Рецензія на аніме «Ельфійська пісня / Elfen Lied».
Про що власне розповідає це непросте аніме. Кожен звісно бачить в ньому те, що хоче або спроможний побачити (навіть не стану перераховувати те, що мені довелося читати про це аніме, бо іноді таке бачення доходило до цілковитого маразму). Я ж побачила в ньому наступне.
«Ельфійська пісня» – це аніме цілковито про жорстокість… про те, яка людина є насправді. Своїм існування це аніме заперечує нині дуже популярний гуманістичний погляд на людину, як добру в своїй первісній суті істоту. Аніме жорстоке в своїй реалістичності (хоча знайдеться купа людей, які заперечать цю тезу). В ньому і справді присутній деякий фантастичний антураж. Але це лише антураж, сюжетна інтрига, певне маскування, щоб людині не було так страшно дивитись на себе «в дзеркало», яке перед глядачем виставило аніме.
Сюжетна лінія закручується навколо дівчинки, яка «не така, як всі». В аніме використано фантастичний антураж, але хіба в житті так багато треба, щоб бути «не таким»? Наприклад, можна бути вищим/нижчим, ніж однолітки, можна бути темноокою, коли навколо світлоокі, можна бути просто надто м’якою і беззахисною, щоб стати предметом для насмішок, а то і відвертого знущання, тобто оте «не такий» може виявлятися в чому завгодно. Тут аніме має певний перегук із фільмом режисера Ролана Бикова «Опудало», але в фільмі шкільна тема більш розкрита, в аніме показано лише епізодично.
В «Ельфійській пісні» сцена з цуценям, достатньо показова для тих, хто готовий подивитися правді в очі про людину в усій її «красі». Люсі підібрала безпритульне цуценя, яке, довірившись людині, пішло до рук таких собі милих, хороших діток, які його по звіриному розтерзали лише через те, що захотіли принести біль дівчинці, яка виявилась просто іншою, не такою, як більшість. До речі, людям, які в своїй роботі мають справу з дітьми, чудово відомо, що це досить жорстокі, безжальні істоти, яких і треба навчити добру, бо як чинити зло вони й самі знають. У зв’язку з цим на пам’ять приходить ще один відомий художній твір, який на початку 60-х років минулого уже століття став шоком для гуманістичного суспільства. Це книга Уільяма Голдінга «Повелитель мух».
Проте продовжимо далі говорити про «Ельфійську пісню». Після всіх тих подій, які пережила в своєму житті маленька Люсі, їй лишається або зламатися і стати шматою в руках «хороших» однолітків (як це ледь не сталося з героїнею «Опудала»), або стати безжальним «монстром», який вміє захистити свою честь і гідність, що в сучасному суспільстві досить часто є великою розкішшю для того, хто їх хоче мати. От виходить, що Люсі-монстр – це виключно результат людських учинків. Але не дивлячись на те, що вона стала безжальною вбивцею, вбивство для неї лише спроба захистити себе і свій достатньо ніжний і хиткий світ. Про що свідчить той факт, що після чергового вбивства, її психіка, не справляючись із такими навантаженнями, «вибивається» і Люсі знову стає маленькою дівчинкою, що довірливо дивиться на світ (певно і з цією тезою далеко не всі згодяться, бо кожен вільний бачити те, що хоче бачити. Для мене Люсі не монстр, а поранена об людську жорстокість і загнана в кут істота ).
Окрім історії Люсі в аніме є розповіді й про інші персонажі. Але всі ці історії так само лежать в площині жорстокої правдивості людського життя. До речі, не так давно на форумі було якось піднято питання про кавайних брутальних мужиків, то в «Ельфійській пісні» теж є один такий Бандо – брутальний мужик, правда, кавайним мені його назвати ні з якого боку чомусь не хочеться і зустрічатися з таким «каваєм» я би ризикнула лише з яким-небудь магнумом 45 калібру в руках.
І певно серед всього того жахіття, яке людина створила власними руками, не можна було б жити, якби в чиїхось серцях не горіли вогники співчуття, милосердя і любові до ближнього…
P.S. Забула написати про той єдиний недолік, як на мене, у цьому аніме, тому виправлюсь зараз. Режисер не витримав до кінця ідею про те, що в створенні таких діклоніусів вся відповідальність лежить на людях, вирішив пом\’якшити ідеєю про расу мутантів, які витісняють нещасне, беззахисне, слабе людство. Вважаю це великим проколом в загальній ідеї серіалу.
Автор:
Inari
