Рецензія на аніме «Любий брате… / Onii-sama E…»
Це аніме – класика жанру шьоджьо. Я б навіть сказала, із засновників жанру. Загалом на різних ресурсах жанр пишуть так: шьоджьо, школа, драма, романтика, юрі. Дивись я його на кілька років раніше… Хоча теж дуже пройняло. Жодної містики, фантастики… Звичайне життя у закритій школі для дівчат з стосунками, плітками та інтригами. Найбільша відмінність із мангою – кінець. Ні, його не переробили під Хеппі Енд, але залишили простір для фантазії. Дуже емоційне аніме.
Нанако Місоно разом із своєю найкращою подругою поступає до престижної школи для дівчат «Сейран». У школі існує Жіноче товариство потрапити до котрого велика честь. Після зарахування Нанако до Жіночого товариства життя показує їй свої пазурі, своє реальне лице, іноді привітне, іноді не надто.
Також у школі є три неофіційних лідери: Фукіко Ічіномія «Мія-сама» (голова Жіночого товариства), Каору Оріхара «Каору Но Кімі» та Рей Осака «Сен Жюст». Які таємниці пов’язують їх між собою?.. Весь цей час вона пише листи Любому брату – її учителю із початкової школи.
У цьому аніме – немає 100% негативних чи позитивних персонажів. На все є свої причини і своє пояснення. Нестандартний для європейця японський погляд на людей і речі тут черговий раз проявить істину, що і за шляхетними вчинками може ховатися ница, егоїстична душа, а за негарними вчинками – душа, здатна на шляхетність. Японці не схильні, на відміну від європейців, а особливо американців, до такого різкого розділу на позитивних і негативних героїв. Вони воліють бачити світ таким, яким він є насправді, і людину вони бачать, як складну і суперечливу істоту, що несе в собі і добро, і зло, і лише плоди можуть засвідчити про те, якою є насправді людина.
Автор:
Anuta
