“Удачі забагато не буває” – вирішили японці і виділили серед безлічі своїх богів особливе місце семи камі, богам удачі. І звати цю команду Січіфукуджін (七福神) , що в дослівному перекладі «сім щасливих богів». Кожен з них символізує певну складову щастя: удачу, великодушність, чесність, гідність, славу, довголіття і дружелюбність.
Дуже хорошим подарунком для послідовників шінто є фігурка одного зі щасливих богів. Вважається, що мрії та побажання власника фігурки обов’язково збудуться. Дуже популярним є зображення всіх семи на човні, що символізує собою плавання до кращого світу, «дального берега». Цей човен зветься такарабуне, «човен скарбів».
Звідки походить Січіфукджін?
Образ семи мудреців, семи героїв давно побутував у легендах та творах мистецтва. Склад команди набував змін, незмінними залишалися лише вищі блага, які вони приносять: матеріальний достаток, чесність, задоволення життям, мирська слава, безмірна мудрість, фізична сила, добро і справедливість.
Відомий приблизний час та ім’я того, хто зібрав Січіфукджін у такому вигляді, якого ми знаємо його тепер. Час – XVII століття, автор – ченець Тенкаї. Цікаво, що лише Ебісу є суто японськими, інші прийшли із буддизму, китайського та індійського пантеону. І все завдяки мирному співіснуванню багатьох релігій.
А зараз познайомимося із кожним богом окремо.
Бішямотен
Один із найпопулярніших божественних персонажів у японських легендах. Бог-воїн та покровитель солдатів, які захищають слабких і борються за праве діло. Його ще називають богом-захисником і покровителем не лише військових, але й лікарів та юристів. Завжди зображується в самурайському обладунку із мечем чи списом у руках тримає пагоду – символ віри та могутності.
Крім усього цього Бішямотен – бог багатства і процвітання, один із «чотирьох небесних царів», що мешкають на горі Сумеру та охороняють сторони світу. Останнє уявлення, як і сам образ бога прийшли з індуїзму (бог Вайшравана). Бішямотен зберігає у своєму палаці незліченні багатства.
В давнину часто ототожнювався з іншим воїном-богом Хачіманом, якому завжди молилися просячи про перемогу у війні. На дахах його храмів сиділи голуби, вісники божественної волі. Популярний у всій Східній Азії. Простіший варіант імені – Бішямон.
Дайкоку
Покровитель селян, бог багатства. Незмінні атрибути – молот, або чарівне калатало, удари яких здійснюють бажання, або сиплять в руки віруючих монети. Також Дайкоку носить із собою мішок рису, на якому сидять щурі. Думаєте, щурі це погано? Ні, адже коли вони прогризають дірку в мішку – рис сиплеться в людські руки. Тому Дайкоку не скнара і щедро обдаровує вірян, особливо, якщо тричі постукати у символічну калаталку.
Це камі полів, охоронець дому та господарства від темних сил чи усяких нещасть, його шанували торговці та всі планував власний бізнес. В деяких записах його називають ще покровителем кухні.
Прототип – індійський бог Махакала, інша варіація імені – Дайкокутен, що є дослівним перекладом імені з санскриту на японську. Ототожнювався з суто японським богом Окунінуші (про якого можливо буде в наступних статтях присвячених цій тематиці).
Цьому богові приписують такі слова: «Доведи красу душі до досконалості, тоді багатство і удача самі потечуть до тебе, і залишиться тільки куштувати їх плоди»
Зображення Дайкоку було на перших банкнотах, номіналом в один єн, випущених в 1885 році.
Ебісу
Із самого початку був богом рибалок, йому молилися про добрий улов. Також його вважають охоронцем здоров’я та маленьких дітей. За легендою, перший син Ідзанамі та Ідзанаґі, який народився без кісток (або без рук і ніг) через недотримання весільного ритуалу матір’ю.
При народженні його звали Хіруко, що означає дитина-п’явка. До третього року життя він так і не навчився ходити і зрештою був викинутий у море в човні з очерету. Човен досяг берега острова Едзо (тепер Хокайдо), де його знайшов добрий айну (мешканці острова). Звали доброго чоловіка Ебісу Сабуро. Завдяки його опіці слабке дитя хоч і пройшло великі труднощі, але зрештою виростило собі руки та ноги і в трирічному віці став богом Ебісу.
Згідно з уявлень цей бог кульгає та є глухим, але залишається веселим та чуйним. Звідси титул «бог, що сміється»,
Зображується в капелюсі із рибою в руках (лящ чи окунь). Медуза і риба фуґу також асоціюються з цим богом. Тому рибні ресторани часто використовують образ Ебісу.
В Середньовіччі його роль зросла, він став ще покровителем торгівлі і захисником чесного підприємництва, став богом не лише рибальства, але й мисливства.
Ебісу, єдиний бог який доступний для шанування в «місць без богів», коли всі боги збираються у великому храмі (тому що він глухий і не чує запрошення).
В честь Ебісу названі популярні бренди одягу та пива. Особливо його шанують власники маленьких магазинчиків.
Бендзайтен
Єдина богиня в Січіфукуджін. Володарка вод, що захищає від лиха та потрясінь. Її образ походить від ідійської богині Сарасаваті, богині рік. Храми цієї богині зазвичай знаходяться на маленьких острівцях серед водойм.
Особливо її шанують як покровительку мистецтва і зображують із музичними інструментами в руках: з лютнею, або біве (японська мандоліна).
Статуетці Бендзайтен особливо раді творчі люди: музиканти, письменники, танцюристи, співаки, просять у неї натхнення, духовну та фізичну гармонію. Батьки ж вірять, що ця богиня сприятиме прояву талантів у їхніх дітей. Також Бендзайтен вчить красномовству і розподіляє воду для всіх камі біля гірських потоків.
Раніше зображувалася майже так само як Сараваті (з вісьмома руками, в яких тримає різну зброю, як мечі та луки). Але вже з XIV століття в Японії канонічним стало її зображення як не як чудовиська, а миролюбної красуні.
Головний храм Бендзайтен – Тенкава, в горах Кумано відвідують зірки японської естради.
Хотей
Бог спілкування, веселощів та багатства. Його праобразом вважають монаха, який замість усамітнення мандрував по базарах і заробляв на життя передбаченням погоди.
Із речей у нього був лише посох та мішок для монет – хотей, завдяки чому він отримав своє ім’я. Або ж завдяки іншому «мішку», великому животу, який не могла замаскувати ніяка ряса. Вважається, що саме в животі зосереджена життєва енергія, тому в Хотея її дуже багато.
В Хотея веселий та легкий характер, це справжнє втілення безтурботності і де б Хотей не з’явився мандруючи світом – до людей приходить удача, здоров’я та благополуччя.
В народі вірять, щоб здійснилося бажання – треба взяти фігурку Хотея, потерти триста разів за живіт, постійно думаючи про своє бажання. Своїм віялом цей бог відганяє горе та печаль. Ще його зображують зі злитками золота, монетами, перлиною, посохом, мішком зі скарбами, персиком. Є багато зображень Хотея, який веде за повід ісператорського коня, чи оточеного гуртом дітей, чи з однією дитиною на руках.
Також в склад Січіфукуджіну кходить двоє дуже подібних богів – старців
Фукурокуджю
Бог довголіття, що прийшов в Японію з Китаю. Його ім’я містить у собі три ієрогліфи, що позначають щастя, успіх на роботі та довголіття (а при нагоді й безсмертя). Також вважається покровителем південної полярної зірки (сігма Октанта).
Старець-відлюдник живе у власному палаці, оточеному чудовим садом. За легендою цьому саду росте трава безсмертя. Особливістю Фукурокуджю є видовжена голова, що символізує накопичене за довге життя знання.
Зображується із посохом, або віялом у руках. Його він використовує для вигнання злих сил та воскресіння мертвих. Можливо віяло стало символом цього бога тому, що слова «віяло» і «добро» в китайськиій мові співзвучні. Супутники Фукурокуджю – тварини, які символізують довголіття журавель, олень, віл, черепаха.
Джюроджін
Прототипом цього бога вважається даос-відлюдник, який за легендою шукав еліксир безсмертя і знайшов його в XI столітті.
Представляє собою уявлення про мудрих та безсмертних старців – небожителів.
Зображується з дуже довгою бородою, а в руці тримає посох зі свистком, що містить у собі всю мудрість світу. Його також супроводжують журавель, черепаха та олень.
То ж не дивно, що добрі боги, які ніколи не відмовляють у проханнях є одними із найпопулярніших та найшанованіших. Їм не треба боятися смерті, тобто забуття людьми (майже цитата з аніме). Зрештою, якщо віриш в успіх, він обов’язково до тебе прийде 
Бішямон і Ебісу в аніме “Безхатній бог”
Як виглядає решта Січіфукдіжну в Нораґамі. Окунінуші – теж саме, що Дайкокутен. Гадаю, вони використали цю назву тому, що цьому аніме вже був персонаж з іменем Дайкоку.
