Рецензія на аніме «Шевальє Д’Еон / Chevalier: Le Chevalier».
У другій половині XVIII ст. в містечку Теннер, що у Франції, народилась дитина, яку назвали Шарль-Женев’єва-Луі-Огюст-Андре-Тімоте де Еон і де Бомон. Доля цієї людини була незвичайна, наповнена містифікаціями та легендами. І мабуть наймістичнішим було те, що ця загадкова людина прожила 48 років як мужчина, а 34 – як жінка. Де Еон прославив себе як талановитий дипломат і письменник, книги якого згодом неодноразово перекладались і перевидавались.
Саме ця, певно забута уже і сучасною Францією, історична особа стала головним героєм аніме-серіалу «Шевальє Д’Еон». Взагалі в серіалі зустрінемо не одну відому історичну особу, можна навіть сказати, що в ньому надзвичайно мало суто кіношних героїв, а герої, відомі нам з підручників історії, відтворені з максимальною точністю характерів їхніх історичних прототипів. Але не дивлячись на те, що аніме буквально набите історичними особами та явищами, а також реальними сторінками з життя самого д’Еона, його все ж не можна назвати історичним. Це скоріше таке собі японське прочитання європейської історії, яке не лише досить вільно може трактувати якісь історичні події, але й подавати їх крізь містичну призму. Як на мене, такий нестандартний японський погляд може нам, європейцям, допомогти побачити себе і свою історію під іншим ракурсом, і як знати, чи не відкриємо ми для себе щось важливе, по-іншому подивившись на давно відомі (деким уже й забуті) сторінки європейської історії.
Події серіалу відноситься до передреволюційного періоду Франції, а також до російської та частково англійської сторінки життя історичного прототипу шевальє. Але в аніме замість одного драгунського офіцера, дипломата де Еона діють дві особи брат д’Еон і сестра Лія де Бомон. Події починаються з того, що д’Еон знаходить мертве тіло своєї сестри, що містичним чином не піддається тлінню. Брат хоче віднайти вбивць Лії, а сама вбита не може знайти спокою, бо душа її прагне помсти. Тим часом Людовік XIV призиває його на службу в таємну організацію «Секрет короля» (реально існуюча шпигунська організація), щоб повернути, украдений у нього важливий документ, – «Пісню про Короля». В цих пошуках д’Еону будуть протистояти містичні істоти, допомогатиме душа сестри, що володіє знаннями Біблійних псалмів, які використовує як потужну зброю в боротьбі з нечистю. Він пізнає і дружбу, і розчарування, і лицарство, і ницість, і врешті доля його буде не раз ставити перед вибором. Така коротка фабула серіалу.
Нестандартний для європейця японський погляд на людей і речі тут черговий раз проявить істину, що і за шляхетними вчинками може ховатися ница, егоїстична душа, а за негарними вчинками – душа, здатна на шляхетність. Японці не схильні, на відміну від європейців, а особливо американців, до такого різкого розділу на позитивних і негативних героїв. Вони воліють бачити світ таким, яким він є насправді, і людину вони бачать, як складну і суперечливу істоту, що несе в собі і добро, і зло, і лише плоди можуть засвідчити про те, якою є насправді людина.
Сама історична канва сюжету та певні історичні вигадки та невідповідності слугують одній меті відтворити психологію тогочасної людини і показати який вибір зробить вона у важких обставинах, в кого виявиться більше шляхетності і честі у людини зі шпагою чи без неї.
Наостанок скажу декілька слів про чудову музику, що не лише гармонійно вплітається в сюжет, але й допомогає його розкрити в повноті, дозволяє зануритись у світ французьської естетики і романтизму тої епохи.
На моє переконання, «Шевальє Д’Еон» заслуговує високих оцінок.
Автор:
Inari
