Чи бували ви в палацах? Сьогодні ми відвідаємо імператорський палац в Кіото. Він називається Кьото ґошьо (京都御所) і знаходиться в районі Каміґьо. Його історія починається, як не дивно, з XIII століття. В ті часи імператор мав головну резиденцію в районі Хей’ану. Черех часті пожежі та загальну зношеність його часто ремонтували, а імператори селилися у когось зі своїх підданих, облаштовуючи тимчасові резиденції. Одну з таких резиденцій, Цучімікадо, імператорська родина займала настільки довго, що вона перетворилася на постійну. Тим більше, що в XIV столітті старий палац дешевше було полишити, ніж проводити капітальний ремонтували. В той час династія розділилася на північну та південну, і в Цучімікадо мешкала північна. В 1392 році династії об’єдналися, і Кіотський палац остаточно став головною садибою. Всі основні його будови зведені за часів влади регіонального володаря Оди Нобунаґи. Будівельні праці почалися 1569 року і тривали при настуаниках Тойомі Хідейоші та Токуґави Ієясу. Формування комплексу завершилося в 1620-1640 роках. Декілька будівель добудував голова шьоґунатського уряду Мацудайра Саданобу. Після реставрації Мейджі столицею обрали Едо, нинішній Токіо, і Кіотський палац втратив статус головної садиби.
Комплекс палацу зорієнтований з півночі на південь. Його довжина 450 метрів, а ширина із заходу на схід – 250 м. Комплекс огороджений білим муром, в котрому є шість брам: Кенреймон (建礼門), Кеншюнмон (建春門), Сакухеймон (朔平門), Коґомон (皇后門), Сейшьомон (清所門) і Ґішюмон (宜秋門). Південна брама Кенрей є парадною. Вона провдить до брами Шьомей (承明門), за котрою ви потрапляєте південного двору. Він оточений трьома галереями Шьомеймон, Ніккамон і Ґеккамон. А на західній стороні – тронна зала Шішінден (紫宸殿). Тут імператори приймали відвідувачів та проводили засідання. Тут проводили інтронізації імператорів Тайшьо і Шьова. Розміри церемоніальної зали 33 на 23 метри. В ньому є імператорський трон Такамікура (高御座). Нинішній є копією давнього трону, відомого з 707 року. Копію виконали у 1913 році. Праворуч – Мічодай (御帳台) – місце імператриці. Обидва трони розмішені за спеціальною завісою Місу. По обидві сторони від головних сходів висадили два дерева: сакура на сході та апельсинове – на заході. Урочисті делегації приймали із західної сторони через браму Окурумайосе (御車寄). Вони очікували на прийом у спеціальній залі Шьодайбуномі 諸大夫の間.
Шішінден з двома деревами
Сам імператор мешкав поряд, у будівлі під назвою Сейрьо (清涼殿). По інший бік малий палац Коґошьо (小御所), що служив в якості судової кімнати, Навчальна зала (御学問所, ґокакумонджьо), де міститься імператорський кабінет та бібліотека, і зала Цуненоґоден (常御殿) – місце, де мешкав імператор до 1869 року. В північній частині палацового комплексу поряд зі ставком мешкала Імператриця (皇后宮常御殿, коґоґу цуне-но-ґотен, Зала Імператриці), принци та принцеси. Там же є Оміма, місце проведення неофіційних церемоній та фестивалів. Також на території є кабінети міністрів та гаражі – старий та новий. Новий, Шінмікурумайосе (新御車寄), збудували на честь приїзду імператора Тайшьо для церемонії інтронізації в 1915 році. Окремо на сході стоїть будівля Шункоден (春興殿), в котрій з 1915 року зберігається священне дзеркало, одна з трьох імператорських реліквій.
Шункоден
Насправді, комплекс палацу дещо більший, адже до нього входить і Кіотський імператорський сад, і палац Імператриці-матері, зведений у 1867 році, палац екс-імператора. В давні часи поряд знаходилося багато садиб аристократії, від котрих залишилася лише резиденція роду Рейзен. Відвідати палац можна в часи цвітіння сакур – перша декада квітня та моміджі-ґарі, жовтіння – друга декада жовтня. В інший час потрібний спеціальний дозвіл.
Оміма
Вд давні часи в палаці мешкала одна знатна дама. Вона входила до почту Імператриці, і можливо, брала участь у різних придворних інтригах. Не витримавши стресів, жінка збожеволіла і зжерла цілого кота. Чим прирекла себе на муки в пеклі джіґоку. Усвідомивши свою провину, вона пішла до монастиря Енряку-джі і почала довгий і важкий шлях покаяння. І хоча тіло все ж таки відправили до джіґоку, душа перетворилася на йокай, котрий мешкає до наших часів в цьому монастирі. Йокай отримав ім’я Насу баба. Він стереже монастир від небезпек (хоча не завжди успішно), окрім того блукає теренами навколо. Якщо ж зустріне кого, то посміхається до нього. І якщо цей хтось втратить свідомість (посмішка йокаїв доволі специфічна), Насу баба піднімає його і акуратно вкладає на травичку.
