«Джо Джо» це просто серія манґи та кілька сезонів відзнятого по ним аніме – скажете ви. Нічого такого, відповім вам я. «Джо Джо» це вже легенда. В Японії манґа вважається культовою, останні роки вона, хоча й з певними труднощами, захоплює західний світ. Перша глава манґи авторства Хірокіро Аракі вийшла ще в далекому 1986-му році, і за понад тридцять років свого існування серія пережила безліч перевтілень, еволюціонувала, отримала нові здібності та змінила вісім основних героїв, виростила величезну фанатську базу і не те, що не втратила, а навіть наростила популярність. Від Джонатана Джостара з його хамоном і похмурою Англією кінця 19-го століття від, крізь Мексику, Єгипет, Японію та США ми рухаємося разом з потомками сімейства Джостарів та їхніми одвічними битвами.
Проте, облишмо інших Джостарів, та й по-суті Джостарів взагалі. Адже сьогодні мова піде про екранізацію п’ятої частини манґи – Vento Aureo, або ж «Золотий вітер».
Манґа виходила протягом чотирьох років, з 1995-го по 1999-й роки і вміщує в собі 17-ти томну історію про непросте життя та мрію Джорно Джованни і його друзів. Екранізацію від David Production (звісно ж від них, від кого ж ще!!!) ми могли споглядати починаючи з минулої осені і аж до кінця минулого місяця, цілих 39-серій.
П’ятий сезон переносить нас в обожнювану Хірокіро Аракі Італію, в місто Неаполь, що на південно-західному узбережжі країни. Молодий юнак Джорно Джованна, який волею долі є сином самого Діо Брандо (хоча останній й зачав його, володіючи тілом Джонатана Джостара), і який при цьому залишився живим, з раннього дитинства стикається з жорстокістю та несправедливістю цього світу. Єдиним, хто поставився до нього не як до сміття став мафіозі, який вочевидь тримав район, де проживав Джорно. Їхня коротка зустріч в дитинстві хлопця сильно вплинула як на характер Джорно, його ставлення до мафії, так і на розуміння ним понять добра та зла. Проте хлопець на став поганцем, його щиро хвилює несправедливість світу цього і розгул наркоторгівлі на вулицях міста. Він з болем дивиться на сліди ін’єкцій на руках якогось, зовсім незнайомого йому, хлопчака і в цей момент ми розуміємо, що його слова не фальш і переживання не награні.
Проте, як воно часто буває, шлях до добра не завжди прокладений добрими діяннями. Наш протагоніст вимощує свою власну дорогу – він планує вступити в ряди мафії, щоб стати її босом і обмежити наркоторгівлю на вулицях свого міста. І Джорно прекрасно розуміє, що з одними тільки хорошими ідеалами далеко не заїдеш. І вбиваючи ворогів юнак не виказує ознак вини чи каяття за забрані життя. Взагалі у Vento Aureo ми не побачимо чітко позитивних героїв, перш за все тому, що їх тут немає. Кожен з головних героїв був відкинутий суспільством, багато з них заплямували руки кров’ю ще в ранньому дитинстві, чим вони не особливо гребують і зараз. І якщо в мотивах Джорно ще можна побачити якесь «загальне благо» при вступі до рядів мафії, то команда Буччелаті як і він сам переслідували тільки свої власні мотиви і керувалися ними аж до закінчення подій сезону.
Та навіть командна робота в них дуже специфічна, і лише проходячи крізь вир битв вони потрохи зближуються, що однак не гарантує того, що в один момент хтось із команди може покинути іншого чи навіть зрадити решту, керуючись знову ж, своїми власними мотивами. Проте протагоністи вийшли досить колоритними, кожен зі своїм характером та стилем, що їх вирізняє а тлі інших. А головне, вони не вийшли нудними.
Те ж саме стосується антагоністів, і не можу сказати, що за весь сезон були принаймні двоє однакових (хоча були дві схожі ситуації). Нам показували як відвертих мерзотників, які викликали огиду та ненависть своєю першою ж появою, так і досить неординарних людей які теж мали непросту передісторію, якісь мотиви та й взагалі були непоганими хлопцями, проте доля розкидала їх по різні сторони барикад із нашими «хорошими хлопцями». Окремої уваги заслуговує головний антигерой, зі своєю цікавезним бекґраундом, характером та особливостями психіки.
В п’ятій частині «Джо Джо», автори остаточно відійшли від стилістики перекачаних персонажів, яких ми бачили в попередніх сезонах. Що герої, що їхні антагоністи досить витончені, а інколи складається враження, що ще й дуже крихкі. Пози, які вони інколи приймають, Аракі, з його слів, запозичив з античної римської та грецької культур.
Рівень жорстокості в «Золотому вітрі» теж вирізняється на фоні попередніх. Це стосується як битв, де персонажі можуть відривати кінцівки собі та ворогам, розпадатися на шматки чи навіть блювати лезами так і значно реалістичнішої жорстокості суспільства яке викине тебе й познущається, якщо ти не гратимеш по його правилах. А закінчиться твоє життя в в 27-и ємностях з формаліном ((
Якщо вже говорити про битви, то в п’ятій частині вони по своїй задумці схожі на битви з інших частин серії. Тут вам не буде тупого міряння силами і усвідомлення героєм своєї унікальності і наявності прихованого потенціалу. Кожен герой і його станд має одну, дехто дві здібності, навколо яких він і вибудовує свою стратегію. Така простота грає на руку авторам, бо глядач з одного боку не заплутається в десятках здібностей кількох героїв та їхніх ворогів, з іншого ж боку варіації використання однієї абілки різними способами роблять битви більш цікавими та неочікуваними. Битви в «Джо Джо» це перш за все – боротьба інтелектів, кмітливості та хитрості і жодним чином не боротьба кулаків чи м’язів. Герої дуже часто ризикують життями чи калічать себе щоб обдурити ворога, або ж просто потягнути час. Бої жорстокі і проходять досить динамічно, герої постійно обдумують свої дії та дії ворогів. Власне, бої складають щонайменше половину ефірного часу всього аніме. Особливої уваги заслуговують станди, втілення духу людей, які їх використовують. Вигадуючи станди та їхні здібності Аракі посилався на свої улюблені гурти та пісні.
Важливим аспектом є наявність флешбеків, і так, вони вискакують в найгарячіші моменти, проте будьте впевнені, вони точно не змусять вас нудьгувати. Кожен флешбек розкриває нам передісторію того чи іншого персонажа, його трагедію, яка власне й зробила з нього того, ким він є зараз. На щастя для нас, ці передісторії вийшли досить цікавими і як глядач, я інколи забував про саму битву, споглядаючи, наприклад дитинство Буччелаті або ж Місти.
Сюжет протікає досить динамічно, з першої ж серії нас кидають у вир подій і аніма тримає взятий нею ж ритм протягом усіх серій, аж до кінцівки. Герої не повертаються в таверну аби перепочити, практично не сплять, всі події (від першої серії до останньої ) втиснуті в декілька днів. Також, є кілька несподіваних сюжетних поворотів, які точно здивують тих, хто не знайомий з першоджерелом.
Говорячи про малюнок та кольорову гамму, варто відзначити саму різноманітність та яскравість кольорів, кожен герой оформлений на свій лад, і не змінює свої лахи протягом цілого сезону. Мабуть, людям, що страждають епілепсією, цей тайтл не рекомендований до перегляду через швидкість зміни кольорів під час битв. Якщо казати про якісь малюнку, то умовно аніме можна розділити на три рівні частини. На початку та в кінці аніми графіка на помітно вищому рівні, ніж в середині. Проте, це досить поширена практика серед багатьох аніме-серіалів.
Особливої уваги вартує опенінги та ендинги аніми. Уважний глядач помітить зміни в оп, що відповідатимуть подіям сюжету. Музика підібрана вдало, хоча з часом вона трохи й приїдається, а інколи навіть і не трохи. А от сейю попрацювали на славу і відмовлятися від рідних голосів Джорно та його братви не хочеться.
Підсумовуючи все вищесказане, відмічу наступне:
Як екранізація манґи, аніма вийшла чудовою. Всі фанати серії «Джо Джо» можуть бути задоволені і впевнений, що вони отримали таку ж порцію насолоди, як і я. Якщо ж ви не фанат «Джо Джо», якщо у вас є певні упередження, якщо ви не любите довгі битви, надмірну жорстокість, надмірну кількість кольорів та нереалістичне забарвлення чогось, якщо ви вкрай консервативна людина, якщо ви ватник чи любите совок, якщо ви гостро реагуєте на щось для вас незвичне – швидше за все це аніма не для вас.
Проте, все ж це дуже якісне аніме, і якщо ви в нього вступите та влипнете, то ризикуєте більше не виплутатися. Враховуючи, що попередні сезони зовсім не обов’язкові для перегляду і це ще більш самостійна історія ніж були в попередніх сезонах, то спробувати глянути Vento Aureo може кожен. В даного аніме є абсолютно все, щоб привабити глядача.
Якщо ставити якусь оцінку, то це буде 10/10 для фанатів серії, і 8/10 для тих, хто серію ще не бачив.
