Повнометражний фільм «Історія кохання Тамако» є прямим продовженням серіалу «Тамако маркет». Декілька героїв ще наприкінці 12-тої серії відправилися додому, на свій далекий острів, за ними згодом подався і товстелезний птах Деру. А в кварталі «Кроляча гора» все і далі йшло своїм життям. Хтось продавав квіти, хтось мочі, а хтось ставив платівки і готував каву, коли комусь з героїв ставало сумно. І так тривало доти, аж поки не надійшли останні шкільні місяці. І настав час визначатися, хто і як житиме далі, після закінчення старшої шкоди.
Правда, це дуже складне питання. Можна продовжити справу батьків, і займатися цим все життя, аж поки не підростуть власні діти, перед котрими так само повстануть ті самі питання. Або відразу піти своїм шляхом, їхати в університет, працювати в інше місто, займатися тим, що більше до душі. І тоді родинне гніздо залишиться десь позаду, і там же може залишитися дуже дорога серцю людина.
Саме ці питання стоять перед Мочізо та Тамако, адже одному з них хочеться піти своїм шляхом. А як іти, коли до кінця точку не поставлено. Коли думаєш, що ви друзі, а насправді – не тільки друзі? А як залишатися, коли інший їде, а всі важливі слова так і не сказано. І взагалі, як знайти в собі сили, та сказати оці самі найважливіші слова? Як відповісти на зізнання в коханні, коли тобі 17? Власне, навколо цього і будується весь сюжет, це, можна так сказати, головна ідея серіалу.
Але чи так легко відпускають батьки своїх дітей? Чи так легко розлучатися, коли є спокуса помріяти про продовження справи? І тут, в серіалі, на диво, ми бачимо, як розвиваються стосунки між батьком Тамако і Мочізо. Здається батько почав змінювати свою думку про сина конкурента…
В той же час велику увагу автори приділили подругам Тамако. Вони завжди поруч, з ними Тамако радиться, вони допомагають їй засвоїти акробатичні трюки до виступу. І ми краще їх пізнаємо, ніж в серіалі (насправді, і там вони досить не погано показані, просто губляться на фоні прибульців з острова та всіх пристрастей). Можливо, нам навіть спеціально акцентують на вміннях та рисах характеру, таких, як майстрування (забивання цвяхів) тощо.
Попри все інше я залишаюся думки, що юні героїні промальовані і зображені далеко не на свій вік. Дівчатам максимум можна дати 16 років, а то і 15. Мочізо, можливо, і потягне на 17, тим більш, що хлопці в такому віці можуть не виглядіти дорослими. Але подруги Тамако – однозначно ні. Це в якомусь сенсі мінус як серіалу, так і повнометражки, ви весь час вимушені координувати своє відчуття і співставляти слова і обставини, в котрих діють головні героїні і з тим, як вони виглядають і часом поводять себе. А, може, це їх останній шанс побути дітьми перед серйозними життєвими змінами?
Що ж, насамкінець хочу відмітити, що повнометражне закінчення серіалу дещо краще, ніж серіал, глибше і цікавіше. Не без певних недоліків, але де їх немає. Безумовно, шкода, що ми не дізнаємося, що буде далі з нашими героями. Чи збережуть вони кохання після того, як закінчать школу. Що буде з ними за рік? За два? За п’ять? Чи Тамако все ж зможе полишити батьківський дім, чи навіки прикипить і стане наступною власницею мочі-майстерні? Настійливо рекомендую повнометражку до перегляду за одним але! «Історія кохання Тамако» не пасує в якості окремого самостійного твору. Власне, в серіалі знайомлять нас з героями, власне там діють кілька персонажів, котрі ми бачимо тут лише епізодично. А головні герої без представлення, не будуть зрозумілі не підготовленому читачу.
