Нашим читачам вже відомі чудові образи вовчиці та кіцуне від косплеєра Faid Eyren. Нещодавно ми публікували інтерв’ю з дівчиною, під час котрого дізналися, що вона нині мешкає у Японії. Цей факт надзвичайно зацікавив нас, і ми вирішили більше дізнатися про те, як українській дівчині живеться у Країні Сонця, котре сходить.
1. Почнемо з самого початку. Як ви потрапили до Японії?
Досить прозаїчно – чоловіка запросили сюди на роботу. Відбулося це досить спонтанно,- у нього було всього декілька днів на прийняття рішення і пара тижнів на збори та переїзд, так що «дійшло» до нас що ми переїхали вже на новому місці.
2. Якою ця країна уявлялася до поїздки? Що хотілося побачити в першу чергу?
У мене була уява про Японію з аніме, фільмів та книг, інформації з Інтернету та розповідей тих, хто вiдвiдував її. Самим дивним виявилось те, що багато дивовижних речей підтвердилося; в аніме досить точно передають японський побут – нам це здається незвичним, в той час як японці просто малюють те, що бачать навколо – звідси і купа реальних місць, співпадаючих з тими, що зустрічаються в аніме. Стосовно побачити в першу чергу – якщо говорити про перший туристичний досвід, то там було досить прозаїчно: стандартні туристичні must see з будь-якого путівника плюс пара локацій з аніме, наприклад, Токійський технологічний університет, в котрому відбувалися події K Project.
3. Якими були перші враження після перельоту?
Прилетіла я ввечері, витиснута, мов лимон, від аеропорту до дому їхати було понад дві години, і це після добового перельоту, так що мене вистачило тільки на рамен в найближчій забігайлівці ( на щастя, непщдалiк вiд дому їх було бiльш нiж достатньо у аутентичному кварталi, де засідали місцеві після праці). Зате зірвалася я о п’ятій ранку і миттю почала збиратися на прогулянку. Проїхала вже традиційно для себе (кожний приїзд до Токіо першою справою я йду туди) до парку Уено, потім на Акіхабару. Відчуття були абсолютно не схожі на попередні туристичні приїзди – в вряди-годи не потрібно було поспішати, тому я просто безцільно гуляла цілий день.
4. Як вирішили проблему з житлом?
Оскільки чоловік поїхав на кілька місяців раніше (мені потрібно було закінчити навчання перед від’їздом), питання з житлом вирішилося досить м’яко – він спершу знайшов короткотермінове житло для себе одного на перший час, і до мого приїзду вже встиг спокійно знайти більш пасуючу квартиру, до котрої ми переїхали через декілька днів після мого приїзду, а далі – вже питання облаштування лягло на мене, добре, що досвід винайму житла у нас був ще в Україні, так що переїзд пройшов без турбулентності.
5. Чи знаєте ви японську мову? Чи важко було розмовляти з японцями і як з часом змінилося спілкування?
Мову я почала вчити буквально за 2 місяці до від’їзду. Мені дуже пощастило з викладачем – вона допомогла закласти гарну основу та розібратися в базових моментах, одночасно дала купу корисних порад, котрі чудово стали до нагоди на новому місці. Зараз я вивчаю мову на вечірніх курсах, але відчуваю, що мені цього мало, і треба було б більш ретельніше зайнятися цим питанням. В Японії без мови складно, місцеві практично не говорять англійською, тому для довготермінового проживання тут мова необхідна. Зараз рятує ще те, що ми живемо у XXI столітті, в епоху Google-перекладачів та інших додаткових програм, але для комфортного орієнтування цього, безумовно, не вистачає. Так що так – мова в Японії обов’язкова, без неї буде дуже важко знайти роботу, оформити документи і банально познайомитися з новими людьми.
6. Японська кухня, якою ви її знайшли? Чи було те, що ви купували в магазинах або замовляли в ресторанах схоже на те, що можна знайти в українських рестораціях японської кухні?
В Японії справжній культ їжі! Вона тут неймовірно свіжа та смачна. Великий плюс – місцева кухня не приїдається через її різноманітність. Велика кількість готових страв в магазинах та ресторанах дозволяє при бажанні взагалі не готувати вдома, цілодобові магазини завжди доступні, там великий вибір готової їжі на будь-який смак. Перший час я просто не могла наїстися – ми постійно купували готову їжу або ходили кудись. Потім вже вирівняла дієту і почала готувати вдома звичну нам їжу. Безумовно, не всі страви виходить тут готувати, тому що навіть якщо знайти потрібні інгредієнти, за смак вони відрізняються від наших – овочі та фрукти в Україні набагато смачніші і дешевші (в Японії відносно не дорогі морепродукти і м’ясо, але фрукти та овочі на вагу золота). Родичі іноді передають «гуманітарну допомогу» у вигляді гречки та фруктів в шоколаді. Тут греку можна купити в спеціальних магазинах, але вона дуже дорога.
7. Ваші враження від міста? Що сподобалося, що ні? Що зацікавило?
В порівнянні з рідним містом Токіо просто гігантський! Навіть після року проживання тут я примудрююсь відкривати не тільки райони, але і цілі недосліджені гілки метро. Вражає чистота та безпека, Токіо впевнено лідирує серед всіх інших мегаполісів в цьому плані, він навіть може дати фору містам поменше. Тут цілковито без побоювання ходиш нічними вулицями, спочатку мені було це досить незвичним, але потім швидко звикла, як і до всього гарного. Дуже зручна система міського транспорту – на потягах можна доїхати навіть до гавані в промисловому районі! Транспорт чистий, літом кондиціюється, в холодний час обігрівається не тільки салон, але і сидіння. Ще дуже зручно, що всюди стоять автомати з напоями: захотів пити – купив, не потрібно бігати в магазини. Ще дуже подобається доступність і чистота громадських туалетів – вони всі безкоштовні, зустрічаються на кожному кроці, в будь-якому магазині можна спокійно скористуватися їх туалетом без необхiдностi щось купувати,- все для комфортного життя.
З незручного – практично повна відсутність смітників – будь-який папірець треба тягти додому або шукати смітник біля супермаркету. Тут дуже ретельна та сувора система сортування сміття – упакування потрібно ще й мити перед викиданням, викидання більшої частини сміття здійснюється тільки раз на тиждень, виносити не в ранок збору не можна, аби не приваблювати ворон і не псувати вигляд вулиці,- в результаті вдома половину кухні займають різні пакети з відсортованим сміттям, котре не завжди гарно пахне і ти змушений тиждень з цим миритися :/
8. Що знайшли для себе цікавого та несподіваного в Токіо, такого, про що не знали раніше? Чи траплялися якісь кумедні чи дивні випадки?
Я кожний день все більше відкриваю для себе щось цікаве та нове тут – Японія має здатність дивувати ). Спочатку я сильно плуталася, особливо в технічних моментах – наприклад, в деяких громадських туалетах такий набір функцій і режимів, що боїшся випадково вибрати режим трансформації в бойового робота XDD
9. Як вам японці, звичайні люди? Чи легко з ними комунікувати? Чи гайджін для них досі дивина?
У японців своя культура, відмінна не те що від Заходу, але і від інших азійських країн, і абсолютно інший менталітет. Вони доброзичливі, намагаються допомогти іноземцям, ввічливі, але відвертими навряд чи будуть – японці вміють тримати дистанцію. З японцями можна подружитися, але сильно близько (як прийняті у нас «розмови на кухні по душам») скоріш за все вони все ж не підпустять. Мені щастить зустрічати більше хороших людей. Якось один дідусь, котрого я спитала про напрямок, підказав мені дорогу і пішов по своїм справам, за півхвилини він повернувся і не заспокоївся, поки не посадив мене на потрібний потяг, і ще сказав людям поряд прокотролювати, щоб я правильно вийшла – видно почував відповідальність за нетямущого гайджина. Це було дуже зворушливо. Тут ми спілкуємося більш з людьми з нашої діаспори, при цьому є знайомі японці, з котрими періодично бачимося.
10. Чи пробували шукати роботу, якщо так, як працюється поряд з японцями?
Я працюю дистанційно, так що поки що не доводилося працювати з японцями. Зараз я ще й у процесі пошуку праці в Токіо – для вивчення мови розмовна практика необхідна, так що шукаю якраз щось, де буде необхідно спілкуватися.
11. Аніме та манґа. Чи насправді це так доступно, чи купуєте собі профільні журнали, такі як Shonen Jump?
Аніме і манґа тут така ж повсякденність, які і інші твори. Манґу можна придбати в будь-якій книгарні у великих кількостях – тут це просто один з різновидів чтива, її читають люди абсолютно різного віку. Стиль манги також часто використовуються для реклами, меню, iнструкцiй. В потягах люди часто читають манґу, дивляться аніме з телефона або грають в різні ігри, і знову ж – це може бути як дитина, так і дорослий чоловік у діловому костюмі, так і бабуся. А ще тут всі повально грають в Pokemon Go!
12. А чи легко дивитися аніме по телебаченню в оригіналі?
Я не дивлюся аніме по телевізору, якщо чесно. В оригіналі дивлюся тільки дуже цікаві для мене тайтли з ноутбука з субтитрами, а прохідні серіали скоріш вмикаю фоново, коли займаюся іншими справами
13. Ми часто пишемо про моду Токіо, публікуємо переклади статей про Хараджюку. Чи Ви бували там? Чи насправді там так багато незвично вбраних людей?
Бувала і не раз, і це правда – там дуже багато незвично одягнених людей, але погуляти там складно через натовпи туристів, котрі прийшли подивитися на місцевих модників. Ціни, до речі, часто кусаються, тому що теж розраховані на туристів.
14. Які фестивалі відвідуєте? Що в них для Вас цікавого? Чим вони відрізняються від наших?
Відвідаю практично всі великі фестивалі в Токіо: Wonder Festival, TGS, Comiket, Anime Japan. Японські фестивалі, як і західні, мають формат ярмарку, у них майже немає сценічної косплей-програми, конкурси теж рідкість. Косплей зона відокремлена, більшість фотографуються там, а в костюмах ярмарком зовсім не гуляють. Зазвичай я спочатку фотографуюся, а потім гуляю і дивлюсь ярмарок. Фотографувати(ся) можна, до речі, тільки в косплейній зоні, попрохавши дозволу і постоявши в черзі до конкретного косплеєра,- якщо хочеш, аби тебе пофотографували – займай місце завчасно і не відходь від нього, адже бажаючих на нього буде багато, так що косплей на японських фестивалях – щось на кшталт праці живих скульптур, це не звично та складнiше, нiж може уявитися на перший погляд.
15. Ну і чи таплялися Вам якісь знаменитості, зірки? Може, відвідували якісь концерти?
Ось на Tokyo Game Show, котрий відбувся у вересні, бачила Коджіму, також часто на фестивалях можна зустріти розробників, представників студій, сейю та місцевих айдолів. Пізнати виходить дуже небагатьох, тому що банально часто не знаєш, як вони виглядають в реальному житті, хіба що дивитися анонси подій і спеціально йти на вiдому людину. В місті і торгових центрах часто виступають айдол-гурти, але оскільки я не дуже цікавлюсь цим напрямом, мені це ні про що не говорить. Так що могла зустріти когось вiдомого, і просто не пізнати ^^. Ну а щодо концертів – до Токіо постійно приїжджають музиканти світового рівня, але поки що тут не довелося сходити на концерт.
Ми дуже дякуємо за інтерв’ю та фотографії. Бажаємо нових цікавих подорожей, вражень, знайомств і запрошуємо публікувати у нас свої чудові фотозвіти.
Інтерв’ю приготував Неконосан
Фото надані Faid Eyren
