Гаремники – дуже важкий жанр з точки зору творця. Ідею, в котрій одному хлопцю, або дівчині, приділяють увагу багато представників протилежної статі, при чому по черзі, або навіть паралельно, реалізували всі, кому не ліньки. Вони мають свої канони, серед котрого основними постулатами є кінцевий вибір «тої самої» серед інших, при чому прощатися з іншими треба так, аби їх не образити і навіть в чомусь допомогти. Здавалося б, це поле для різноманітної кількості ситуацій, поєдинків, але надто вже типові ситуації виникають в стосунках, і надто шаблонними видаються гаремники. То ж доводиться обгортати їх в самі найфантастичніші і неймовірніші обкладинки, аби хоч якось врятувати від схожості на аналоги. Втім, головна їх задача – вчити молодих людей підходам до дівчат, вирвати їх з власної мушлі. Серед таких серіалів є «Date-A-Live», або «Побачення на живо».
В один прекрасний день у Монголії з’явився «Просторовий розлом» величезного розміри. Згодом менші періодично почали виникати один по одному в Японії. А через них до нашого світу пролазити істоти, котрих назвали «Духами», або «Ефритами». Під час виникнення «розлому» відбуваються великі руйнування з великою кількістю жертв. І випадково в епіцентр потрапив такий собі Шідо Іцукі, котрий вискочив зі сховку в пошуках сестри. І тут він зустрічається з духом Токою. При чому, молодша сестричка Которі раптово виявляється зовсім не тою боязливою мишкою, якою вважалося вдома. І виявляється, аби приборкати духа, добряк Шідо має змусити Току закохатися в нього. А для цього – запросити на побачення.
Щиро кажучи, мені не хочеться перераховувати всіх підряд персонажів, котрих нещасний Шідо має витягти на побачення, як не хочеться перераховувати всі ті комедійні ситуації, пов’язані з тим, як Шідо мусить уникати своїх колишніх «дівчат», як вони бігають за ним тощо. Серіал шитий білими нитками, і часом здавалося, що гаремна лінія просто підминає під себе все, що можна підім’яти, а всі ці «сестрички» і провали в пам’яті у ряду персонажів роблять серіал подібним до індійських чи мексиканських мелодрам.
Єдиним його плюсом є дизайн персонажів-духів. Вони дійсно цікаві та оригінально виконані. Що Тока, що Йошіно, котра розмовляє за допомогою іграшкового зайчика на руках, що Курумі. Особливо Курумі, котра стала надзвичайно популярною серед косплеєрів, і часом можна зустріти і піймати на фото одразу кілька Курумі. В другому сезоні вони не менш няшні, ніж в першому, хоча жоден з них по популярності не досяг такого ж рівня. Весь секрет Курумі в її характері. Глядачу подобаються відірвані на всю голову героїні, сильні, непередбачувані та оригінальні характери, до того ж вони значно розбавляють загалом шаблонний та прісний сетинґ. Школа, як тло для подій, однокласниці, котрі в мить перетворюються на членів спецслужб та таємно закохані в нашого звичайного школяра? Ну, що тут буде цікавого та нового?
Можливо, я трохи і перебільшую, і сюжет справді може видатися цікавим, і дещо комедійним, от тільки він залишає байдужим. Сильно прямо, сильно грубо спрацьовано: піди на побачення, врятуй духа. Це нівелює як самі побачення, так і робить сюжет мало-передбачуваним. Зустрітися, поцілувати, зустрітися, поцілувати. Можливо, другий сезон якось відрізняється, але комедійна складова, котра, здавалось би, повинна рятувати, навпаки, робить сюжет схожим на пародію навіть на гаремники. Людину недосвідчену може обманути велика кількість няшних дівчат – можливо цим пояснюється великий рейтинг, але людина, котра побачила трохи життя, сюжет сприйматиме, як надто недостовірну лажу.
Загалом, «Date-a-Live» можна рекомендувати любителям жанру та любителям поганих, але гарно продуманих героїнь. Його приємно дивитися з точки зору графіки, можна навіть фоново переглядати, від цього особливо нічого не зміниться. Чи варто дивитися другий сезон? Тільки якщо зайшов перший. Моя оцінка – 6 з 10.
