В аніме є така тенденція, як мода на різні сюжетні напрями. На приклад, в 70-80 були популярні космічні опери, в середині 2000-х – гаремники, Re: Zero та Коносуба очолили тренд на ісекаї. А ще є тренд на повернення в минуле. Загалом, цей напрям не народив аж так багато популярних серіалів, хоча «Цикади», на приклад, сподобалися великій кількості людей. Але кожна з них, принаймні ті, що траплялися мені, варта уваги. Серед них і «Помаранч», і «Місто, де мене немає». І от сьогодні мова піде саме про нього.
Головним героєм цього серіалу є Сатору Фуджінума він працює собі у піцерії Oasi Pizza на посаді кур’єра. А ще здатний бачити небезпеку, котра чатує на когось, і на мить переноситися у минуле, аби запобігти небезпеці. Окрім того хлопчина має хист до малювання, і працює манґакою – це його головне призвання в житті. За збігом обставин його мати стає свідком спроби викрадення дитини. І трохи згодом її вбивають. Оскільки вся підозра так чи інакше падає на Сатору, він змушений переміститися на 18 років назад, в часи, коли закладалися передумови нинішнім подіям. Хлопець, тепер одинадцятирічний тілом і 29-річний свідомістю, повинен розплутати загадкові клубки подій минулого і врятувати не тільки свою маму, але і кілька дітей – як зі свого класу, так і іншої школи.
Як там що, а сюжет серіалу дійсно досить захоплюючий, і ви справді переживатимете кожної миті за те, що відбувається на екрані, за героїв та їх вчинки, за наслідки дій в минулому, за те, чи вийде в головного героя зустріти важливу для нього людину, коли він змінить минуле. Адже зміна подій у минулому може призвести до зміни чогось в теперішньому часі і майбутньому. Чи вийде уникнути страшних кривавих злочинів, чи хитромудрий злодій однак переможе головного героя, підставивши до смертної кари невинних людей?
Це аніме про те, як можна власноруч змінити майбутнє. І в результаті все виходить на краще. От тільки насправді в житті так не буває, і кожна мить дається нам лише один раз. Тому, можливо, цей серіал, та йому подібні – це своєрідне попередження: будьте уважні до рідних, до друзів – взагалі до людей, котрі здавалося б, вам може і не дуже рідні. Це аніме про підтримку самотніх людей, котрі як ніхто потребують уваги, тільки з якихось причин не можуть, не в стані, або ж не хочуть про це когось прохати або вибиратися зі своєї мушлі. Бо насправді сучасні технології та світ ще більш роз’єднують людей, роблять їх самотніми, хоча б здавалося, мало б бути навпаки.
А ще в «Місті, де мене немає» автори акцентують на підтримці всередині родини і довіри словам рідних людей. Адже в сім’ї можна бути також самотнім, і страждати, і навпаки, бути щасливим. Сачіко, мати Сатору, завжди підтримує свого сина. А от Кайо, однокласниця, котру головний герой має врятувати першою, навпаки, майже не має дружніх контактів з матір’ю, котра безжалісно лупцює дитя, здається, за сам факт свого існування. Ми бачимо тут приклади двох неповних родин, де в одній мати всі сили віддає дитині, а в другій – тільки виключно собі. Хоча хай там як, і там, і там бракує батька. Численні коханці матері Кайо не вписуються в цю роль, а Сатору певною мірою замінює брак тата увагою вчителя Ґаку Яшіро.
А ще це тема маніяків, котрі вбивають дітей. Мені в голові не вкладається таке, аби місяцями виношувати план, продумувати деталі вбивства якоїсь малої, котру негідник може і не знати зовсім, просто побачити в дитині потенційну жертву. Тут жодної прагматичної, та навіть сексуальної мотивації немає, що не менш огидно, але принаймні пояснює, чому злодій на це зважився. Це алогічний потяг досить добре розкрито в серіалі, як і те, яким чином розкривається сутність злодія, як його виводять на чисту воду, що саме він про себе розповідає.
А ще «Місто, де мене немає» – це аніме, котре варто переглянути взимку, адже частина сюжету, котра стосується минулого, відбувається в лютому – на початку березня. І якщо ви любите зиму, то серіал стане гарним доповненням. Особливо, коли вив же вийшли з підліткового віку і хочете пригадати власне дитинство, хочете пригадати, які і де мали таємні місця, схованки, з ким дружили і в що гралися. Хоч в ньому немає новорічної тематики, та й настрій загалом не дуже святковий, я все ж можу порадити його на зимові свята.
