Структуру оповіді легше вибудовувати, коли є очевидне протистояння добра зі злом. Наприклад джедаї проти Ситхів або Людина-павук проти Венома, але в Тоторо цього немає. Ось, наприклад, класична трьохактна структура:
Експозиція: На самому початку, ви повинні натякнути, чи буде стрічка жорстокою, страшною, кумедною, напруженою або ж драматичною.
Спонукальна подія: Це подія, навколо якої все рухається. З’являється доволі рано і зберігається протягом усієї історії.
Кульмінація першого акту: Це так звана точка неповернення, перша зустріч із силами зла програна, але шляху назад немає.
Перешкоди: Або Прогалини або Випробування, цей елемент займає найбільшу частину екранного часу. Протистояння, конфлікт і боротьба з силами зла.
Великий поворот: Це момент коли герой розуміє, що те, що він знав про сили зла було лише верхівкою айсберга (наприклад у зав’язці в нього стріляв кілер, а у великому повороті він дізнається, що кілер найнятий дружиною головного героя). Герой переходить із режиму оборони у режим атаки.
Катастрофа: В момент, коли все втрачено, ви повинні зобразити глибокий відчай сил добра.
Криза: Це дилема на яку натрапляє головний герой, і від його рішення залежить результат фінального поєдинку. Це найбільш напружений момент в історії.
Кульмінація другого акту або Нова надія: Герой або демонструє найсильнішу сторону характеру або згадує про забуту можливість. Це яскраве світло серед повної темряви, це може бути допомога зі зовні.
Кульмінація третього акту: Зло демонструє свою повну силу, а добро ставить на кін усе і перемагає, незважаючи на відсутність шансів.
Розв’язка: Глядачі переживають катарсис.
Кінець: Публічний прояв багатогранного щастя, любові і прощення. Також ми бачимо як безповоротно змінився герой.
Але Хаяо Міядзакі якось сказав, – «Щоб зробити фільм, звичайно потрібний лиходій і герой, коли герой перемагає лиходія настає щасливий кінець. Але це означає, що аніматор, повинен малювати злого персонажа, а по-моєму це не дуже приємно. Тому я вирішив відмовитися від злих персонажів у моїх фільмах». Давайте проаналізуємо як трьохактна структура працює в цьому фільмі:
Експозиція: Сацукі і Мей з батьком переїжджають в село в дивний будинок.
Переїзди взагалі популярна експозиція у фільмах Міядзакі. Потім, багато криків…
Незабаром Сацукі та Мей виявляють, що їх новий будинок кишить маленькими чорнявками. Мені видається, що сцена з горищем, це спонукальна подія, бо це перший поворот в історії. Це відбувається приблизно на 10-ій хвилині, як і в більшості класичних, повнометражних фільмів.
Спонукальна подія: Сацукі та Мей виявляють чорнявок.
Друга спонукальна подія: Ми дізнаємося, що мама дівчаток дуже хвора.
Протягом усього фільму переплітаються дві історії: істоти чарівного лісу і хвороба матері. Як і у всіх фільмах Міядзакі за цим ховається глибокий зміст. Однак сам автор завжди говорив, – «Я не навмисно створюю глибокі фільми. Я не прагну до цього, але, коли я розвиваю історію, деякі народні казки та легенди спливають у моїй роботі».
Поки Сацукі в школі, а батько працює, Мей виявляє дивних товстеньких злодюжок.
Кульмінація першого акту: Мей завдяки злодюжкам знайомиться з Тоторо.
Поки Мей тусуєтеся з Тоторо під деревом, а Сацукі сама повертається зі школи, нам дають зрозуміти, що батько не вельми стежить за своїми дітьми.
Перешкода перша: Погане виховання.
Сацукі знаходить Мей сплячу в заростях, а дорога до Тоторо зникла. Після цього, батько йде на роботу, Мей відмовляє няні залишитися в будинку і йде з Сацукі до школи. Починається дощ.
Перешкода друга: Чому ти не в школі, а я не взяла парасольку?
Канта віддає свою пошарпану парасольку дівчаткам і тікає. Сацукі та Мей вирішують дочекатися батька на зупинці, бо він забув парасольку так само, як забуває своїх дітей.
Перешкода третя: Хіба він завжди повертається?
Приходить Тоторо прикриваючись листком від дощу, і чекає батька разом із дівчатками.
За Тоторо прибігає Котобус і відвозить його з парасолькою принесеною для батька. Так тримати, Тоторо… Але, Тоторо повертається вночі, щоб допомогти з насінням яке передав дівчаткам на автобусній зупинці. І вони вирушають на пошуки пригод.
Тоторо так і не віддає батьківську парасольку. Але потім…
Великий поворот: Дзвінок із лікарні.
Сацукі отримує телеграму з лікарні. Виявляється, їх мати не можна відвідати як раніше обіцялось, чому? Вона невиліковно хвора? Сацукі та Мей сперечаються.
Перешкода четверта: Аргумент і занепокоєння, – «Що ми будемо робити, якщо вона помре?»
Катастрофа: Мей тікає і всі піднімають паніку. Де Мей?
Перешкода п’ята: Знайдена сандаля у ставку.
Канта знаходить Сацукі і повідомляє їй про сандалю знайдену поряд зі ставком. – Це сандаля Мей? Вона її загубила?
Можна видихнути – сандаля не Мей.
Криза: Сацукі вирішує попросити допомоги у Тоторо.
Нова надія: Тоторо кричить і викликає Котобус!
Кульмінація третього акту: Котобус підхоплює Сацукі і несе її над полями та приземляється до Мей, що стоїть на розпутті, загублена і перелякана. Мей знайдена.
Розв’язка: Котобус приносить дівчаток до мами і Мей залишає кукурудзу на підвіконні, щоб мама одужувала.
Розв’язка: Няня й Канте знаходять Сацукі і Мей.
Кінець: І ось нарешті, вже в титрах ми бачимо, як їх мама повертається додому. Щасливий кінець для всіх!
1. Чи повернув Тоторо ту позичену парасольку?
2. Чию сандалю знайшли біля ставка? Чи все гаразд із її власницею? (Можливо це Чіхіро?)
Автор:
Джінні Хінкл
Компіляція:
Лунсар
