地獄
じごく
ПЕРЕКЛАД: земляна в’язниця; пекло
ОПИС:
Душі, які визнані не гідними переродитися в п’яти вищих буддистських світах, приречені до найгіршого життя після смерті – Джіґоку, або Буддистського пекла. Хоч воно й описується як один вимір, насправді воно не є одним чітко визначеним місцем. Існує безліч підвидів пекла, які поділяються на вісім холодних та вісім гарячих областей. Ті, в свою чергу, поділяються на безліч менших областей – більше 64 тисяч за деякими підрахунками, і кожна з них має свою унікальну форму покарання та тривалість перебування, підлаштовані спеціально під окремі людські гріхи. Хоча існує багато різних рівнів пекла в японському буддизмі, загальний термін Джіґоку, зазвичай, використовується саме для визначення восьми гарячих областей, також відомих як вісім великих областей пекла. А саме:
• Токацу джіґоку – пекло відродження, призначене для тих, хто за життя скоїв убивство. Ті, хто вбивають без докорів сумління, потрапляють до цього пекла. Навіть убивство найменших істот, наприклад комах, за яким не слідувало покаяння, є шляхом до цього пекла. Також люди, що вели розбійницький спосіб життя, чи померли в результаті заколоту чи повстання – потрапляють до цього пекла. Земля в цьому місці завжди гаряча та палає. Душі, скинуті до цього пекла, повинні боротися залізними кігтями і рвати один одного на шматки. Зловісні оні блукають по цьому пеклу і розчавлюють грішні душі. Щойно душа гине – дме холодний вітерець і повертає її до життя, щоб вона продовжувала боротися знову і знову. Душі тут повинні вмирати та відроджуватися незліченну кількість разів протягом усієї тривалості життя, яке в пеклі відродження становить 500 років. Проте, час у пеклі вимірюється інакше ніж на землі: один день у цьому пеклі дорівнює 500 рокам у Царстві Небесних Королів, у той час як один день там дорівнює 50 рокам земного життя. Таким чином душа, що потрапила в Токацу джіґоку, повинна терпіти покарання протягом 1.6 трильйона земних років.
• Кокуджьо джіґоку – пекло чорних ниток, призначене для тих, хто не лише скоїв убивство, а й гріх крадіжки. Тут оні б’ють душі об гарячу землю та відмічають риски на їхніх тілах чорними нитками. Потім, за допомогою сокир і пил, тіла шматуються по лініях, відмічених нитками. Іншим видом тортур тут є несення важких палиць із гарячого заліза по канату, який натягнутий над гігантською сковородою. Коли жертви падають, їхні тіла шматують і скидають до величезного казана. Тривалість покарання тут складає 1000 років у царстві Тоорітен, в той час як один день там дорівнює 100 рокам земного життя. Тобто душі проводять у пеклі чорних ниток близько 13.3 трильйонів земних років.
• Шюґо джіґоку – дробильне пекло, призначене для грішників, які вбивали, крали та чинили гріх перелюбства. Душі тут страждають удесятеро більше за Кокуджьо джіґоку, їхні тіла подрібнюються між двома залізними горами, перетворюючись на криваве місиво. Коли гори розходяться, тіла відновлюються і все починається заново. Обрій вкритий деревами з лезоподібним листям, на верхівках яких висять душі, до яких мають лізти грішники. А коли вони досягають верхівки, порізавши все тіло, біля підніжжя дерев з’являються привабливі чоловіки та жінки, які манять їх до себе. Коли нутрощі випадають з їхніх тіл, приходять гігантські демонічні звірі та зжирають їх. Перелюбникам витягають язики та прибивають до вух, педофілам заливають розплавлену мідь до заднього проходу поки не поллється з рота. Гомосексуали змушені спостерігати як їхні коханці згоряють у полум’ї притягуючи їх до себе аби згоріти разом. Душі перебувають тут протягом 2 тисяч років, день тут дорівнює двом тисячам років у царстві Яматен, а день у царстві Яматен складає 200 земних років. Тобто душі тут приречені страждати протягом 106 трильйонів земних років.
• Кьокан джіґоку – волаюче пекло для вбивць, крадіїв, перелюбників та алкоголіків. Душі тут страждають удесятеро більше за Шюґо джіґоку. Тут грішників кидають варитися в казані, або ж їх смажать оні в залізних камерах. Тим, хто чинив грішні діяння напідпитку, заливають до рота розплавлене залізо. Крики та стогони жертв дедалі більше дратують оні і вони стріляють в душі з луків або б’ють їх залізними палицями, щоб ті замовкли, потім їх повертають до життя і тортури продовжуються далі. Тривалість покарання тут складає 4000 років у царстві Тосоцутен, в той час як один день там дорівнює 400 рокам земного життя. Тобто душі проводять у волаючому пеклі 852 трильйони земних років.
• Дайкьокан джіґоку – пекло великих криків, пекло для вбивць, крадіїв, перелюбників, алкоголіків та брехунів. Тортури тут удесятеро важчі за попереднє пекло. Тут язики грішників прибивають залізними цвяхами і відтягують допоки не відірвуть від тіла, після чого язик виростає і покарання починається спочатку. Душі перебувають тут протягом 8 тисяч років, день тут дорівнює восьми тисячам років у царстві Керакутен, а день у царстві Керакутен складає 800 земних років. Тобто душі тут приречені страждати протягом 6,8 квадрильйонів земних років.
• Джьонецу джіґоку – палаюче пекло. Сюди потрапляють люди, які вбивали, крали, чинили розпусту, пиячили, брехали та мали думки чи переконання, що суперечать вченню Буддизму. Тут закатовані душі б’ють розпеченими залізними палицями. Їхні тіла протинають гарячими вертелами та смажать над великим морем вогню. Тривалість покарання тут складає 16000 років у царстві Такеджідзайтен, в той час як один день там дорівнює 1600 рокам земного життя. Тобто душі проводять у волаючому пеклі 54,5 квадрильйони земних років.
• Дайджьонецу джіґоку – велике палаюче пекло, аналог вищезазначеного Джьонецу джіґоку, але значно гарячіше. Страждання ту удесятеро жахливіші за всі попередні області пекла. Призначене воно для грішників з усіма описаними злодіяннями, але на додачу ще і з тяжкими злочинами проти Буддизму – наприклад, зґвалтування черниці. Крики душ, які зазнають тортур тут чути в радіусі 24 тисяч миль навколо. Сила страждань у цьому пеклі настільки велика, що приречені на страждання тут починають відчувати біль іще за три дні до того, як насправді помирають. Термін перебування в цьому пеклі дорівнює половині антаракалпи – одиниці виміру з індійської космології, яка триває настільки довго, що не піддається математичному вимірюванню.
• Муґен джіґоку – пекло нескінченних страждань, восьме та найглибше коло пекла. Воно призначене для найгірших – убивць власних батьків, убивць святих. Душі тут відчувають настільки сильний голод і спрагу, що починають рвати на шматки власне тіло та пити свою кров, але й це не зменшує їхніх страждань. Жахливість цього пекла неможливо описати словами; а якби це було можливо, то і автор і читач обидва б померли від цього опису. Це пекло розташоване настільки глибоко, що на саме лише падіння туди потрібно дві тисячі років на максимальній швидкості руху. Дехто каже, що ті, хто був відправлений туди, ніколи не повернеться, але є й інформація про те, що термін перебування там складає повну антаракалпу, після чого душа може знову переродитися. Але навіть після цього душа потрапить до іншого пекла, де її покарання продовжуватиметься.
ВЗАЄМОДІЯ З ЛЮДЬМИ:
Оскільки в Джіґоку дуже жахливо, а буддисти вельми милосердні, катованим душам в Джіґоку надаються ще декілька судових засідань, натомість того, яке вони вже отримали в Мейдо, щоб побачити, чи можуть вони бути звільнені з пекла або, принаймні, їх страждання замінити на менш болісні. У певні дні, в буддійських храмах родичі загиблого можуть здійснити певні обряди для полегшення долі душі їх родича на тому світі. Хоча специфіка додаткових суддів, що відбуваються в Джіґоку розрізняються у різних буддійських традиціях, надаємо один із описів цих суддів:
100 днів після смерті відбувається перший судовий процес у Джіґоку. Цей суд не є актом правосуддя, оскільки душу вже катують у пеклі. Це більш схоже на апеляцію, де душа (і його або її досі жива сім\’я) отримують можливість, щоб звернутися до богів та попросити за ще один шанс на порятунок. Під час цього суду, душа постає перед королем Бйодо (чия справжня форма є Каннон Босацу, також відомий як Гуаньинь або Авалокітесвара англійською мовою).
На першу річницю смерті, душа знову постає перед судом. Цього разу у ролі судді король – Тоші (чия справжня форма є Сеіші Босацу або Махастхамапрапта).
На другу річницю смерті (початок третього року після смерті), душі надається ще один шанс на порятунок через суд. Король Ґодо-тенрін (чия справжня форма є Аміда Ньорай або Амітабха) головує під час цього суду. У китайському буддизмі, це десятий суд. Це останній шанс для порятунку. Однак, в деяких формах японського буддизму душа отримує ще три шанси на порятунок від Джіґоку.
Наступне випробування відбувається через 6 років після смерті, під головуванням короля Ренґе (чия справжня форма є Ашуку Ньорай або Акшобхья).
Ще одне випробування відбувається через 12 років після смерті, під головуванням короля Ґіон (чия справжня форма є Дайнічч Ньорай або Вайрочана).
Тринадцятий і останній суд відбувається через 32 роки після смерті. Він відбувається під головуванням короля Хоукай (чия справжня форма є Кокузо Босацу або Акашагарбха). Ті, кого не виправдали протягом цих трьох останній суддів, через їх власні помилки чи відсутність молитов від їх живих родичів, залишаються у пеклі на дуже довгий період часу, перш ніж вони зможуть переродитись в іншій формі.
ПОХОДЖЕННЯ:
Як і Мейдо, японське поняття Джіґоку походить з китайського буддизму, зокрема від поняття дію, яке в свою чергу, походить від індійського буддійського поняття нарака. Після переходу цього поняття з Китаю в Японію, воно увібрало унікальні японські риси, хоча й ніколи не зливалося з рідною синтоїстською концепцією пекла – Йомі.
Примітка: найвдаліше змальовано в пародійному аніме «Холоднокровний Хозукі»
СПОРІДНЕННЯ:
Ашура, Ґакі, Мейдо
