Фани фентезі, я знаю вас багато, вмощуйтесь позручніше, сьогодні у нас рецензія на “Маґі. Лабіринти магії”.
Барвистий світ арабських, та інших близькосхідних казок – це головна характерна риса Маґі. Тому цілком можливо що вона зацікавить вас атмсоферно та візуально. Обравши такі декорації автор першоджерела, манґи, прирік історію на присутність джинів, підземель зі скарбами, древньої філософії та імен, що знайомі нам із популярних творів чи легенд. Але що характерно, це все формує культурне тло для країн нового, оригінального фентезі-світу. Нам не кажуть його повну історію та перспективи апокаліпсису, дія розігрується в міру локально і в міру глобально, за що великий плюс. До того ж віри в реальність цього світу додають сталі правила магії та живе різноманіття, яке зустрічають герої на своєму шляху.
А починається все із того, що самотній хлопчик на ім’я Аладін, який навіть не знає хто він такий, зустрічає джина. Подібно до того, як Бог звертався до Соломона, джин каже, що виконає одне, будь-яке Аладінове бажання. Ми так і не дізнаємося, що саме побажав хлопчик. Потім ми знайомимося із другим головним героєм. Алібаба старанно працює на ринку, щоб заробити грошей і забезпечити собі подорож у повне скарбів піземелля. Таких багато по всьому світі і хто успішно проходить може здобути щей магічну силу. Алібаба і Аладін зустрічаються в досить комічній ситуації. А вже в некомічній з’являється ще один важливий персонаж. Ніжки Морджани скуті кайданами, вона виконує важку роботу і багаті пани не горять бажанням звільняти ні її, ні усіх інших рабів. Далі сюжет тримається теми підземелля та рабів, повільно переростаючи у щось глобальніше.
Чесно кажучи, Маґі не є тим аніме, яке викликає нестримну жадобу ще однієї серії, особливо в першій арці, але загалом я вважаю крутою цю неквапливість та дозування напруги. Усі міні-історії, що далі мали дуже важливе значення у становленні персонажів і знову ж таки викликають відчуття правдивості подій, а не те, що це хтось спеціально писав за магічним посібником для письменників-початківців.
Потім сюжет збирає усі свої притоки і пливе однією великою річкою, ближче до завершення змінюють русло в іншу арку. Несподівано стає багато політики, хоча про це можна було здогадатися коли ще спочатку мова заходила про рабство та долю народів. Важливу роль відіграватиме король Сіндрії Сіндбад, друг дитинства Алібаби – Касім, чорний маґі Джудал, король Бальбаду, а також багато інших, розказувати про яких було б наражати себе на муки в останньому колі пекла (там, де ті, хто спойлерить). Але скажу, що кілька сцен я все ще досі згадую із враженням як же круто вони були прописані.
У вас часто підгоратиме, якщо ви цинічна людина, що кидається лайном через внутрішні монологи головного персонажа, поняття “бути героєм”, добру та злу енергію, яка народжується з наших почуттів, жертовність, прокляття, мудрість та прощення. Краще не дивіться такі тайтли. Я ж вважаю, якщо історія нехай і в соте як інші говорить про такі речі це не робить її гідною того, щоб показувати пальцями і кричати “Фу кліше! Вимітайся звідси”. Можливо зараз стравою для елітки вважаються твори, де немає ні добра, ні зла, чи взагалі не має цінностей, а героїчне – це дитяче харчування. В будь-якому разі це окрема тема для роздумів, а Маґі розповідає свої ідеї вбіса щиро та дозволяє переживати емоції разом з персонажами. А ще мабуть через велику кількістю гумору та оригінальних персонажів дивитися аніме дуже легко та приємно. Одночасно з цим тайтл зміг доволі хвиллюче показати важкі теми.
Шукати відповіді на запитання, що залишилися ми будемо у наступних сезонах. Попереду нові горизонти, можливо на іншому краю світу атмосфера геть не арабська.
І краще вже біжіть, бо коли я чимось захоплююся, то завжди ось так нав’язую і нахвалюю. То ж подивіться самі і перевірте, чи все те, що я написала – правда 🙂
