Сьогодні весь японський та анімешний світ святкує Танабату (七夕). Це свято прийшло до Японії з Китаю в епоху Хейан (794–1185). Тоді японці переймали дуже багато традицій з Китаю, в тому числі і писемність, і музичну культуру, і мистецтво. Для показів останнього в імператорському палаці почали проводити свято. В Китаї воно було пов’язано із “Жінкою сьомого місяця”, а японці надали йому іншого сенсу, скомбінувавши два канджі “сім” 七 та “вечір” 夕. Згодом, в епоху Едо свято почало ширитися в дворянських та самурайських родинах, і таким чином стало загальнонаціональним. Тоді свято припадало приблизно на середину серпня через те, що японці трималися місячного календаря. І дуже часто святкувалося в той же час, що і Обон, від котрого воно перейняло багато традицій. Коли в епоху Мейджі Японія прийняла європейський календар, то Танабата прийшлася на 7 липня. Лише місто Сендай тримається старого звичаю.
Дуже чудово стала в нагоді одна китайська легенда. Кажуть, що якось пастух корів Хікобоші (彦星) зустрів принцесу-ткалю Оріхіме (織姫). Вони покохали одне одного і принцеса закинула свою працю. Це помітив татусь дівчини – небесний цар. Таке неподобство йому не сподобалося, адже його донька ткала не що інше, як хмари. Він рішуче розлучив обох закоханих. Оріхіме поставив по один бік річки, а Хікобоші закинув на другий. Донька дуже просила татуся, і той дозволив зустрічатися молодим раз на рік, якраз в сьому ніч сьомого місяця. Часи йшли, принцеса стала зіркою Танабатацуме, знаною нам як Вега у сузір’ї Ліри, а пастух – зіркою Альтаїром у сузір’ї Орла. Японська назва – Кенґю (牽牛). А річка, що їх розділяла – Чумацьким Шляхом.
Саме через цю легенду свято набуло романтичного забарвлення. В цей день на деревах підвішують бамбукові гілки танзаку (短冊 ) (а де їх немає – просто на гіллячках), до котрих кріплять паперові смужки з побажаннями. Раніше бажання загадували, аби стати гарним поетом, музикою чи каліграфом, але нині загадують будь-яке бажання. Колір ниток теж має значення. Вони мають бути чорними, білими, червоними, зеленими та пурпуровими, і це – данина для Волопаса, у котрого прохають багатих врожаїв. Аби бажання збулося, гілки кидають до річки. Якщо ніч, коли загадали бажання, була зоряною, то воно має обов’язково здійснитися, і то швидко! Якщо ж небо затягнули хмари – треба чекати до року.
В ці дні, попри те, що вони є робочими, в Японії проходять триденні фестивалі. Міста прикрашають ліхтарями та відповідними вивісками, а на будинках вивішують смуги паперу з побажаннями та різноманітні талісмани. Головними вулицями проводять паради. Вечорами пускають багаті яскраві феєрверки. Останні – це данина яскравим зіркам, з котрими пов’язано свято Танабати. Особливо Танабаті радіють діти, котрі мають надзвичайно велику кількість побажань. І школярі, у котрих незабаром почнуться канікули. Молоді люди вдягаються у традиційне вбрання: юкати та кімоно. Це ви могли бачити в багатьох анімах.
Арт: CaO
Джерело фото: https://www.thoughtco.com/tanabata-festival-in-japan-2028044
Джерело фото: https://www.thoughtco.com/tanabata-festival-in-japan-2028044
