Ще не встиг відгриміти останній шквал оплесків на закритті фестивалю Анімефест в чеському місті Брно, а руки самі тягнуться поділитися з вами враженнями від одного з найкращих аніме-фествалів, котрі я відвідував за останні два роки. І це не перебільшення, такої насиченої та цікавої програми давно вже не доводилося бачити. Але все по порядку. Почули ми про цей фестиваль ще рік тому від польської косплеєрки Shatty Cosplayz, котра цього року організувала цілу групу друзів, аби відвідати цей фест. Ми не змогли долучитися до неї, проте зібралися з силами і вислали заявку на фестиваль. Нас прийняли миттєво, і тому вже з квітня ми почали збиратися в дорогу.
Доїхати до Брно дуже просто як з України, так і з Польші, Австрії, Угорщини чи Словаччини. Якщо ви маєте машину, то чудові дороги домчать вас до міста (хіба що траса до Праги місцями не дуже в доброму стані). А як ні – широка мережа кількох автобусних компаній допоможе дістатися до фестивалю. З ночівлею, щоправда, буде дещо сутужніше: сліпрумів не спостерігалося, то ж в якості альтернативи можна розглядати хостели або готелі, котрих в Брно предостатньо. З центру міста можна дійти пішки, а можна доїхати трамваєм №1, котрий ходить досить часто. Тепла погода сприяє пішим прогулянкам, то ж я скористався трамваєм тільки в перший день. На вході виявилося, що прессу акредитують в іншому місці, то ж я дарма стояв цілих довжелезних 3 хвилини в черзі. Приймають людей моментально, команда на акредитації працює відмінно, так що учасники фестивалю не встигають і оком кліпнути, як одразу отримують свої браслетики (з цупкої тканини, а не паперу), бейджики, буклетики і навіть магнітик в подарунок.
І ось ви роззираєтесь на досить великій площі. Неподалік на піаніно та скрипці грають косплеєри, або просто учасники. Звучить аніме-музика, хоча і класики вистачало. Весь фестиваль займав тільки невелику частину виставкового центру: будинок для конгресів, круглу залу ротонди, сполучені з нею величезні зали А1 та А2, а також лекційні зали «Моравія» та «Брно». І вже тут, перед головним входом до Ротонди бурхливо кипить життя. Давні знайомі вітаються між собою, походжають косплеєри, поправляють свої костюми, фотографи вже вийшли на полювання. Ну і ми слідом долучилися, ловлячи кожного цікавого персонажа не залежно від того, чи знаємо його, чи ні.
Вже з перших годин підтвердилися чутки, що чеський косплей на дуже високому рівні. Справді, стільки цікавих і складних костюмів давно вже не доводилося бачити, при тому, що відвідував великі фестивалі. Серед чехів там чи сям зустрічалися гості з Польші, з деякими з них віталися, признавалися, з іншими познайомилися на фестивалі. Серед косплеєрів іноді зустрічалися і готичні лоліти в образі, і навіть броліти.
Власне тут юрмилися найбільші натовпи. Люди поспішали придбати манґу, аніме на дисках, різні кухлики, значки, плакати, кігурумі, подушки, футболки, солодощі, фігурки, магнітики – про це навіть говорити не хочеться. Піком аніме-моди цього року стали шапочки з помпами, котрі ворушать вушками. Покемони, стічі та інші казкові звірятка йшли на ура попри спеку, котра особливо докучала в неділю. Пікантною родзинкою стали панцу, справжні жіночі японські трусики – все як в аніме. Найцікавішим для мене виявились два стенди. На одному продавалися перуки, на другому – косплей-одяг. То ж кожний, маючи відповідну суму, міг прямо на фесті спробувати себе в якомусь не складному образі. Щоправда, бракувало великих розмірів (я бачив лише один тип сукні, котрий мав розміри XXL та XXXL, і це не були китайська система виміру) та чогось хлопчачого. Втім, хлопці охоче ходили в сукнях, принаймні трапів я бачив досить багато, і вони не викликали жодних насмішок чи хейту.
Досить багато було торговців з Польщі. По Gakkon-у ми були знайомі з пані, котра продавала великі шапки у вигляді голів тварин. Досить великим здивуванням стали мангітики та футболки з мумі-тролями. Були тут і манґи з Польщі – цікаво, що чеські фани їх купували попри те, що мали свої.
На горі над основним базарчиком тягнулася алея артистів. Арти, прінти, біжутерія – майте тільки гроші. Ця алея провадила вас до дуже цікавого куточку – куточку готичних лоліт (поряд з чудовою кав’ярнею з тортиками, що символічно). Щирий уклін тим, хто додумався виділити їм кілька столиків. Так само, як і з косплеєм, дівчата могли придбати собі всі необхідні аксесуари, сукню і навіть панталончики. Біжутерію продавали кілька локальних брендів, а от сукні – Baby Ponytail, L’Hortensia de la forêt. Оджі, нажаль, могли задовольнитися хіба що краватками та годинниками від Das Dandy-Kochbuch.
Оці чудові лоліти влаштували в суботу пречудове шоу-дефіле в стилі Sound Horizon на тему шекспірівських п’єс. Ще не встигли затихнути оплески після виступів майстрів кендо, мечники ще робили останні фото, як на сцені з’явилася Ведуча. Вона походжала з мітлою та поглядала на нових глядачів, що потроху заповнювали місця в круглій залі. За хвилю вона оголосила початок Lolita Fashion Show. До неї приєдналася Автор, в котрій легко пізнавався Вільям Шекспір. Центром сюжету стали чотири п’єси: «Ромео і Джульєта», «Сон в літню ніч», «Гамлет» та «Макбет». Назви транслювалися на великих аркушах, котрі чомусь весь час відпадали зі стенду. Спершу дівчата розіграли вступ, потім кожну з п’єс, котрі починалися з прелюдії, далі йшло дефіле, де лоліти та один оджі (здається, японець) представили свої образи. Насамкінець йшла розв’язка, котра повторювала деякі моменти п’єси. Це супроводжувалося чудово добраною музикою. Я мало не вперше задумався, що лоліти мають свій улюблений напрямок, і що стилю може бути супутні певні гурти та виконавці. Ведуча та Автор розігрували веселі сценки під час дефіле, котрі ближче до кінця набирали все більш трагічного забарвлення: автор переживав за долю своїх персонажів. Після закінчення Ведуча представила всіх учасниць та учасників Lolita Fashion Show.
Окрім шоу лоліти влаштовували кілька лекцій на такі теми, як: французька мода, стиль лоліти на кожний день, майстер-класи по виготовленню чокерів, вишивці тощо. У вільний час ставили кліпи з музикою, пов’язаною з готичними лолітами, або зробленою прихильницями цього стилю. Самі найменшенькі могли розфарбувати свою лоліту на свій смак.
Там же в суботу збиралися на свої лекції любителі шарнірних ляльок. Ця тема, котра почала поширюватися в Японії в 90-х роках, лише щойно виходить на широкі фестивалні простори, попри те, що в Європі є кілька музеїв шарнірної авторської ляльки, багато майстрів і ще більше колекціонерів, до котрих належить і автор цього допису. Дівчина розказала про те, яких брендів бувають ляльки, яка їх історія, і як ляльки краще не купувати (ходить про підробки-репліки відомих брендів). Тут же були представлені кілька ляльок з приватних колекцій, і автор, мабуть, вперше пошкодував, що не взяв котрусь зі своїх. В залі було декілька хлопців, і видно, що їм тема також близька. Шарнірна лялька завоювала хлопчачі полички завдяки своїй естетиці, хоч традиційно це дівоча пасія. І варто пам’ятати, що ці красиві творіння – не іграшки для дітей, і на більшості з них має стояти якщо не 14+, то 16+.
В цьому ключі хочеться згадати проект Figubo – це група людей, котра робить професійні фото bishoujo ляльок та фігурок. Їх стенд радував очі прямо коло входу в середині ротонди. Нажаль, вони не представили жодної ляльки, проте за 50 крон кожен міг придбати фоточку на пам’ять. І вони того вартували.
Всі головні події відбувалися в круглій залі посеред Ротонди. В п’ятницю, вже перед самим виходом я зазирнув до неї і застряг на добру годину, оскільки мої осі не могли відірватися від танців в стилі k-pop. Серед типових для цього жанру виступів можна було виділити пару, котрі за задумкою відрізнялися від решти концептом. Це міг бути або косплей, або гурт перевдягався в акторів цирку і будував на цьому сюжет виступу. Найцікавішим гаряче аплодували глядачі, серед котрих особливо виділялася група людей зі східних країн.
Там же в суботу проходили два конкурси косплею. Кожен мав свій склад журі, серед котрих – відомі у всьому світі косплеєри (на приклад, Maul). Перший організували для дебютантів, другий – для більш високого рівня. Щиро кажучи, різниця у виступах не була аж занадто великою, а от костюми з другого конкурсу здавалися цікавішими, складнішими. Один персонаж навіть не міг спуститися по сходах без допомоги, і він весь час губив одну частину з ноги, так що помічник підв’язував її. І там, і там косплеєри показували чудову акторську гру, так що деякі навіть після виступу на час короткого інтерв’ю з ведучим і оцінки журі не виходили з образу. Особливо запам’ятався хриплий Відьмак, голос котрого пародіювали всі, весела Харлі Квін, Гикавка та Астрід (особливо, коли Гикавці на сцену підкинули іграшку дракона), Дарклоу з Доти. Але особливе захоплення викликали дві близнючки, котрі зробили косплей на класичний чеський фільм-казку «Три горішки для попелюшки». Вони просто порвали зал, і я більш ніж впевнений, що дівчата дістали якусь нагороду (так і є – І місце за груповий косплей).
Прогулюючись залою А2, де косплеєри підписували та продавали свої принти, де зірки косплею в перервах між суддівством роздавали автографи та фотографувалися з фанами, ми несподівано краєм ока побачили знайоме фото на одному зі стендів. А потім назву – Fenindom. Так ми познайомилися з Moon-ka, майстром костюмів та представницею студії, котру очолює одна з зірок українського косплею Fenix Fatalists. Побачити наших на західному фесті – велика удача, то ж ми щодня навідувалися до Мунки, спілкувалися з нею: про студію, про українські фестивалі, про вітчизняний косплей, про Анімефест та інші теми. Особливо цікаво дівчина розповідала про своє захоплення та працю.
В залі ми також зустріли нашу знайому Lena Cosplay. Її фото кілька разів з’являлися в стрічці фейсбуку у 2017-18 роках, і лише в ці дні ми мали нагоду познайомитися з нею особисто, поговорити. Ця мила витончена дівчина виявилася дуже відкритою та легкою у спілкуванні, так що без вагань погодилася на інтерв’ю, котре ми плануємо зробити.
Безумовно, є ще багато тем, котрі хотілося б згадати. Це і перегляди аніме, котрі організували в двох залах в перервах між лекціями, це, власне, і самі лекції, це і трансляція подій з ротонди, це і фестивальний концерт, на котрий ми не встигли потрапити, це і настільні ігри, і фотостудії, і різні музичні атракціони, і величезні площі, віддані для геймерів.
Зустріч з Maul Cosplay
Насамкінець, хочеться розглянути організаційну сторону. Ми вже писали про те, як швидко обробляються відвідувачі на вході. Я не чув скарг від знайомих продавців краму. Я не чув жодного нарікання від косплеєрів, від простих учасників. Більше того, майже всі, кого зустрічав після фестивалю, однозначно хвалили захід. Особливо мене порадували дві речі – куточок для косплеєрів та шатня, де кожний міг залишити свої речі, куртку (хоча в неділю від спеки хотілося залізти до холодильника).
Не було проблем і з харчуванням. На численних стендах можна було придбати смачні суші та інші японські і східні смаколики ,солодощі. На другому поверсі ми знайшли кав’ярню та чайну, де всі могли почитати манґу за горнятком чаю (щиро кажучи, вперше бачу такий куточок на фестах і це надзвичайно радує). На теренах коплексу працювала їдальня, де відвідувачі могли спробувати більш традиційних страв з рису, картоплі, курячого чи свинячого м’яса. Тільки туди важливо було потрапити до 15 години, бо страви закінчувалися. Поряд діяла ще одна кав’ярня. Смачну каву відвідувачі могли попити і надворі, де вона продавалася разом з якимись простими стравами. А от водою варто було запасатися в магазинах, тому що тут продавали півлітрову пляшку за 20 крон, що на мою думку досить дорого (може, десь було і дешевше).
Щиро кажучи, Анімефест – це фестиваль моєї мрії. Саме такою різноманітною і цікавою я бачив нашу спільноту, коли лише почав в ній працювати. Коли аніме стало головною віссю, на котру нанизалася величезна кількість супутніх тематик: косплею, готичних лоліт, шарнірних ляльок, запрошені зірки, японської культури, кей-поп танцю, і навіть елементів стім-панку. При цьому не дуже зачіпаючи області фантастики, історичної реконструкції, тобто не входячи в поле інших фестивалів. Єдине, чого я тут не бачив – це виступів аматорських колективів (просто я не потрапив на фестивальний концерт, затримавшись за однією розмовою) і не знайшов конкурс каверів. Я думаю, що фестиваль від цього не постраждав. Рівень організації, підхід до людей на висоті. Я б хотів, аби колись наші українські фестивалі стали ж такими широкопрофільними і такими ж разноманітними та цікавими для широкого грона анімешників. Я дуже рекомендую нашим підписникам вже зараз почати збирати гроші і за рік відвідати Animefest, аби на власні очі пересвідчитися в правдивості моїх слів.
Косплеєри відходять вдаличінь…
Звіт підготував Nekonosan
