З Moonka ми познайомилися на Анімефесті в Брно. Трапилося це так: стомлений нічним переїздом і денними побігеньками по Брно, наш журналіст блукав теренами велетенського фестивалю, аж раптом йому в очі потрапило знайоме фото над одним зі столиків в куточку. Придивився і зрозумів: це стенд Fenindom Cosplay Agency. А за столом стояла висока дівчина. Це і була майстриня Moonka (instagram.com/moonka_moonka). Вже після короткої бесіди стало зрозуміло, що ми маємо справу з дуже цікавою особистістю, і тому ми вирішили взяти інтерв’ю.
Фотограф Pugoffka
Як ти зацікавилася шиттям? Коли вперше взяла нитку, голку, коли сіла за швейну машинку?
Я зацікавилася шиттям приблизно у 5-6 років, коли у мене з’явилися перші ляльки, я шила їм одяг. Шити голкою та ниткою, першим викройкам та шиттю на машинці мене почала вчити мама, десь приблизно з тих самих 6 років.
А які твої перші кроки були у крафті? Що хотілось зробити і що з того вийшло?
Вперше спробувати крафт відносно косплею я взялася у 2015 році, коли вже начиталася і надивилася усього, що тільки знайшла в інтернеті, шукала вивчала матеріали, те що не вийшло, викинула і йшла далі, доки вийшло, тому вже не згадаю точно. Та якщо подумати, крафт мені був не чужий, я просто завжди робила якісь незначні бутафорські штуки та усякий хендмейд, доки не надибала косплей.
Як ти входила до українського фандому? Чи це були обережні кроки настороженої лисички, чи впевнений поступ тигра?
Тут важко прямо відповісти. Коли я “входила до українського фендому”, я навіть не знала що це таке, я просто йшла на конкурс косплею, бо мені було дуже цікаво спочатку шити, а потім крафтити костюми, я почала займати місця, це дуже надихало робити далі, вчитися чомусь новому, кудись їздити і знайомитися з новими людьми. У той момент почався новий, дуже яскравий етап у моєму житті, що таке саме місцевий фендом та усі ці тьорки, я почала розуміти відносно недавно. Тому скажу, що я була мабуть, як тюлень, трохи незграбна, дуже зацікавлена і дружелюбна.
Як ти стала частиною Fenindom Cosplay Agency?
Тут усе дуже просто: я робила костюми, вчилася, робила більше й краще, поставила собі ціль зробити крутий технологічний костюм, це була Фара із Овервоч. Зробила, вийшла, перемогла, усі були вражені, я була вражена, що змогла, нереальні емоції… Після того фестивалю мені написала Марія Карпенко, та запропонувала співпрацю.
Фотограф Ева Давидова
Розкажи, як виглядає створення костюмів? З чого починається: з ескізу, з уявлення?
У мене створення костюмів починається з вивчення референсу, усіх аспектів, сторін, та нюансів. Після цього потрібен технічний ескіз та розробка розташування кріплень. І вже після цього можна починати створювати базу, яка “сидить”, далі йде декор, ґрунт, фарба, лак, все просто.
З якими матеріалами працюєш? З якими хотілося б спробувати і для чого конкретно?
Я працюю з усіма матеріалами які можу дістати. Основні для роботи: ЕВА (ЕВА-пінка), та ПВХ пластик. З недавнього часу стали доступніші термопластики типу Варбла та Баблстар, почала працювати з ними більше. Багато працюю із силіконом та литтєвими пластиками. Спробувати хочу все, що знаходжу, читаю вивчаю характеристики, експериментую, для чого той чи інший матеріал може підійти, а для чого зовсім не годиться. На даний момент хочу спробувати товари європейських та американських виробників, наприклад праймери poly-props або тканини та текстуровану ЕВА yayahan, але дуже важко організувати доставку їх товарів в Україну. Вона або просто відсутня, або нереально дорога, сподіваюсь це ненадовго.
Що для тебе ближче: лати і обладунки, зброя чи костюм з тканин (шинель, мундир тощо)?
Мені більше подобається ходити у обладунках, я їх обожнюю. Та як косплеєр, який у них вже нормально так погуляв, я маю декілька пошивних костюмів для лайт днів фестивалів, де хочеться більше погуляти та самому щось подивитися, ніж ходити та показувати свій крафт, бо більше ні на що можливостей зазвичай не вистачає. Також хочу зазначити, що для мене важливо, щоб образ був цілісний та гармонічний, і не важливо, чи то здоровенні обладунки, чи то сукня, ближче саме те, що надихає.
Який проект вважаєш своїм найкращим досягненням?
Мабуть поки що ніякий, у всіх своїх проектах у мене є те, що я б хотіла зробити краще, та мені бракувало часу/грошей/знань чи ще чогось, але вони усі мої улюблені ведуть мене до чогось більшого. Майже кожен мій великий проект супроводжується вивченням якоїсь нової технології, чи тестами нових матеріалів, я все випробовую так кажучи на власній шкурі, щоб потім застосувати його в роботі.
Фотограф Pugoffka
А який проект приніс тобі найбільше досвіду, і в чому?
Не можу згадати конкретно який проект приніс найбільше досвіду, бо кожен із них дає свою важливу частку. Точно можу сказати, що найбільше досвіду приносять невдачі, все що не виходить. І от якщо не зупинитися і не покинути, а знайти спосіб завершити, знайти ту технологію для реалізації, чи той спосіб створення того чи іншого ефекту – це і є та сама скарбниця того самого безцінного досвіду. Проектів на даний момент я завершила більше 50 (мабуть більше, своїх та на замовлення), це повних унікальних обладунків, у половині випадків з пошивними елементами, і, можна сказати, що кожен із них приносить щось нове.
Ти робиш багато костюмів для клієнтів? А є щось, що хотілося б зробити для себе? Щось в стилі “мистецтво заради мистецтва”?
Так, завжди я роблю нові костюми для себе, тому що мене це надихає, я дуже люблю косплей, він змінив моє життя, та за браком часу я роблю не багато проектів, а лише ті що реально сидять у сердечку.
І оскільки ми заговорили про високе, скажи, чи вважаєш своє захоплення мистецтвом?
Я звісно вважаю. Та краще скажу, що мистецтво це доволі суб’єктивна штука, тому кожен може відноситися до цього по різному.
Одна справа – робити костюм для когось, інша справа – самій втілюватися в образ. Як ти вирішила спробувати косплеїти? Який образ був першим?
Найперший образ, у якому я вийшла на сцену, був образ Малефісенти, я просто вирішила спробувати тоді, і чесно скажу, що мені дуже сподобалося…
Фотограф Ghiaccio – Венера Северина
Який образ став улюбленим, так сказати, на роки?
Мої образи улюблені усі, та якщо судити з аудиторії, що мене дивиться, образів два: Фара, як самий популярний образ по фотографіям, бо це дійсно дуже складний костюм, та поряд з нею казуальний образ Бригітти з тієї самої гри, просто тому що мені личить персонаж.
А який проект хотілося б зробити в майбутньому?
У мене на думці багато проектів завжди, я ретельно обираю, що таки буду робити. Коли бачу, що і час, і можливість є, намагаюся не хапатися за усе підряд. Та я не люблю озвучувати наперед, тому що вже маю досвід того, що на щось таки забракує часу.
А взагалі, як бачиш розвиток косплею в майбутньому?
Косплей може охопити багато рівнів і галузей, я бачу що це чудове хобі, також я пречудово бачу, що це може бути роботою у всіх його проявах, я не можу загадувати наперед, я сама не помітила як я тут опинилася і пірнула сюди з головою.
Чи траплялися проекти з кросскосплею? На приклад, чи доводилося допасовувати чоловічий образ до дівчини і навпаки?
Так, це нормальна практика, для мене у цьому немає нічого особливого, я сама люблю робити фем версії персонажів.
А якби до тебе прийшов би хлопець і сказав – хочу зробити когось з LoL чи, приміром, Галадріель. Як би ти підійшла до справи?
Я б послала його до менеджера спочатку. Вони обговорять усі деталі, побажання, нюанси та бюджет, а потім хочеш бути Галадріель? – Без питань, зараз усе зробимо, вам з корсетом, чи без?
Ми познайомилися з тобою на Анімефесті. А як тобі цей фестиваль? Чи ти на ньому вперше?
Я на Анімефесті була вдруге, і, завдяки моїм друзям із Чехії, цього разу я могла приїхати зі столиком нашої компанії. Мені дуже подобається цей фестиваль своєю атмосферою, він дуже дружелюбний і крутий, я обов’язково поїду туди ще.
Що тобі сподобалося найбільше з того, що вдалося побачити?
Найбільше мені подобається шоу косплею, конкурс та те, що ставки дуже серйозні, тому конкурсанти готуються дуже ретельно, на результат роботи та репетицій зазвичай дуже приємно дивитися.
Як тобі взагалі чеський фандом і фести? Чи сильно відрізняються від українських?
В Чехії своя атмосфера, та чехи дуже близькі до українців по темпераменту. З фестивалів я була тільки на Анімефесті, так щоб і серйозно, і при цьому дуже лампово, і не супер масштабно в Україні аналогу йому поки що я не зустріла.
Як ти почувалася в кріслі судді на WeGame? На що найбільше звертала увагу у виступах та костюмах?
Бути суддею дуже велика відповідальність, потрібно бути максимально об’єктивним. Я звертаю увагу на все, в основному, на скільки співпадає референс, як сидить костюм, наскільки косплеєр впевнено себе почуває на сцені, на гру, на емоції, на обличчя та рухи – усе є важливим.
Фотограф Анастасія Енотова
Як близькі ставляться до твоєї праці? Чи відчуваєш підтримку?
Я дуже люблю свою маму, яка усе життя терпіла художника у сім’ї технарів, без її підтримки у мене б не вийшло, вона підтримала мене на початку і допомогла, та коли я привезла перші грошові призи та отримала замовлення, вона повірила у мене до кінця.
Усі говорять про те що треба йти до своєї мети, та ніхто не попереджає про те що то є дуже важка робота кожного дня, і не просто тупо робота, а й аналіз помилок, вибір стратегії, обдумування своїх дій та рішень і багато багато роботи… Іноді трохи везіння зрештою можуть підштовхнути швидше). Я попереджаю, це така сама робота як і будь-яка інша, просто вона рідна)
Фотограф Gaerwen – Оксана Нечаева
І невеликий бліц:
– улюблена книжка – Книга – важко тут, люблю читати, особливо фентезі…
– улюблене аніме – Клеймор (єдине яке я додивилася), а також фільми Міядзакі – Замок Хаула, Тоторо.
– улюблена гра – Mass Effect.
– улюблена музика – Epic instrumental, Folk, Folk-rock, Rock, Power Metal.
– на костюм якого персонажа ніколи не наважилася – Трохи не розумію питання… Якщо зробити костюм – то немає нічого не можливого, лише брак бюджету/часу. Якщо малося на увазі на косплей якого персонажа я такі не наважилася – то це Трісс Мерігольд. Вже здавна хочу, та не ризикну поки що.
– фестиваль мрії, на котрий хотілося б потрапити – Blizzcon.
Фотограф Aster Shade
Насамкінець хочемо побажати успіхів у творчості, нових образів, цікавих замовлень та вдячних клієнтів. Сподіваємося зустрітися ще не на одному фестивалі.
