青行燈
あおあんどん
ПЕРЕКЛАД: блакитний ліхтар
АЛЬТЕРНАТИВНІ ІМЕНА: ао андо
АРЕАЛ: коридори та кімнати; з’являється коли розповідають історії про примар
РАЦІОН: людський страх
ОПИС:
У період Едо у спекотні літні дні в аристократичних колах було прийнято вечорами, збираючись у компаніях, розповідати страшні історії про привидів у надії, що мороз від страху трохи охолодить тіла. Ці колективні розповіді мали назву хяку-моноґатарі – сто історій про привидів. Під час таких зборів запалювали сотню свічок і вкладали їх усередину блакитних паперових ліхтариків, званих андон, аби створити містичну атмосферу для лячних розповідей. Протягом усієї ночі люди по черзі розповідали страшні історії про йокаїв, демонів, правидів та іншу містику. Після кожної історії одну свічку гасили, поки не залишалася одна, яка освітлювала всю кімнату блідим блакитним світлом.
Згідно з повір’ям, коли гасне остання свічка – з’являється привид із темряви, створений емоційним фоном загального страху присутніх, щоб напасти на оповідачів. Цей привид називався ао андон.
Ао андон є втіленням людських страхів, які формуються у групах людей під час розповідей. Він має вигляд демонічної жінки з довгим чорним волоссям, ціанозною шкірою, почорнілими зубами, гострими кігтями та рогами. Ао андон зазвичай вдягнений у біле чи синє кімоно і палає моторошним блакитним світлом.
ПОВЕДІНКА:
Ао андон з’являється в кінці зборів, коли гасне останній ліхтарик. Він виходить із диму останньої свічки і нападає на гостей. Що саме він зробить потім – невідомо: чи заріже всіх присутніх як у кульмінації однієї з історій, чи просто вистрибне у вікно, налякавши до смерті всіх присутніх. Причина цього полягає в тому, що люди, почувши дев’яносто дев’ять лячних історій, настільки налякані, що до останньої історії діло не доходить, і ао андон може й не з’явитися.
ПОХОДЖЕННЯ:
Є одне старе прислів’я: якщо говорити про диявола – він і з’явиться. Тож легенда про ао андон носить у собі мораль: якщо довго розповідати про зло – воно може матеріалізуватися.
СПОРІДНЕННЯ:
Ао ньобо, Оні, Хітодама
