Ще в дитинстві мене приваблювали прозорі кришталеві мінерали. На жаль, їх можна було побачити наживо лише в збірках Природничого музею, що на Богдана Хмельницького в Києві. Або єдиною друзою кришталю, котра знайшлася в домі. Тому мої солдатики мали в якості скарбів скляні підробки, виколупані із старих прикрас та намистин. Пройшли часи, і з’явилися виставки, на котрих я почав закуповувати свої перші мінерали. Щось дарували друзі, щось приїжджало з подорожей – і так назбиралася велика колеція скарбів. Загалом, мінерали у мене асоціювалися із печерами, в котрих працелюні гноми видовбують з породи величезні кристали, тягнуть їх до майстерень та гранять їх, шліфують та полірують, а вже готове каміння складають до величезних скринь. І якось зовсім не уявлялися мені мінерали у вигляді дівчат, що бігають з мечами та ганяють прибульців з Місяця.
Саме такими бачать мінерали творці серіалу Houseki no Kuni, або «Край самоцвітів». В далекому-далекому майбутньому посеред океану є острів. Його клімат нагадує степ, на ньому немає жодного дерева. Часом на березі знаходять шматки тих чи інших мінералів. Посередині острова стоїть бетонний палац у вигляді великої черепашки. Там живе Майстер та 28 істот, зовні схожих на дівчат. Кожна істота складається з певного мінералу, на приклад, діаманту, сапфіру або жаду. Хіба що аметистів двоє (два різновиди). Кожна з істот має свою силу, залежну від твердості. Вдень вони активні, їх живить сонячне світло, але надвечір і вночі багато хто втрачає сили. На зиму більшість впадає у сплячку, оскільки сонячна активність надзвичайно низька. У кожної є свої обов’язки. Хтось лікує, хтось шиє одяг, хтось дбає про порядок, а хтось патрулює околиці.
Більшу частину часу ці мінерали-сторожа охороняють спільноту від єдиного природнього ворога – Місяцівен. Ці істоти, також схожі на людей, але більше на духів у вигляді Будди та індійських танцівниць, із «сліпими» очима. Вони викрадають мінерали, при чому не копаються в землі (іга могли б), а полюють власне на дівчат, аби забрати із собою та перетворити на зброю чи прикраси. Місяцівни з’являються вдень: раптово у повітрі виникає велика діра, через котру випливає велетенська хмара, на котрій, власне, сидить здоровенна місяцівна в оточенні місяцівен поменше, зі списами чи луками. Чому вони з’являються саме вдень, а не вночі, коли місяць дуже добре видно – питання відкрите.
Найслабша серед мінералів – Фосфофіліт. Їй 300 років і вона має твердість 3,5 Незграбна і слабка, весь час розвалюється, варто лише штовхнути або необережно стати і впасти. Вона не може знайти собі місця в цьому світі. І раптом Майстер дає їй завдання – вести природничий журнал-енциклопедію світу. Так Фосфофіліт потроху починає краще знайомитися з іншими мінералами. І хоча робота здається їй страшенно нудною, доводиться займатися.
Серед перших, з ким довелося спілкуватися найбільше – лікарка Рутил. Вона за кожним разом терпляче збирає незграбу Фосфофіліт, а та при нагоді може задавати якісь питання. Головні зацікавлення Рутил – досліджувати властивості мінералів та збирати замінники для пошкоджених елементів. Навіть якщо якась дівчина буде розтрощена вщент на друзки, лікарка збере її і навіть вкриє спеціальною косметикою, що імітує колір шкіри.
Другою стала Кіновар. Це надзвичайно розумна дівчина, котра з одного боку, є ще більш слабкою (твердість 2), а з другого може виробляти страшну отруту, котрою легко пошкодить більшість інших мінералів. Вона патрулює в нічний час.
Не варто тут перераховувати всіх дівчат. Серіал більш близько знайомить із заледве десятком дівчат, в той час як інших ми бачимо лише досить побіжно. В кожній серії в якості перебивки нам показують короткий опис до мінералу, котрому в серії приділяється більше уваги, та його формулу. Така собі аніме-енциклопедія мінералів.
Взагалі, аби передати блиск мінералів, переливи (більшість із них – це напівпрозорі кристали), виробники мали піти трьома шляхами. Перевірена 2D, застосувати сучаснішу 3D, або поєднати дві технології воєдино. Власне, вони так і зробили. В результаті графіка вийшла досить не типовою як для аніме, рухи часом були дещо незграбними, але око швидко звикає до цього. Зате при промальовці художники отримали суттєву перевагу, мінерали справді вийшли дуже гарними, а їх кольори глибокими. Так само гарними вийшли місяцівни, синхронність рухів котрих просто ідеальна (як тут не згадати Love Live). Загалом, 3D не таке пластилінове, як у американських студій; графіка стала гарним інструментом реалізації сюжету.
Протягом 12 серій нам розкривають світ та створюють основну інтригу, немов кладуть до анімешної мишоловки шматочок смачнючого сиру. І ви легко ловитесь на цей сир: сюжет у поєднанні з візуалом не зробить аніме фоновим, легко сконцентрує вашу увагу, навіть якщо це якісь плинні фрагменти. Сама задумка з мінералами є надзвичайно оригінальною, настільки незвичною і в той же час простою, що навіть спаде на думку: як це раніше ніхто не додумався зробити це головною темою. Історія дорослішання Фосфофіліту буде здаватися глядачу дещо простою, хоча і досить незвичною. І на виході він матиме більше питань, ніж відповідей, і буде з нетерпінням чекати на продовження. Про котре на 2020 рік (аніма 2017 року) лише туманні слухи. Але якщо ми дочекалися другий сезон Re: Zero, рано чи пізно повстане і цей.
Загальна моя оцінка 9 з 10. Аніме варте перегляду і варте стати частиною колеції.
