про Rozen Maiden, і буди приємно здивовані, що цей фандом не лише пам’ятають, але і гаряче люблять. З цього приводу наш лектор навіть перевтілився у Суігінто, що додало лекції певної атмосфери. Також в неділю ми відвідали цікаву лекцію про погляд на перспективи польских фестів під кутом фінансово бізнесовим від Фабіана, добре знаного нам співорганізатора Хікарі в Познані та незабутнього «Waifu wars» (але про них розповідати в деталях не можна, тільки лише казати, що це дуже і дуже круто!). Дізнатися про фінансову кухню та бекстейдж фестивалів завжди цікаво.
А в цей час на головній сцені діялося теж багато цікавого. Мізукон пішов дорогою сучасних фестів і запропонував глядачам справжній концерт. Почалося все з каверів, котрі NoMBii виконувала справді дуже гарно. Потім були k-pop танці у виконанні Replay Dance Studio. Справді, дуже рекомендуємо, якщо ви любите цей жанр танцю. Пізніше – концерт Кароля Сухецького.
А в цей же час на площі перед будинком культури можна було повчитися бельгійці, ближче вечора потанцювати різних танців на імпровізованій дискотеці, або ж піти на корт повправлятися у битві на мечі з Відьмаком. Для любителів ігор LARP передбачали велику кількість невеликих ігор – на Мізуконі не було якоїсь одної великої гри. Любителі музичних ігор чи настолок теж могли побавитися у відповідних залах.
А о 18 годині розпочався головний пункт сценічної програми – конкурс косплею. І тут, на превеликий жаль, організатором добре не пішло. Технічній збій з музикою для виступів розтягував павзи між виступами, або ж створювали фальстарти. Ситуацію рятували журі, або ж і самі косплеєри: вони забавляли зал як могли, і, щиро скажемо, виходило в них напрочуд добре. І хоча косплеєри трималися дуже добре і сприймали технічні збої скоріш з гумором, ми уявляємо, як могло їх це збивати, стресувати. Тим більше, що виступи були справді гарними, від деяких просто не відірватися (навіть крізь об’єктив фотоапарата). А гран прі отримала Луна, котра зіграла сцену з «Аптекарки».
Після конкурсу до дверей сцени почали підтягуватися фанти айдолів з Milky Way Heroes. На цей раз вони приїхали не у повному складі. Дівчата виступали цілу годину, і фани їх прийняли надзвичайно тепло. Ну а після були ті самі «Війни Вайфу».
Якщо ж хтось думав, що сцена буде порожньою в неділю, то він був би приємно здивований. Адже в неділю проходило кілька пунктів – покази карате, конкурс талантів та ще один виступ кей-поп студії. Конкурс талантів хочеться згадати окремо, оскільки тут кожний міг проявити свою найсильнішу твору сторону. На приклад – створення стрічок до музичних механіних машинок з музикою до аніме, власне цей проєкт і переміг. Друге місце дісталося співочій дівчині в кімоно. Суддями стали Бетмен і Джокер.
І ось наближався кінець фесту. Як і годиться, він завершився підсумком, де кожний міг поспілкуватися з організаторами, задати питання і поділитися своїми враженнями та пропозиціями. Що ж, Serek, один з двох співоргів, був відкритий до діалогу, але поки що не вказав конкретної дати наступного Мізукону, як і взагалі його анонсу не зробив. «Ми ще цей не закінчили». На диво, на підсумок прийшло багато людей, вони активно брали участь в обговоренні і вносили дуже цінні пропозиції.
Якщо дивитися загалом на фест, він дуже нагадував старі добрі шкільні фести з часів до пандемії COVID-19, де багато хто знає один одного, де можна спокійно познайомитися і поспілкуватися з новими людьми, не немає натовпів і великої тісняви та черг. Ба більше, разом з новими людьми прийшло і багато фанів аніме-фестивалів, котрі відвідують їх не перший рік – і не тільки лише через цікавість. З його додаткових плюсів був басейн (водний фест без води важко уявити), до котрого треба було записатися завчасно, кав’ярня в будинку культури і окрема точка з кавою в неділю під школою. Навряд чи хтось міг поскаржитися на голод чи спрагу і навіть брак розваг (хоча ми чули і такі нарікання), враховуючи багату концертну програму.
Поза тим хоча прийшло доволі багато косплеєрів, ми, фотографи, в суботу зіштовхнулися з великою кількістю відмов. Доводилося інформувати, що це фото до фотозвіту, і лише тоді люди погоджувалися попозувати. Відчутно було, що місцевий фандом не призвичаєний до фестів і рідко коли відвідує подібні заходи в інших містах. Також відчувався брак можливості оплатою банківською карткою на фесті (лише готівка або блік), то ж якщо вам впала до ока якась цікавинка, а готівку ви видали на фігурку з улюбленим персонажем, довелося плентатися до найближчого супермаркету до банкомату. Однак фудтраки та мейдо кафе охоче приймало картки. Також відчувався брак води на лекціях, і якщо ви не подбали про неї самі (в тому числі в хелпрумі), то було справді кепсько.
Що ж, надійшов час подякувати організаторам за запрошення і побажати вирішити технічні проблеми. І, безумовно, прийняти рішення на другу едицію. Бо справді варто!
