Сьогодні ми помандруємо до Кіото і відвідаємо одну з перлинок міста – буддистський Монастир Кійомізу (清水寺, きよみずでら). Це один з найбільших комплексів, та, мабуть, один з найбільш відвідуваних в наш час. Розташований він на схилі гори Отова на сході міста, і звідси відкриваються чудові види на Кіото. А ще можна прогулятися до водоспаду, котрий теж є важливим елементом монастиря. Або поглянути на статую бодхісатви Тисячорукої Каннон, культ котрої і лежить в основі монастиря.
Починається монастир із довгого узвозу Кійомізумічі, що тягнеться від вулиці Мацубару-дорі. На ній стоять крамнички, відомі з XVII століття, хоч вигляд їх загалом доволі осучаснено. Цим узвозом відвідувачі дістаються Брами Ніо-мун. Поряд з нею варто звернути на доволі оригінальні стайні. Раніше відвідувачі заходили через Західну браму, що розташована поряд, але ніні вона закрита. Дорогою наверх варто звернути на трьохступеневу вежу-пагоду. Поряд бібліотека, дзвіниця, Храм Засновника та Асакурський храм. Якщо відійти трохи вліво, то можна потрапити до саду із кам’яними буддами.
Східна брама та дзвінниця
Центром монастиря є “Головна зала”. Традиційно вважається, що будівлю звели у X столітті, але насправді це відтворення 1633 року. За Головною Залою вже не перше тисячоліття ллє свої води водоспад Отова. А на півночі - шінтоїстичний храм та далі – Павільйон звершень. На сході – храм Шак’ямуні, храм Аміди і Внутрішній павільйон.
Коротка історія монастиря
Легенда каже, що якось ченцю Ентіну з’явилася уві сні Тисячорука Каннон. Вона наказала оселитися в провінції Ямашіро в мальовничий місцевосці поряд з горою та однойменного водоспаду Отова. Чернець послухався, відправився в дорогу і незабаром дійшов до місця. Трапилося це 778 року. Мешкав собі Ентін, молився. Аж одного разу побачив шьоґуна Саканое но Тамурамаро, що полював собі коло водоспаду. Вони чемненько привіталися, розговорилися. І шьоґун розповів про свою біду. Мав він хвору дружину, і лікарі вже втратили всяку надію. За іншими даними дружина була вагітною. Зібрався Ентін в дорогу, прибув до палацу. Помолився до Тисячорукої Каннон, і жінка зцілилася. Шьоґун з того часу почав поклонятися Каннон. І вона допомогла йому отримати військові перемоги. То ж в 798 році Саканое разом з Ентіном звели на горі Отова храм. За іншою легендою власне резиденція шьоґуна і стала тим самим першим і головним храмом. Так чи інакше тоді монастир Кійомізу належав роду Саканое. Однак у 805 році імператор Камму вирішив націоналізувати обитель. За п’ять років їй надано особливий статус, де молилися за імператора та родину.
Зуіґідо
З X століття монастир підпав під опіку монастиря Кофузукі, центру секти Хоссо. Він став одним з центрів конфлікту Хоссо з іншою сектою – Тендай, чий центр, Енрякузі, розташовувався доволі близько. Тендаїсти неодноразово влаштовували погроми і насамкінець 1165 року спалила все в дощенту. А що не допалили тендоїсти, довершили священики шінтоїсти зі святилища Ґіон. Обитель врятувала лише зростання віри у цілительні властивості бодхісатви Каннон. Тому Кійомізу знову і знову відбудовували числені патрони та меценати, а також за рахунок коштів прочан. І монастир знову палили: на зміну релігійним конкурентам приходили війни між самураями. Особливих руйнувань знову зазнав під час війни Онін в 1469 року. Лише після зайняття військами Тойотомі Хідейоші монастир дістав спокій. Величезні пожертви шьоґуна Токуґави допомогли повністю оновити та розбудувати Кійомізудеру.
Втім релігійні чвари на цьому не закінчилися. В епоху Едо частину монастиря забрали собі шінтоїсти. В перші роки реставрації Мейджі Кійомізу занову забрала до себе секта Шінґон, і лише в 1885 році обитель знову повернулася до Хоссо.
Монастир згадується у численних літературних джерелах. Там описується не тільки історичні факти, але й різні чудеса, церемонії та традиції.
