В префектурі Ґіфу є однойменне місто. А над там, на горі Кінказан, над річкою Наґара стоїть великий замок. Його заклав клан Нікайдо в 1201-1204 роках в період Камакура. Сайто Тошіґана в 1460 році перебудував його з невеликого форту у добре укріплене місце. Тоді місто внизу називалося Іноґучі, а сам замок – Інабуяма. Його нащадки з перервами володіли замком до середини XVI століття, коли під його стіну підійшов Ода Нобунаґа. В його війську було доволі багато колишніх підлеглих клану Сайто, що деморалізувало залогу замку. Облога тривала два тижні, і насамкінець один з полководців Нобунаґи Кіношіта Токічіро скелястими схилами обійшов замок з тилу і зумів пробитися до брами, котру відкрив для загарбників. З тої пори Оду Нобунаґа зробив Інабуяму своєю резиденцією. Власне він і надав нову назву Ґіфу. Потім перебудував у грандіозну споруду. Над укріпленнями повстала теншу – центральна вежа. До Ґіфу навідався чернець-єзуїт з Португалії Лубус Фруа, котрий був вражений красою твердині.
В 1579 році Оду перебрався до замку Азучі, а в Ґіфу сів його син Ода Нобутака. Замок засвітився у самурайських війнах, аж поки в 1600 році битва при ньому стала прелюдією до битви при Секіґахарі. По одному боці були Ішіда Міцунарі та Ода Хіденоба, а на другому – Токуґава Іеясу. Останній виграв, виславши Хіденобу на гору Коя в якості ченця. Замок же сильно постраждав, і був частково перенесений до Кану, а частково стояв в руїнах. Згодом його відновили, але Друга Світова Війна зруйнувала всі споруди. Лише в 1950-х роках його відбудували у нинішьому вигляді. В середині є музей та оглядовий майданчик. З музею є доступ до архівів замку.
