Рецензія на аніме «Полунична паніка! / Strawberry Panic!»
Чому «Суничні пристрасті», а не загальновідома «Полунична тревога»? Свого часу я попала в ловилку назви і подумала, що це аніме – якась пародія на «Стальну тревогу», то й дивитись не стала, адже «Стальну тревогу» поважаю. В моєму рейтингу вона відноситься до першої категорії. То нащо мені дивитись пародії на шановане мною аніме? Проте подивившись «Суничну» по рекомендації подруги скажу: нічого спільного. І зовсім не пошкодувала, передивившись серіал, деякі серії навіть по кілька разів, смакуючи окремі фрагменти. А чому все-таки «Суничні пристрасті»?
Це добре і миле аніме-казка розповідає про внутрішнє життя Астраї, об’єднання трьох закритих шкіл для дівчаток: академії Св. Міатору, академії Св.Спіки та академії Ле Рім під одним дахом, в будівлі, вибудуваній у формі трикутника. Коли будівля, вибудувана у формі п’ятикутника, дала назву всесвітньо відомій організації «Пентагон», то й тут форма будівлі перейшла в назву Ітіго-ша (苺– «суниця» та як складова до інших ягід цього типу, оранда-ітіго – «садова суниця, полуниця», кіітіго – «малина» або «ожина», кувайтіго – «шовковиця» тощо). Навіть прямо перекладаючи назву з англійської, «strawberry», ми отримуємо суницю та полуницю. Гадаю, що автори перекладу «Клубничная паника» виходили зовсім не з форми гуртожитку для дівчаток, а з дещо іншої «клубнічкі», якої торкнусь трішки далі. А чому «паніка, тревога»? Чи, як мені більше подобається, «пристрасті»?
Кожна з академій живе в своєму крилі гуртожитку-сунички, кожна має свою студентську раду, котра очолюється Президентом, і єдине що їх об’єднує окрім спільної будівлі – Етуаль (фр. «etoile» – зірка). Це учениця, яка обирається раз на рік особовим складом всіх трьох академій, і користується повним моральним авторитетом і великими правами. Це – сама досконалість, котра має стати взірцем, еталоном, на який могли б рівнятись учениці всіх трьох академій. Le souffle de l’astre, est-ce vraiment Etoile? (подих сонця, це Етуаль? (фр).) Багатьом хочеться бути сонцем, королевою, та, за словами самих же студенток, лише кілька дівчат насправді прагнуть стати Етуаль, щоб ускладнити собі життя, адже не буває прав без обов’язків, і в Етуаль цих обов’язків надзвичайно багато: головувати на раді Президентів академій з правом вирішального голосу, бо без її затвердження жодне рішення не було чинним, представляти Астраю на урочистих заходах, як зовнішніх, так і внутрішніх, вести спільну молитву в їдальні, вітати новеньких, заповнювати та підписувати безліч паперів, нагороджувати переможців всіляких змагань, доглядати за зимовим садом, вирощуючи квіти тощо. Тому лише Етуаль Астраї може отримати те, що може отримати лише Етуаль ^_^
Чинна Етуаль, Сідзума Ханадзоно (花園静馬) , нехтує своїми обов’язками, чим викликає невдоволення своєї найближчої подруги, Президента шкільної ради Міатору Міюкі Рокудзьо (六条 深雪) та подвигає своїх недругів з Міатору і інших академій на закулісні інтриги, що мають призвести до її переобрання. Та Сідзуму це не хвилює. Вона не так давно пережила трагедію, після чого навіть сакура для неї втратила свою чарівність і перестала радувати своїми ароматами. І тільки раптова зустріч з новою ученицею, Наґісою Аой (蒼井渚砂) викликає у Сідзуми певний інтерес. Етуаль забавляє нова дівчинка, вона вирішує трішки розважитись. Коли Президент Рокудзьо намагається припинити її привселюдні домагання до Наґіси на вечері у спільній студентській їдальні, Сідзума холодно відповідає: «І як ти збираєшся мене зупинити?» Та з часом саме Наґісі, котра так несподівано отримала доступ до далекої Етуаль, і дерзновенно користується моментом, вдається хоч мінімально подвигнути ту повернутись до виконання безпосередніх обов’язків. Сідзуму продовжує забавляти нова учениця, її свіжість, трішки наївність, чисті відкриті почуття, відсутність масок.
Та ось вибори нової Етуаль наближаються, і у всіх трьох академіях розбурхуються неабиякі пристрасті. Президент Рокудзьо готова на все, щоб наступницею Сідзуми, котра разом з нею через кілька місяців закінчує навчання і має покинути Астраю, була представниця Міатор, академія Спіки висуває чемпіонку-жокея Амане Ооторі, з’являються і самовисуванці. Саме тому мені здається доречніше перекласти назву «паніка», як «пристрасті», пристрасті по Етуаль.
А до чого тут «полуничка»? В аніме показується життя закритого пансіонату для дівчат. Черниці-наставниці, особливо в академії Міатор, проводять мудру політику, коли першоклашку закріплюють в якості молодшої сестри за старшими, які будуть її опікати. Це дозволяє молодшим не відчувати сирітства, відкинутості, та людина так влаштована, що їй треба трішки більше, ніж одні обов’язки. Учениці починають групуватись по інтересам, в кола, де зароджується і міцніє їхня дружба, яка в декого з них переходить у прив’язаності одна до одної, розбиття на пари, і зовсім не обов’язково такі пари виникають між сусідками по кімнаті. А від почуттів прив’язаності та дружби до почуттів інших, більших, лишається один крок. І дехто з дівчат переходить до стосунків категорії «юрі» ^_^. На протязі фільму ми спостерігаємо формування мінімум трьох подібних пар, які мають між собою цілком інтимні стосунки, та кількох кандидатів на юрі. Чим не омріяна багатьма «полуничка»?
Чому ж я відношу це аніме до розряду казок? На мій погляд в ньому показуються трішки ідеалізовані стосунки між ученицями. Вони такі, якими б мали бути, але ніколи не можуть бути там, де збирається багато людей з своїми інтересами. В «Суничних пристрастях» навіть, здавалось би, закінчене зло врешті решт починає творити добро. Як показує вся історія людства, загалом відбувається рівно навпаки. Хоча, можливо, і саме аніме для нас – Етуаль, взірець, по якому варто будувати стосунки одне з одним, щоб досягти омріяного всіма щастя. Та навіть при цьому торжестві добра, яке зображується в серіалі, формула «Щастя для всіх, даром, і нехай ніхто не піде ображеним» не діє.
«Ти йдеш під сильним вітром і холодним дощем, дивлячись на зовсім новий світ. Поруч з тобою є хтось, хто мовчки підтримує тебе. Тому відкрий очі і озирнись. Все навколо тебе буде зовсім новим. І обов’язково буде нова зустріч». (Каорі)
Автор:
Єхидна Хомура
