Японські казки передусім вражають надзвичайною своєрідністю. Це й не дивно: адже Японія довго, особливо в XVII—XIX ст., була відгороджена від зовнішнього світу як морем, так і свавіллям її правителів.
Жила собі колись в Едо (так називалося в давнину місто Токіо — столиця Японії) жаба, яка вже давно хотіла побувати в Кіото.
А в той самий час у Кіото жила інша жаба, яка мріяла відвідати Едо.
От одного дня жаба з Едо набралася відваги та й вирушила в дорогу до Кіото.
А невдовзі і жаба з Кіото вирушила в подорож до Едо.
Стриб, стриб — і зустрілися обидві жаби на високій горі між Едо і Кіото.
— Добридень! Куди мандруєш? — спитала жаба з Едо.
— Добридень! А ти куди? — запитала жаба з Кіото.
— Хочу подивитися на Кіото.
— А я — на Едо.
Жаби глянули одна одній в очі й засміялися.
— Кажуть, Кіото — багатолюдне місто. Це правда?
— А я чула, що Едо — багатолюдне.
Слово за словом — і жаби почали хвалитися своїми містами.
— Кіото — найбільше місто в Японії. В ньому стільки великих будівель, вулиць і людей! — казала жаба з Кіото.
— А Едо — щось дивовижне! Великі замки, крамниці, а на вулицях — юрби людей! — не поступалася жаба з Едо.
Суперечка стала такою гострою, що нарешті вони вирішили поглянути з гори на міста й переконатися, котре з них більше.
Стриб, стриб – і жаби піднялися на самісінький вершечок гори. Звідти в цей погідний день було видно все аж до крайнеба. Щоб не впасти, жаби вхопили одна одну за передні лапки і зіп’ялися на задні.
— Ой, що ж це таке? Кіото геть-чисто схоже на Едо! — вигукнула жаба з Едо.
— Ой, що ж це таке? Едо нічим не відрізняється від Кіото! — здивувалася жаба з Кіото.
Забувши, що їхні очі звернуті назад, жаби ще раз глянули вниз. Дивляться, дивляться — і не бачать нічого іншого, тільки своє місто.
— Тепер я вже не піду до Кіото,— розчаровано мовила жаба з Едо.
— А я не піду до Едо,— озвалася жаба з Кіото.
На прощання жаби вклонилися і сказали одна одній:
— Пробач, що клопоту тобі завдала. Якби не ти, то я била б ноги до Кіото. —
Це я повинна просити вибачення. Якби не ти, то я била б ноги до Едо. —
До побачення! —
До побачення!
Стриб, стриб — жаби спустилися з гори і подалися кожна до свого рідного міста.
— Кіото геть-чисто схоже на Едо,— розповідала всім жаба з Едо.
— Едо нічим не відрізняється від Кіото,— переконувала всіх жаба з Кіото.
От і казці кінець.
За матеріалами видавництва «Веселка», м. Київ, 1986 рік.
Переказ з японської: Івана Дзюба
Малюнки: Олени Михайлової-Родіної
