Мені давно хотілося відвідати один з регіональних Польських конвентів (фестивалів) аніме. В часи шкільних та студентських канікул їх проходить багато, мало не що два тижня в різних містах. Часом навіть співпадають: в двох чи трьох містах одночасно проходять заходи, і тоді маєш цілий головний біль: куди ж їхати. Це, якщо є гроші. А немає – завжди у Варшаві знайдеться чим зайнятися. В цю суботу гроші на Niucon у Вроцлаві знайшлися.
Щиро кажучи, знайшлися чисто ситуативно, і довелося трохи постаратися, аби вони знайшлися. І тому в сірий літній день я йшов з мапою вулицями міста до плацу Грюнвальдського, на розі якого стояв корпус природничого факультету Вроцлавського Університету. Та навіть якщо у вас не має під рукою Google Maps абощо, то просто слідуйте за косплеєрами.
Як і на Анімацурі, різні навчальні заклади чи центри чи не найкраще підходять для аніме конвентів. Але в даному випадку був один мінус. Через жарку погоду корпус нагрівся так, що навіть перші прохолодні дні не охолодили кам’яні стіни. І от цей контраст: то ви ходите мало не спітнілий по коридорам, то виходите на прохолодну вулицю – сподіваюсь, нічиєму здоров’ю не нашкодив. Особливо надвечір.
Друга увага. Даний навчальний заклад – це добрячий лабіринт. І хоча на інфо можна було отримати книжечки і план-схему з розпискою всіх подій, лекцій, якось загальної схеми не додали. А не завадило б, часто люди тинялися в пошуках переходу від одного будинку до іншого. Спершу здавалося, що простіше взагалі пройти вулицею, тим більше, що входи були майже поряд, ніж скакати сходами вгору-вниз.
Третя увага мене не стосувалася, але про неї вже написали. Сліп – місце для спання тих учасників, які хотіли приїхати на три дні, знаходилося за три зупинки, при чому ніде: ані в брошурці, ані на плані не умістив мапи, схеми проїзду та схеми входу. Як виявилося, сліп був у якійсь школі, при чому входити треба було з чорного входу, при чому, відкрився він не відразу.
В іншому ж конвент мало чим поступався Аніматцурі. Вистачало і розваг, і настільних ігор, можна було постріляти по мішеням (або прийняти участь у змаганнях).
Любителі малювати могли повправлятися на планшетах чи на папері. Столиків було два в різних місцях, то ж місць вистачало.
Результати – на стіні.
Для людей, котрі нашкребли пару-трійку зайвих десяток майстри приготували безліч продукції. У Польщі існує кілька великих видавців манги, японського коміксу, серед них Waneko і Yatto. Я не впевнений, що це саме їх продукція (де і саме кого), але манги вистачало на всіх. Тут і презентація нових, і популярні серії.
Якщо ж зайвої десятки немає, а придбати мангу хочеться, можна покопатися на окремій етажерці з вживаними книжечками та дисками. Коштують вони зазвичай у два рази дешевше, десь по 10-14 злотих. Я нічого не купував, оскільки до цього встиг на фейсбуку закупити досить дешево кілька томів однієї серії, то ж тут тільки ходив та облизувався. Справа в тому, що любителям аніме, отаку, варто підписатися на кілька польських груп, де існує величезний обіг читаної манги. І часом цілком дешево можна вихопити досить дорогі серії, чи навіть раритети. Мені от пощастило за 6 злотих ухопити перший том Rozen Maiden англійською (ebay завалено япономовним виданням).
Для любителів пухнастості майстри приготували от такі м’ячики з прапорами країн. Козаків було аж двоє. Для дівчат – безліч шапок.
Солодка біжутерія від Miyaka-biżu. В основному тут паслися дівчата, але дещо часом перепадає і хлопцям.
Лисячі справи (Lisie sprawy) – моя особлива пасія. Я придбав всього лише зошит, показав значок на рюкзаку, а мені одразу запропонували зробити автограф на зошиті та спільне фото. З нетерпінням чекаю на щоденники-календарі, які майстриня випускає щороку. А футболка – від згаданої Miyaka-biżu.
Окреме моє захоплення становило стімпанкова розкладка. Раніше я бачив такі на Комік Коні або на виставках альтернативної моди, а на аніме-фесті мало не вперше. І там було досить багато цікавих речей, які можна до чогось допасувати, або використати до косплею. Візитку я взяв.
А от косплейних речей та кігурумі якось менше. Взагалі косплеєр – він або людина багата і може дозволити собі купити одяг на Алі чи Ebay, або ще багатший – і тоді замовляє собі на індпошив. Шити в Польші – дорого, так само, як і щось ремонтувати. Послуги тут досить дорогі, але дешевші, ніж у Німеччині чи Швеції. Або, розвивайте навички шиття, ліпки, різьблення та інші, так необхідні для побудови добротного костюму. Якщо ви повний нуль, то тут було кілька лекцій на тему косплею. Я трапив спочатку до Єви Яжини (фансторінка), нажаль, не спочатку, де розказували, як і що треба робити, як і що вибирати, а насамкінець, як поводити себе на фотосесіях та як фотографам поводити себе з косплеєрами.
Другу лекцію на тему вибору перук, лінз та іншого добра я, нажаль, не зміг дослухати до кінця, адже поспішав на автобус.
Косплеєрів і на цей раз вистачало. Я не зміг знайти всіх знайомих, які приїхали до Вроцлава. Хтось пішов на фотосесії, до когось запізно написав – сам винний. Втім, можна було познайомитися з новими людьми, пофотографувати.
Тим більше, що рідко хто відмовляв. Точніше – ніхто. Та й дійсно, для косплеєрів така увага – це данина їх праці. Більшість з радістю позує.
Інші просто ходять групками туди-сюди.
Зустріч фанатів фуррі, людиноподібних тварин.
Імператор Куско (Cosplay: Surya).
Hachikuji Mayoi з Bakemonogatari (Cosplay: emane)
І багато-багато інших.
Зліва Akali Blood Moon у виконанні Lyra cosplay and art.
Конкурс косплею, традиційний захід, проходив в окремому місці, і тут я хочу зупинитися і трохи детальніше описати. Так само, як і зі сліпом, організатори винесли його до іншої будівлі, за дві зупинки. І традиційно не намалювали на картах. Друге, аби потрапити на конкурс, треба було окремо дістати наклейку. Не всі на то звернули увагу, то ж не всі мали можливість, чи бажання їхати так задалеко. Я потурбувався про це тільки тому, що полюбляю звертати увагу на різні оголошення в надії не пропустити щось цікаве і ще тому, що для мене цей конкурс – головна розвага.
Зал для косплею, хоч і трохи в стороні, цілком класний. Ряди над рядами, як в театрі, то ж на задніх рядах навіть краще видно, ніж спереду.
Конкурс не вели зірки національного масштабу, як то було на Аніматсурі, втім, ведучі з гумором, так що було досить весело. Традиційний тільки для польських конвентів стілець грав роль реквізиту.
Мене на цей раз особливо не вразив жоден з виступів. Хіба що нічна фурія з «Як приручити дракона» (https://www.facebook.com/najrocosplay/). Цей дракон для авторкою добре продуманий, і тому дуже подобається дітям, судячи з відео на фансторінках.
Ще був кумедний виступ вищезгаданої Surya
Зазвичай, я записую все це на Canon G10, але якість відео залишає бути кращою. То ж починаю потроху подумувати про придбання відеокамери, якою можна було б записувати відео на конвентах.
Окреме питання – їжа. Учасники конвенту могли попоїсти в стунетському буфеті. Як на мене – вибір типово студентський, і цілком бюджетний. Якісь налісники чи вареники, салати чи супи є – і добре. Якщо ж вам не подобалося запропоноване, можна сміливо йти до Грюнвальдського пассажу і купувати там торти. Смачні, до речі.
А от суші продавали тільки в сліпі. Самі розумієте, по них я б не поїхав так задалеко. Якісь машини продавали різні смаколики, але на той час, як я їх знайшов, вже встиг пообідати. Журбинка.
Що до здобичі, то на разі я не багато привіз. Хіба що давно хотів змінити старого гаманця на щось краще. Дрібничка, а приємне. І така от затичка з брелком від Miyaka-biżu.
Підсумуємо. Організаційно – трохи лажово, могло бути і краще. Лекції були супер, дякую. Суші я не з’їв – мінус. Косплей вцілому добрий, хоча чогось такого, щоб витиснуло з мене захоплення, я не бачив. Продукції було багато, вибір – чудовий. Хочеться висловити організаторам подяку і побажати робити ще більш кращі конвенти.
Nekonosan
Передрук з авторського блогу https://bberez.livejournal.com/167432.html
