Рецензія на аніме «Сім самураїв / Samurai 7».
Колись в середньовічній Японії відбувся безпрецедентний випадок – селяни найняли самураїв для захисту своєї території від банди, що впродовж деякого часу тероризувала їхнє село. Цей випадок і через багато років не лишив байдужими серця японців. Таким чином у 1954 році режисером Акірою Куросавою був знятий фільм «Сім самураїв», який увійшов у золоту колекцію світового кіно. Вдруге до цієї теми звернулись уже американці. У 1960 році в суто голлівудському стилі був знято фільм «Чудова сімка». А в 2004 році на екрани вийшов аніме-серіал під назвою «Сім самураїв».
Перед режисером серіалу Такідзавою Тосіфумою стояла непроста задача розказати засобами аніме відому історію, але так, щоб вона не мала вигляд вторинного, нецікавого переказу фільму Куросави. Як на мене, він цілком зміг створити самостійній, цікавій твір, з новими сюжетними лініями, які згодом перенесли дію оповіді з одного локального села, де все і почалось, до якогось уже загальносвітнього масштабу Все відбулось, як мусило відбутись за всіма канонами студії «Гонзо».
Одним із цікавих прийомів, використаних Такідзавою, для створення самостійного твору, було те, що події в його серіалі відбуваються уже не в середньовічній Японії, а в альтернативному історичному просторі майбутнього країни. Правда, цей простір сильно нагадує середньовічний феодальний устрій. Щоб переконливо створити альтернативно-історичне тло, режисер наповнив серіал сюреалістичними замальовками, що гармонійно, як на мене, вписались в загальне тло розповіді.
У цьому новому світі людина нарешті змогла перетворити своє тіло на досконалу машину для війни. Самураї – роботи, напівроботи і просто люди – розв’язали між собою жахливу війну за владу над світом, яка закінчилась зміною епох – самураїв на торговців і політиків. Війна закінчилась, настав мир, а з ним і відсутність потреби суспільства в самураях. Кожен із цих вчорашніх воїнів намагається прилаштуватись до нових умов життя – хтось пішов на службу до торговців, хтось прилаштувався біля ремісників, а хтось став сколочувати банди, щоб могти продовжувати свою «роботу» – ведення війни, уже задля грабунку. Торговці і політики не були б торговцями і політиками аби не захотіти використати ці банди для власного збагачення.
І хоч основна фабула (селяни наймають самураїв для захисту села) в аніме збережена, але на відміну від фільму Курасави тут виведена ще окрема від Курсавіного твору сюжетна лінія – торговці і політики в житті країни. Таким чином в сюжетну канву вводяться історії правителя Аманебоші і розбещеного купецького сина Укьо, який має великі амбітні плани на своє майбутнє. В цій сюжетній лінії поступово розкривається істинність старої японської мудрості, котра говорить, що торговців-політиків не можна допускати до влади, бо інакше вони зруйнують в своїй зажерливості цілий світ. Власне те, що маємо нині у нашій державі.
Але повернемося до основної сюжетної лінії. Маленьке село Канна, не захотівши більше терпіти напівголодного існування і постійного приниження від банд меха-самураїв вирішило найняти голодних самураїв для захисту села. Чого самураї мусять бути голодними? Бо окрім риса платити селу нічим. Для такої важливої місії до міста вирушає селянин Рікіті разом з жрицею води Кірарою, за якою слідом чіпляється молодша сетра Коматі. У Кірари є амулет, який їй допомагає знайти потрібних селу самураїв – самураїв, оповитих запахом битв. Значно пізніше самій Кірарі відкривається значення цього образу – це самураї, у яких руки по лікті в крові, після чого до дівчини приходить важке переосмислення образу воїна, образу самурая.
Мінімальна кількість самураїв, що здатна захистити село, семеро. Саме таку цифру називає Камбей Шімада, лідер і душа цього химерного угрупування. Кожен із цих сімох це яскрава особистість, яка лишає слід в памяті у глядачів.
Сам Камбей досвідчений, сильний воїн, чудовий командир, якій вміє побачити можливості і обмеження людини, і вміло використати її потенціал. Він уважно підноситься до інших, поважає вибір людини. Він схожий за внутрішніми характеристиками на такого собі мандрівного філософа, мудреця, не даремно в його зовнішності є риси, що нагадують Христа.
Кацуширо Окомото – наймолодший із семірки, можливо найменш яскравий з усіх самураїв, через те, що він недосвідчений, мало що бачив у житті, повний юнацкого ідеалізму і максималізму. Але в нього є риси характеру, які з часом дозволять йому стати яскравою особистістю, справжнім самураєм.
Кікутійо – великий, сильний робот-самурай. Але не дивлячись на свою грізну фізичну форму, насправді він лишився дитиною, недаремно найкраще з ким він спілкується це маленька Коматі. Раніше він сам був селянином, тому з усієї семірки він може найкраще зрозуміти селян і легко простити всі їхні негативні риси. Він єдиний, хто може зруйнувати стіну відчуження, яка на протязі століть існувала між селянами і самураями, закладена самими підвалинами життя.
Горобей Катаяма – самурай, який по якийсь тільки йому зрозумілим змінам оточуючого, вміє відчувати близьку небезпеку. Після війни став вуличним артистом, який у своїх виступах вміло і яскраво використовує свої навички воїна. Він людина, що вміє цінувати хороший жарт. І хоча він відрізняється від інших самураїв, через те, що іде своїм, нестандартнім шляхом, але ніхто не стане сумніватісь в тому, що Горобей є майстром меча.
Кюджо – мовчазний самурай-віртуоз, воїн-танцівник, його бойовий стиль – нітрю (бій двома мечами). Після війни пішов на службу до торговця, але знайшовши сильного супротивника в особі Камбея, кинув свою службу, вибравши собі більш достойного, з ким можна стати поруч в бою. Він створює враження холодної, незворушної людини, але його бій повний пристрасті і витонченості танцю під назвою «смерть».
Шітіроджі – напарник Камбея в останній війні. Разом вони пройшли шлях, оповитий бойовими звитягами, хоча кожен з цієї пари усвідомлює, що їхні перемоги насправді не є їхніми, бо плодами цих успішно проведених битв вони так ніколи і не скористаються, це завжди буде хтось інший. Шітіроджі певно єдиний з усіх найманих селянами самураїв, які пройшли через горнило останньої війни, хто найменше несе в собі її печатку. Він життєрадісний, спокійний, миролюбивий, любить повеселитися в «Світлячку», хазяйкою якого є його кохана Юкіно. Якби не його стара дружба з Камбеем, він би ніколи не згодився лишити своє мирне, приємне життя, заради битв і військової слави.
Хейхачі Хаяшіда – талановитий механік і хороший воїн, який уміє застосувати в бою не лише меч, а й вигадку. Завжди посміхається своєю гарною, щирою посмішкою за якою приховується душевний біль і бажання залагодити свою колишню провину.
Всі персонажі цього серіалу яскраві, цікаві особистості, тому герої навіть другого плану запам’ятовуються. І не дивлячись на те, що багато чого в серіалі лишилось «за кадром», загалом аніме залишає по собі приємне, навіть яскраве враження, яке в багато чому залежить від чудової графіки, яскравих, непересічних героїв.
І ще хочеться сказати, що світ семи самураїв, хоч і фантастичний, сюрреалістичний, але насправді виявляється таким надзвичайно знайомим, реалістичним.
Автор:
Inari
