2018 рік був дуже плідним і цікавим на події для багатьох людей. А серед них – Наталі Візінтіні, прихильниця стилю «готична лоліта». Слідкуючи за її інстаграмом, ми бачили багато цікавих фото та подій. Дівчина певний час мешкала у Австрії, відвідувала міти (зустрічі) лоліт у Відні та Мюнхені, Austria Comic Con і Eternal Twilight event. Про все це та багато іншого ми поговоримо з Наталі в новому інтерв’ю.
Що привело Вас до Австрії? Чи це була мрія – пожити за кордоном, в німецькомовній країні, чи просто трапилась оказія?
Я “захворіла” Німеччиною, коли мені було 10 чи 11 років, і дуже сильно хотіла мешкати там, вчила мову. Причиною любові до країни був замок Нойшванштайн, а любові до мови – німецька рок-музика. Але через вступ до ВИШу мені довелося на якийсь час забути про це. А в 2014 році завдяки мюзиклу Mozart l’Opera Rock і книзі “Йди на мій голос” я зацікавилася особистістю Моцарта, і тоді захотіла саме до Австрії.
Перші враження від країни з точки зору мешканця? І в чому різниця в порівнянні з туристичними відвідинами?
Оскільки я мешкала в невеликому місті, спочатку був незвичним розмірений ритм життя. Всюди можна дійти пішки. В перші дні я ще не дуже добре розмовляла німецькою, але всі були дуже доброзичливими. Як мешканець, ти звикаєш до багатьох речей. Сортування сміття, церковні дзвони, що дзвонять три рази на день, різновиди проїзних та громадський транспорт. Особливо мені подобались місцеві потяги. Коли живеш там, можна купити членську карту ЗД і економити 50% на квитках. Я зекономила сотні євро!
А взагалі звикати не довелося. Я почувала себе там, як вдома, розмірений побут австрійців підходить мені ідеально.
Як Ви знаходите місто Вельс? Як пройшов Austria Comic Con?
У Вельсі я була всього раз, на Austria Comic Con. Миле містечко, трохи більше того, де я жила. Дуже сподобався променад вздовж річки. Про фестиваль я дізналася випадково на сторінці фотографа з Відня, котрий написав, що збирається їхати туди. Оскільки Вельс від мене всього в годині, поїхала теж. Місцем проведення була міська Messe – спеціально створена для великих виставок і ярмарків площадка, котра є майже у кожному місті. Була велика черга до входу, але вона швидко рухалася. В середині було дуже багато фандомних магазинів і виставок, наприклад, костюмів (Гра престолів, Божевільний Макс) чи машин з культових фільмів (Бетмен, «Назад у майбутнє»). Був магазин і лолітної моди з речами японських брендів. Речі від неформальних брендів, таких як Punk Rave, можна було побачити в декількох місцях. Мені запам’яталася виставка Лего, бої на лазерних мечах від німецької школи джедаїв, чудові косплеї. Косплей-шоу було організовано в якості дефіле, без постановок. Учасників було близько 20, рівень костюмів був дуже високий.
Що було незвичним під час життя у Австрії?
Наприклад, те, як багато людей ходить до церкви і сама організація служб. Як багато хто носить традиційний одяг, і як природньо це виглядає. Що пошту залишають прямо біля порогу, навіть дорогі посилки. І що не можливо зіштовхнутися з негативом, навіть якщо робиш щось не правильно.
Підписники інсти чи ВК бачили фото вашої випічки, а я навіть пік за вашим рецептом пасочку. Чи легко було діставати компоненти, тобто, чи сильно асортимент, якість та смак продуктів в магазинах відрізняється від наших?
Борошно, цукро і яйця – тобто основу основ, дістати не важко. А далі в залежності від рецепту. Кефір продається не всюди, і майже завжди стилізований під матрьошку, про згущене молоко ніхто не чув, як і про кисіль. Важко знайти гарний мармелад, всі їдять ведмедиків Haribo і тому радіють. Влітку я тільки на ярмарку могла знайти справжню кислу вишню, в них більше популярна черешня. Не бачила гречку, ікра набагато більша рідкість, ніж у нас. Але ми не голодували, і там багато інших цікавих речей.
Чи Ви так само, як в Україні, щодня ходили у вбранні готичної лоліти? Як австрійці сприймали вас?
Вдома ні, це було б дивно, але до міста – на курси чи до магазину – завжди вдягала лоліту. Часто складні образи з капелюхами, мантіями як на фестиваль. В основному люди посміхалися. Молодь могла пожартувати між собою. А найбільш позитивна реакція була у людей похилого віку. Я зупинялася і розмовляла з ними, якщо їм було цікаво.
Ви багато мандрували Австрією, скажіть чи спеціально добирали кожний лук до певного палацу, замку, локації?
Так, приблизно так і відбувається. Не завжди, звичайно, але стараюся.
Які замки сподобалися найбільше і чим?
В Австрії я відвідала їх не так багато. Палац Шенбрунн і його парк подобаються мені найбільше. Його тінистими алеями з фонтанами чудово гуляти в спеку, а взимку біля головного входу великий гарний ярмарок. Я часто їздила до замку Херренкімзее в Баварії, це «маленький Версаль» на острові посеред альпійського озера, з фонтанами, монастирями і великою дзеркальною залою – майже копія версальського.
Ви справді піднімалися до Нойшвайнштайну в образі лоліти? Чи було важко, все ж такий одяг не для гірського переходу?
Так, двічі, але тільки до самого замку. Дорога там не важка, підйом рівномірний. Але в той день, коли я піднімалася на гору Тегельберг, я була не в сукні. Хоча можна було б і в сукні – головне взуття.
Як взагалі у вас виглядає процес добору образу до певної подорожі?
Я дивлюся на фото цього місця, уявляю, яка там буде атмосфера, що я буду там робити. Іноді це очевидно, наприклад, сукня з Нотр-Дамом для відвідання цього собору у Париж. Іноді кольори – синьо-біла сукня для відвідання білого Нойшванштайна з синім дахом або червоно-коричнева сукня для дощової Праги з її будиночками в такому кольорі. Для відвідання музею чи барочного монастиря можу вдягнути розкішну сукню, а для готичних замків підходить готика.
Ми бачили кілька фото з міста Зальцбург, воно надзвичайно пасувало до Ваших суконь. Чи це випадковість?
Дякую. Ні, так і планувалося. Я давно чекала цвітіння гліциній в цьому саді і хотіла пофотографуватися там в цей час.
Ви кілька разів зустрічалися з готичними і не тільки лолітами. Чи це місцеві німкені, чи емігрантки?
Я познайомилась зі спільнотами Відня та Мюнхена. У Відні на зустрічі було близько 20 людей, я познайомилась не зі всіма. Але мої знайомі дуже цікаві дівчата, всі розмовляли німецькою.
Приємне чаювання, тістечка. А про що говорили на зустрічах? Які теми?
Спочатку звичайні теми для знайомства – хто де вчиться, працює, з якого міста. Обговорювали великі лолітні івенти, місцеві події на кшталт мюзиклів і опер, мандри. І, звичайно, сукні, сукні, сукні.
Чи робили якісь спільні виїзди? Можливо, на якісь німецькі, австрійські чи швейцарські івенти?
Ні, з великих івентів я відвідала тільки Austria Comic Con, де був лолітний магазинчик та пара лоліт. А більше, здається, і не було таких, окрім зустрічі в Мюнхені. А, згадала, ми з мюнхенськими дівчатами їздили в Ліндерхоф.
Ви були в цьому році на Eternal Twilight event. Чи складно було туди потрапити? Чи це захід для обраних, чи кожний може відвідати подібний івент?
Як тільки відкривається продаж квитків, VIP йдуть за секунду. Організатори погіршили це тим, що дозволили продаж до 10 квитків в одні руки. Однак звичайних квитків вистачило на всіх, хто потурбувався придбанням мінімум за місяць до події.
Які образи вибрали ви? В чому прибули на івент? Як довго готувались?
Було тяжко збиратися, оскільки я повинна була бути моделлю у двох fashion show. Часу на те, аби ходити в своєму аутфіті, могло не залишитися. Тим не менш, я привезла навіть два аутфіти – до обіду я носила сукню з принтом-натюрмортом в жанрі Vanitas, з високою зачіскою і чорною фатою. Це був розкішний образ в дусі заходу. Другий образ був обраний для того, аби зустріти Ману, тому що це була сукня від Moi-meme-Moitie з едвардіанським капелюхом і простою блузкою – одним словом те, що можна було вдягти за п’ять хвилин.
Чи були там одні лоліти, чи й оджі чи броліти?
Звичайно ж, на такому великому івенті були і оджі, і броліти. Через те, що я двічі була моделлю, я спілкувалася з людьми майже тільки у гримерці і не встигла привітатися зі всіма.
Що входило до програми івенту?
Відкриття, інтерв’ю з Маною, fashion show Moi-meme-Moitie, друга частина інтерв’ю, fashion show незалежних брендів, різні майстер-класи і інтерв’ю з іншими дизайнерами, час meet&greet з Маною, закриття. Весь цей час працював великий ярмарок речей і було кілька фото-зон.
Як пройшла зустріч з Маною? Який він в житті?
Ох, я ледве не втратила свідомість! Розумієте, ми бачили його в гримерці весь день, стояли з ним на одній сцені. Але коли ти заходиш до маленької кімнати, де він тільки один, тисне твою руку і дивиться в твої очі – ах… Немов кролик перед удавом. В житті, тобто, поза сценою, він тихий і скромний, як і більшість японців.
Хто ще зі знаменитостей був на івенті?
В якості сюрпризу Каміджо з гурту Versailles відвідав івент і «озвучував» Ману під час інтерв’ю.
Який післясмак залишився після івенту?
Просто приголомшливо! Чудова атмосфера, багато гарних нарядів, при чому майже всі готичні, спілкування з людьми, котрих раніше бачив тільки в інтернеті, навіть з Америки і Канади. І це перший раз, коли я була більш ніж задоволена after party!
Повертаючись до Австрії, чи хотіли б ви сюди повернутися?
Всією душею. Сподіваюся зробити це якомога швидше, моє серце належить цій країні (разом з Баварією)!
Що ж, дуже дякуємо за цікаве інтерв’ю. Побажаємо, аби ваша мрія здійснилася, цікавих івентів, мітів і нових цікавих образів.
