Зимові аніме-фестивалі з нашої точки зору завжди були таємницею. В Україні зазвичай вони не організовуються о такій пізній порі, хіба що нещодавний Pokemonfest. В Польщі ж це стало доброю традицією, і перед Різдвом зазвичай проходить одразу кілька фестивалів в різних містах. В цьому році вибір був ще більш багатшим, оскільки перед святами оголосили свою присутність ще два фестивалі: Remcon в Гданьську та Gakkon в Лодзі. З традиційних з різницею в тиждень проходили вроцлавський Xmas Time та краківський Xmascon. Як бачите, вибір дуже багатий. Але наше серце було віддано останньому. Справа в тому, що рік тому наші учасниця Марі Сабель вже відвідала Краків та розповіла про це у своїй статті. То ж її слідами цього дощового грудневого дня виїхав Неконосан (не сам, а зі своєю помічницею Луною). Не тільки попередній досвід мав вагу, адже Ремкон – наша давня мрія, а на Гакконі ми теж традиційно буваємо. На цей раз було багато інших факторів, серед котрих присутність наших друзів з команди ConTrust, візит групи українських косплеєрів, добрі анонси на ярмарок та, мабуть, можливість відвідати різдвяний ярмарок в Кракові. Луна також мала свій привід, про котрий буде нижче.
Отже, на фестиваль ми могли виділити тільки один день і це традиційно субота – день, коли відбувається все найцікавіше. Близько десятої ранку, саме під початок програми, ми побачили досить величеньку чергу перед входом до школи, де проходив фестиваль. Це нас не зупинило, адже медіа, тобто журналісти, зазвичай мають окрему акредитацію, на цей раз спільну з власниками стендів. І справді, акредитація пройшла дуже швидко, і нам не довелося стояти годину на холоді перед входом, як звичайним відвідувачам. Не, знаю, може чергокон є якоюсь краківською фішкою (магніфікон підтвердить), але за словами наших знайомих, черга рухалася занадто повільно.
Перше, що кидалося в очі, що відчувалося в боках – це тіснява. Школа – початкова, тобто ширина коридорів і величина кімнат і гімнастичної зали розрахована скоріш на малих дітей, ніж на дорослих, і це мало свої наслідки. Тіснява була всюди, що на першому поверсі, що на другому, де розмістилося половина виставців. Натовпи, а значить духота, витісняли людей на вулицю, де зібралася досить велика тусовка – як перед входом, так і на задньому спортивно-розважальному майданчику. Тут бігали групки в кігурумі, тут воліли обідати наші знайомі з ConTrust, тут проводили фотосесії кілька фотографів, і власне тут було досить свіжого повітря та сонця.
Великим плюсом для будівлі та організаторів були шатні. Взимку дуже проблематично тягатися з куртками/кожухами/вбранням для косплею теренами фестивалю, та ще й такими спекотними через тісняву. Хоч за шатнями (так, їх було багато, для кожного класу школи своя) ніхто не спостерігав, там спокійно можна було залишити куртку і якісь не дуже цінні речі на кшталт парасольки, і при цьому у вас нічого не зникло. Косплеєри, що виступали, мали свої кімнати: окремі для дівчат та хлопців, де також по знайомству можна було полишити куртку. І потім гуляти собі і дивитися, що ж цікавого продають на ярмарку.
На цей раз, окрім традиційної манґи, фігурок, чашок продавали перуки для косплеєрів, шапки у вигляді звірів (з власницею ми познайомилися в лютому на Gakkonі), а також багато-багато крафтових виробів на кшталт сережок, кулончиків, підвісок, чокерів, каблучок. Нам це було на руку, тому що ми якраз шукали подарунок для однієї панночки. Хоч крафт був не дешевим (де ви бачили дешевий хенд-мейд), втім, через багатий вибір ми не пішли з порожніми руками. Перлиною фестивалю була художниця Reosia, котрій цим разом товаришувала косплеєрка Mokuren. На першому поверсі ми зустріли косплеєрку Madlencia, з котрою познайомилися на словацькому фестивалі Y-con. Вона із задоволенням попозувала нам.
Окремо варто згадати про їжу. Вже стало традицією поява на краківських фестивалів онігірі та наборів суші від Hidamari Sushi. Вони розмістилися в їдальні, теж не дуже великій, де також на кухні готувалися щось на зразок бутербродів. Чесно кажучи 20-ма роллами за 50 злотих на одну людину можна наїстися донесхочу, але були і більш дешеві і не менш смачні набори. Там же за один злотий пропонували чай на вибір, то ж ми вийшли не тільки ситими, але і зігрітими та напоєними. Для любителів напою з бульбашками коло входу всіма кольорами переливався стенд BubbleTea, і навіть попри зимовий холод (не такий великий, як міг би бути) тут не бракувало клієнтів. Тобто за харчування можна поставити 10 балів з 10. Від голоду на фестивалі ніхто не вмер.
Щодо програми – для нас було кілька пунктів, серед котрих ми відвідали конкурс по Kimetsu no Yaiba, організований Keicho, та «Що таке Йокаї» (Rybcia і Gavron). Також зазирнули до зали віртуальної реальності, де кожний міг собі трохи побавитися і відчути себе в іншому світі. Поза тим наші журналістські обов’язки змусили нас навідатися на тренінг з танців k-pop та на проби косплеєрів до конкурсу.
Де ми, власне, і зустріли українських косплеєрок Анну Паркер та Крістілл Колібрі, з котрими вже були знайомі – з Анною в реалі, з Крістіл – заочно, коли брали фото для Cosplay Ukraine. Здається, починають минатися ті часи, коли на польських фестивалях не чутно було наших. Окрім того на фест навідалася ще одна героїня нашого косплейного пабліку – Віолетта Хатаке. Приємні зустрічі, розмови, спілкування – виявилося, що наші цілком добре освоїлися в польському фандомі і не почувають себе чужими. Більше того, зовсім несподіваним стало зустріти ще одну дівчину – Алісу, котра обіцяла також прислати нам свої фото в косплеї.
Разом з панною Анною нас чекала ще одна справа – фотосесія для Луни. Вже стало доброю традицією, коли не тільки люди ходять на фести, але і шарнірні ляльки. Для Луни Xmascon став четвертим фестивалем і першим, на якому їй зробили професійну фотосесію. За словами Анни: «фотографувати ляльок – одне задоволення», котре, сподівамося, ляльки цілком розділяють. Сподіваємося, колись Луна відважиться на косплей якогось образу, а ми їй всіляко допоможемо.
В суботу всі з нетерпінням чекають на конкурс косплею, особливо на нього чекали журналісти. Вся справа в тому, що організатори не придумали якось інакше відрізнити медіа, тому доводилося перед початком конкурсу уточнювати, чи пустять нас на приорітетні для медіа місця. Але на щастя, координатор всі питання зняв, і ось ми вже перед сценою в гімнастичній залі. Людей напхалося, мов оследців, то ж ведуча Madlencia весь час прохала нас підсунутися ближче, і ближче, і ближче. Коли вже всі всілися на підлозі, почалося дійство. Вибір ведучої став пострілом в саме яблучко. Мадленча прекрасно володіє мистецтвом стендапу, в будь-якій ситуації знайде вихід і врятує будь-яку заминку. Вона розважала нас в той час, як поважне журі приймало рішення. Рішення не легке, адже серед 17 виступів було багато гарних, серед котрих ми не можемо не відмітити і номери наших україночок Анни Паркер та Крістілл Колібрі. Перша виступала з оріджинал номером Південної Кореї, друга – в образі новорічної Усагі Цукіно та пісенькою Кяру Памю-Памю. Номер Анни я особисто вважаю вельми серйозним і повним символіки щодо сучасної культури Кореї, хоч журі поминуло його увагою. А танок Крістіл був дійсно дуже веселим і чарівним. Поза тим ми тримали кулаки за пречудовий і складний костюм Brother Varcolac, за групку Hi_Yoru, та багатьох інших. Найбільшим зі всіх образів був лев Аслан з «Хронік Нарнії» – косплеєрка була лише передніми ногами величезної інсталяції.
Після відносно не довгої наради журі визначилося. Переможці конкурсу:
Найкраща група: Hi_Yoru з косплеєм на Коносубу
Виступ соло: Aiko
Костюм: Kristill Kolibri в образі Сейлор Мун
Нагорода за схожість: Stefanka
Технічне виконання: Mokuren в образі з Dororo
І гранпрі – Brother Varcolac
Конкурс косплею потроху переріс у святкування Вігілії, переддня Різдва. Саме в цей момент всі коридори раптово стали порожніми, а зала просто забилася неймовірною кількістю людей. Тут роздавали борщ з галушками, тут розмовляли, танцювали, кричали – всі робили те, що хотіли – і в цьому гаморі ми мало не зірвали голос, складаючи привітання.
Взагалі, привітання та побажання щастя на Різдво стали тою родзинкою, котра вирізнила для нас Xmascon. Було досить несподіваним почути багато приємних речей і ще більше сказати фотографові Маркусові, нашим приятелям Міреку та Гжегожу, Реосі, друзям з ConTrust та багатьом іншим людям, з котрими нас пов’язала фестивальна доля. І наші косплеєрки теж не були обділені увагою.
Настав час полишити фестиваль. На жаль, через кашель та загальний стан не було змоги залишитися на бал та на Війни Вайфу, котрі проводить ConTrust. І саме на такій, і сумній, і радісній, і сентиментальній ноті хотілося б провести підсумок.
Отже плюси фестивалю.
- Вечірня програма. Варто було чекати на вечір, варто було навіть виспатися і прийти пізніше, аби після конкурсу коплею залишитися на святкування Вігілії та бал, аби піти на Війни Вайфу, котрі тим разом починалися досить рано.
- Конкурс косплею і його проведення. Мадленча, як вже було згадано, чудовий стендапер, прекрасно спілкується з авдиторією, і розважає її на всі 100. Все ж дається взнаки великий артистичний досвід. Їй прекрасно допомагала Shappy, з котрою українські відвідувачі фестивалів могли познайомитися на осінньому Комік Коні.
- Оздоблення. Дві ялинки біля входу та крісел стали місцем числених фотосесій, і хоча поза тим різдвяних оздоблень було не багато, навіть це – вельми чудово.
- Їжа. +10 балів до фесту, котрий має в своєму меню суші та онігірі, або інші японські смаколики. Але суші все ж краще. Ви знали, чим підкупити нас.
- Шатні. Окрема подяка, зимою це просто необхідне місце. І якщо фестиваль подбає про те, де учасники мають зберігати свої куртки – велика йому пошана!
- Наявність заднього подвір’я – на противагу до самої школи воно було досить затишним, і стало місцем для великої тусовки, танців бельгійки та фотосесій.
Мінуси.
- Перше і головне – страшенна тіснява в коридорах на всіх рівнях і в авдиторіях. Часом було дуже тяжко пройти коридорами, я вже не кажу про якісь фото біля ялинок. Тут рятував нас ширококутовий об’єктив, але відійти хоча б на метр від косплеєра було проблематично. На жаль, варто константувати, що фестиваль завеликий для початкової школи.
- Черга на вході. Як це не сумно визнавати, чергокони – традиція краківських (та й не тільки) фестивалів. Ще влітку це терпимо, але стояння на холоді може призвести до захворювання.
- Досить дивний контроль на вході. Іноді здавалося, що вхід ввечері взагалі ніхто не контролює, і на територію школи може пройти будь-хто.
- Прикрас могло бути б більше, принаймні, якісь гірлянди по коридорах, паперові сніжинки на вікнах варто було б розвісити. Можливо, обіграти якось зимову тематику – хоча б на фесті, бо за вікном стояв добрячий температурний плюс (6 градусів) і сонечко, хоч і низьке.
- Медіа все ж варто означати якось інакше, оскільки часом виникають питання.
Насамкінець, подякуємо організаторам за можливість відвідин Xmasconу, друзям за привітання та спілкування, порадіємо новим знайомствам. Сподіваємося, що Xmascon стане більш ламповим і більш святковим в наступному році, а ми постараємося це перевірити, якщо лінія долі приведе нас до Кракова за рік.
