Косплеєри – люди надзвичайно творчі, і часто мають не менш творчі професії, котрим присвячують своє життя. У випадку Ольги Мігель – це література. Ми мали приємність познайомитися з книгою «Крук та Чорний Метелик. Голос давніх сновидінь». Ця книга навіть перед виходом була овіяна чутками – незадовго почали з’являтися фото косплеєрів, одне чи два ми публікували на сторінці Cosplay Ukraine. Після прочитання книги виникло досить багато питань, і ми вирішили, що ніхто краще не відповість на них, ніж сама авторка.
Я мав нагоду в приватному блозі писати рецензію на твою книгу “Крук та чорний метелик. Гоос давніх сновидінь.”. І вже тоді в мене виникло питання, котре хотілося задати безпосередньо. Як народився світ “Крука та Метелика”?
Все почалося з одного епізоду, який врешті вибудувався у велику історію. А сам світ створювався поетапно. Спочатку – чорновий варіант, написаний в 17-18 років, воно було геть сире та непрописане. Потім, коли я повернулась до книги через роки, то почала кардинально її допрацьовувати, зокрема пророблювати світ: міфологію, історію, політичні конфлікти, тисячолітні легенди, і звісно більш осмисленіший бестіарій. Врешті на виході отримала те, що вийшло в «АССА»!
Твоя книга присвячена дідусю та бабусі. Чи вони знали про твій задум написати цю книгу?
Бабуся та дідусь з самого мого дитинства знали, що я пишу – власне, коли була в них на дачі влітку, то й написала свою першу казку в 7 років. А мій дідусь помер незабаром після того, як я закінчила першу редакцію «Голос давніх сновидінь».
Як в світі “Крука…” з’явилася Аліса Гайлінова? Чи має головна героїня прототип? Що в Алісі Гайліновій є від тебе?
Тут радше спочатку з’явилася героїня, а потім – світ навколо неї.
Прототипу саме Аліса не має – вона є повністю вигаданим персонажем. В кожного головного героя моїх книг є те чи інше від мене, та при тому всі вони – окремі особистості «зі своїм життям».
Аліса Гайлінова. Косплеєр Ліліана Грейхевен
І чому таке незвичне прізвище? Чи воно щось означає?
Прізвище було взяте наобум – просто мені здалося, що таке звучання їй підійде.
А як з іншими персонажами? Чи мають вони прототипи і є щось в них від тебе?
Деякі герої справді мали прототипи. Наприклад Ламіра мала за основу мою кращу подругу, Феланна – мого куратора з університету Винниченка, а Вадим – одного гада-однокласника-гопніка, який знущався з мене в школі. Щоправда з часом образ Вадима значно переріс свій прототип в усіх значеннях, і замість бидло-хлопчика на понтах вийшов хитрим, небезпечним та розумним стратегом. Тож врешті бачимо персонажа, який взагалі не має нічого спільного з тим хлопчиком-гопніком… хіба що викликає так саме бажання зацідити йому по пиці.
Яка роль Вадима? Чи ти йому приділяєш виключно негативну з точки зору головної героїні роль, чи все ж в їх стосунках можливий перелом?
Отак я взяла та розказала в інтерв’ю всі спойлери, ага-ага. Читайте другу та третю частину – дізнаєтесь.
Але однозначно можу сказати лише те, що друзями вони точно не стануть.
Джоан Роулінг часто згадує, що дуже шкодує, що їй доводилося вбивати своїх героїв. А чи ти будеш переживати, якщо доведеться вбити когось із улюбленців?
Дуже шкода, звісно, вбивати персонажів, яких любиш. Але якщо це необхідно для історії, то така їхня доля.
Галдор, Аліса, Ларгус
Чому власне круки, а не скажімо, соколи, яструби, сови чи навіть вовки?
Тому що за лором книжки круками називають саме магів, які мають за джерело чарівної сили саме останній передсмертний подих, через що не користуються «народною любов’ю». При цьому водночас вони – еліта чаклунського світу, плюс природа їхньої сили чимало подовжує їхнє життя… якщо, звісно, ніяке чудовисько не зжере, чи на кшталт того. Все ж, робота в них небезпечна.
А птахи-круки, як відомо, викликають в людей доволі похмурі асоціації з полем битви, всіяним тілами загиблих, над якими літають чорні птахи. Чи моторошне «Невермор» у Едгара Алана По. І в той же час, при всій такій похмурій славі, вони є одними з найрозумніших пташок на цій планеті, а також – довгожителі.
Тож для того, щоб назвати чарівників, які мають таку особливість, кращої паралелі не знайти!
Авторське бачення робочого процесу
Як ти вибирала раси для свого світу? Чи не мала спокуси взяти стандартні фентезійні?
Спершу думала, і в чернетках навіть пробувала брати… але врешті зрозуміла, що «стандартні фентезійні» до біса затаскані, крім того, все ж не зовсім підходять мені. Тож вирішила зробити сеттинг цікавішим та більш самобутнім.
Всі раси, народи в твоїй книжці мають українське коріння. Як ти знайомилася з українською міфологією?
Більшість інформації довго та нудно вишукувала по різним етнографічним сайтам в інтернетах. Дещо вичитала в книжках. А про шубінів дізналася безпосередньо під час своєї першої подорожі до Донецька 2010 року на місцевий аніме-фестиваль. Тоді гостинні члени клубу, який його організовував, провели мені екскурсію містом та зводили пофотографуватись до парку гартованих фігур. Де серед інших була скульптура по образу шубіна – персонажа місцевого фольклору, який оберігав шахтарів від вибухів метану.
І яка роль метелика в книгах? Що він означає?
Метелик – це підвісок, який Алісі дарує голова Гільдії круків, а заодно і (ну це не спойлер, а очевидність) її любовний інтерес, і який дівчина завжди носить на своїй шиї. Свого роду він стає її символом. Ну а більше ви дізнаєтесь в другій частині, де будуть розкриті деякі карти про ті не зовсім звичайні обставини, за яких Ларгус подарував їй цю прикрасу.
Метелик
Чи був у цього підвіска прототип? Якась прикраса? Чи може виникнути в майбутньому, як частина мерчу?
Навпаки – вже коли книга готувалася до друку, я витратила чимало часу, аби підібрати матеріали та зробити той підвісок, що був у буктрейлері. А вже коли книга готувалася до друку, я замовила на аліекспрес молд для полімерної глини, який найбільше відповідав моєму уявленню про підвісок, та робила такі от сувеніри для тих, хто купляв книгу безпосередньо в мене, або робив передзамовлення на сайті видавця. Зараз вони вже й розійшлися, лишилося пара штук. А на передзамовлення до другої частини ми плануємо вже інші подарунки.
Що надихало створювати світ книги? Чи міста чи інші локації мають якісь прототипи в реальному світі?
Фентесарін детально прописувався під чистими враженнями від Львова) Щось від нього ж є і в Адамареї, але там вже надихалась більше його готичними костелами. Еданор – частково Київ, частково Рим та Афіни з античних легенд. Ну а що ж за країна була прототипом Дарани та зокрема її столиці – це ви, гадаю, одразу зрозумієте, коли разом з героями завітаєте туди під час читання другої частини – «Відгук темних сновидінь».
Під час прочитання книги в мене виникало враження, що якісь моменти я б міг уявити як аніме. Скажи, чи є якийсь вплив аніме-серіалів на твою книгу?
Я активно дивлюсь аніме з першого курсу, і певно воно просто сильно в’їлося в мене. Щоб вплив якихось конкретних серіалів – то не сказала б. Але основні настрої дійсно трохи анімешні)
Якщо говорити мовою аніме – твій твір – це скоріше суміш шьоджьо і махо-шьоджьо. Чи це так?
Та взагалі ніт. Там більше від шьонен-попаданця, просто з дівчиною-Ггнею та без гаремника з панцу… тільки з трикутником ХДД
В романі багато уваги приділено почуттям та переживанням Аліси. Чи ця книга написана скоріш для дівчат, чи все ж хлопчача авдиторія теж будуть цікаві пригоди і переживання головної героїні?
Хоч основна аудиторія – дівчата, проте чимало хлопців теж знаходять книгу цікавою, бо там багато пригод, екшену та інтриг. А на другій-третій частині цього тільки додається 😉
На зустрічі з читачами
Які автори фантастики чи фентезі могли б мати вплив на твою творчість і чому?
В першу чергу професор Толкін та Джоан Ролінг – куди ж без них? J Також чимало на мене вплинула творчість Дяченків от десь так року до 2009го. Також не можу не назвати графічний роман «Вартові». В період, коли мала настрій писати містичні трилери, був чималий вплив Кінга. Ну а на сьогодні такими авторами для мене є Террі Пратчетт, Курт Воннегут, Філіпп Дік.
На разі коли видано перший том, чи є бажання щось в ньому змінити?
Так, це моя хвороба – вічно знаходжу з часом речі, які хотілося б покращити. Тому що час іде, ти завжди ростеш, знаходиш свої старі косяки і хочеш їх усунути, а деякі корисні капці помічаєш завдяки деяким критичним відгукам після виходу книги і розумієш, що так, дійсно, це можна було б поправити, дрібниця ж, а трошки книжку таки псує.
Це, певно, властиво багатьом творчим професіям.
Скільки взагалі плануєш томів? Вони вже написані?
«Крук та Чорний Метелик» – це трилогія, і вона вже закінчена.
Якось ти опублікувала пісню у виконанні Марго за мотивами твоєї книжки. Як виникла ця пісня?
Перша редакція тексту написалась ще під час роботи над першою чернеткою на першому курсі. Незабаром після того мені «бартером» написали на неї музичку в стилі «диско 80х» ХД (я тоді в обмін на це поперекладала кілька пісень з французького мюзиклу «Ромео та Джульєтта» для студентської постановки).
З часом я допрацьовувала книгу – допрацьовувала і текст пісні. А за кілька місяців до того, як АССА прийняли рукопис, домовилась з Марго і вона спочатку написала цю мелодію, а потім записала її зі своїм чарівним вокалом!
<тут буде відео>
Чи хотіла б ти, аби твоя книга була екранізована? В якості фільму, повнометражної анімації?
Важко знайти автора, який не хотів би, щоб щось з його книг екранізували) Головне тільки, аби не перехентаїли сюжет тентаклями так, що вийде якийсь тупий потворний монстр, якого всі захейтять, а до купи з тим монстром захейтять оригінал, навіть не читаючи)
А як щодо аніме-серіалу чи манґи за мотивами книги?
Як будь-який творчий отаку, я була б тільки до вереску рада бачити свою писанину, екранізованою як аніме-серіал! Але для автора з України це хіба божевільні фантазії.
А все ж, чи не виникала думка написати англомовний сценарій і спробувати надіслати?
Куди надіслати? В рельсу?
Ну рілі, ти ж наче не гірше за мене маєш знати, що це не так працює. По-перше, для такого потрібне володіння англійською на рівні носія мови, інакше як не старайся – у тебе вийде така азіровська, що курам на сміх, далі першого абзацу цього трешу не читатимуть, навіть якщо раптом вдаряться та візьмуть до рук.
По-друге, кому там впали сценарії за мотивами книжечок якихось ноунеймів з якоїсь України? Там не благочинні організації. І щоб екранізацією твого твору зацікавились, цей твір повинен стати ну ДУЖЕ популярним спочатку на батьківщині, потім перекластися та успішно продатися в кількох країнах, т.ч. на англомовному книжковому ринку, і вже коли він гримітиме на весь світ та буде в списку бестселлерів Нью Йорк Таймс – то може якийсь продюсер подумає взяти його на екранізацію. А все це якщо й можливо для автора з України, то такий процес займе роки, а то й десятиліття.
Більше шансів, що твором українського автора зацікавляться українські кінороби (якщо українське кіно переживе коронавірусну кризу, звісно). Але й тут братимуть не ноунеймів, які щойно щось там видали, а маститих авторів, що вже продали кілька гучних книжок ну дуже гучними накладами. Тобто, щоб навіть тут тобою зацікавились, ти маєш спочатку стати відомим серед читачів зі своєю книжкою. А це треба бути просто непристойно везучим.
Мені траплялися фото косплею до твоєї книги навіть до того, як вона вийшла. Як так трапилося, що слава йшла попереду?
Тому що я маю друзів, яким давала почитати, показувала свої малюнки персонажів, +ще 2010 року я малювала відносно популярний міні-комікс за мотивами книжки та постила його в інтернеті.
Арра, Аліса, Малісса
А ти сама не хотіла б втілитися у образ героїв з книги?
Типаж у мене не той) Краще я залишу косплей читачам.
У фейсбуку є спільнота, присвячена твоїй творчості. Чи плануєш створити якийсь сайт, присвячений світу твоєї книги?
Ніт, не бачу сенсу в таких сайтах. На сьогодні соцмережі актуальніші.
Які відгуки на книгу? Яка основна авдиторія читачів?
Загалом відгуки, які мені траплялися, позитивні. Є, звісно, і ті, кому книга не сподобалась/не зайшла/не зачепила/не їхня тема.
Основна аудиторія читачів – школярі та студентки/вчорашні студенти. Але чимало і старшого віку.
А як ставишся до критики? Чи була конструктивна, чи була упереджена?
Звісно, була. За конструктив я завжди вдячна, він допомагає побачити свої косяки, які не помічав раніше, бо чи то «око замилилося», чи то просто пройшло повз увагу.
Ну а від суб’єктивної оцінки нікуди не подітися, бо закон Гумбольта-Потебні про об’єктивність суб’єктивізму читацького розуміння твору ніхто ж не відміняв! Було навіть таке, одні люди певні сюжетні ходи розхвалювали, іншим вони ж навпаки сильно не сподобались.
Фамал, Аліса, Ламіра
Взагалі, книжковий ринок сучасної України досить насичено різноманітними жанрами. Яким ти бачиш майбутнє книговидання? Чи ринок вже насичено?
Наш ринок тільки починає розвиватись. Донедавна фантастика взагалі була жанром, який видавці розвертали, навіть не відкриваючи синопсису. Наразі ж все пішло вгору, і є надії, що матимемо іще багато чого вартісного! Головне тільки, щоб прийдешня криза не обірвала цей ренесанс…
Чи є перспективи переходу книжкового ринку на електронні видання? Як ти сама ставишся до електронних книг?
Негативно через те, що народ у нас просто не вміє не зливати електронні книги на піратки, і за це немає ніякого реального покарання ні тим, хто заливає, ні власникам піраток. А це – удар по видавництвам, в більшості яких українські автори – не хедлайнери, які роблять основні прибутки, а скоріше «зернятка, які зрощують з розрахунком на перспективу».
Плюс, для мене має значення саме видання моїх книг на папері, електронка мене на сьогодні просто не цікавить.
А як щодо літературних планів на майбутнє? Чи є вже щось інше, що хочеться почати якнайшвидше?
У мене вже написано в заначці чимало книг, які чекають свого часу, і чимало ще в планах. Над деякими працюю вже зараз, деякі відкладені, деякі заплановані на майбутнє. Я весь час щось пишу, це – частина мене!
