По своїй природі Арія рідко відвідує місця великого скупчення людей фестивалі, але деякі події змушують вийти з дому найзатятіших інтровертів. Такою подією став Falkon і далі я припиняю говорити про себе у третій особі і починаю розповідати, що цікавого було на цьому мультифендомному фестивалі, як я кілька днів перебувала в не сірому натовпі, зіграла у музичну гру, частково стала ніндзя та багато чого іншого.
Загалом у старому місті Люблін в наш час народжуються нові традиції. Одна з них — щорічне зібрання ґіків та отаку. Фестиваль фантастики Falkon – один із найстарших у Польщі (ми з ним ровесники). І це буде банально сказати, але правда: у ці кілька днів те, що живе на наших полицях, в комп’ютерах та серцях, вся та магія і фантастика, матеріалізується і в прямому сенсі майже стає реальністю.
А перше, що варто відзначити у цьогорічному Falkon-i – прекрасна тема, якій його присвятили. Дерев’яні ідоли, віночки, вишивка, коловороти, сварґи та інші окультні (жартую) символи… Так-так ви не помилилися, тема фестивалю слов’янські міфи. Тому вже за кілька днів до початку я почала відчувати ту соковиту атмосферу, яку організаторам доведеться відтворити. Друге, що мене вразило, це засилля цікавих подій. Ем, це точно має відбутися за всього лиш три дні? Я була так шокована, як Дазай, коли я йому сказала, що не збираюся робити подвійне самогубство.
Як так, я хочу безумовно подивитися на конкурс косплею, але в той час в обителі анімешників буде конкурс музики з аніме… Але що поробиш, така жорстока реальність, доведеться продумати план, #якби_так_нічого_не_пропустити_і_побачити_по_максимуму. Взагалі, хвала усім, хто долучається до творіння подій та організації. Адже одного погляду на ту неймовірно складну табличку заходів достатньо щоб ощасливити сердешного фана фантастики. Ось вам лише невеличкий приклад програми п’ятниці.
В день початку фестивалю знайти місце знаходження було просто: бачиш якусь неординарну людину, одягнену у трошки химерний, але до біса стильний одяг (часто із символікою різних фендомів) — прямуй за цією людиною (тобто не переслідуй, а познайомтеся чи що) і рано чи пізно ти опинишся біля будівлі Тарґі Люблін. Тут ви вже не помилитеся куди йти, тільки будьте уважні, бо нюх може завести вас в іншу сторону де зі своїми ятками стоять продавці смаколиків. Там все до смаку: сучасні вишукані солодощі і піца, подана як би це робили кілька століть тому.
Поїли? Йдемо далі.
Потім очі розбігаються від всього різноманіття товарів, що власне типово для фестивалів. Серденько виривається з грудей, коли бачить стільки омріяних речей на відстані витягнутої руки. Головне слідкувати за станом своїх кишень, адже наступного дня я угледіла двох бідолах, які носили купу фендомських речей, але також і коробочку з написом “Збираємо гроші на квитки додому”. За те всі тут отримали враження. А вони безцінні.
Отож, у головному величезному приміщенні в одному кутку своя атмосфера, в іншому — геть інша. Інсталяція давнини межує із сучасними ігровими консолями, досить зробити кілька кроків – і ти в іншому сетінгу. Також є кілька зал для зустрічей, ще одна велика зала для ігор, науковий намет, намет для майстер-класів, арена… Тому території Тарґів не вистачило і ще деякі події проводилися у сусідній школі.
Оскільки тема фестивалю присвячена міфам, то і у місці збору анімешників про це теж багато говорили. Найцікавішими особисто для мене було вгадування чудовиськ з аніме та порівняння аякаші зі слов’янськими демонами. Автори цих презентацій постаралися, щоб вмістити якомога більше цікавого контенту за що їм спасибі. Наприклад, ми не дивуємося коли знаходимо спільні риси у міфологіях близьких народів, але для мене стало несподіванкою, що у порівнянні із міфами далекого сходу є не лише суттєві відмінності, але й багато подібних персонажів та створінь. Взяти хоча б Ягу і Ямаубу — вони обидві старі відьми, які живуть в лісових хатинах та їдять дітей, або ж Рарог та Сузаку (не Куруґі))) ) — і перший, і другий божественні птахи, володарі вогню. На жаль слов’янські міфи більш забуті, а деякі творіння японців – чудовий приклад як можна оживляти свої давні легенди у сучасній культурі та зацікавлювати ними весь світ.
Пізніше увечері всі відпочивали за переглядом фільмів про короля усіх чудовиськ — Ґодзілу. Ну і не можу не згадати, хоч у залі присвяченій анімешним подіям менш людно, але спілкування було доволі лампове та дружнє. Можливо хтось знайшов не лише нове аніме для перегляду, але й нового друга.
Ближче до головної сцени Falkon-y і стенди з презентацією нових міфологічних збірників та бестіаріїв, і міні-реконструкції побуту давніх слов’ян.
А на вечір першого дня організатори підготували родзинку програми: модний показ. Розробила костюми Барбара Думаньська, знана у Любліні дизайнерка готичної моди. Багато елегантного і завжди стильного чорного кольору, магічні мотиви, епатаж і водночас зручна простота- виглядало усе так, наче справді давні слов’яни надумали організувати показ наймоднішої вишивки та костюмів у своєму поселенні. Хоча збрешу, якщо скажу що роботи дизайнерки нав’язують лише до старовини, від них віє і сучасністю і навіть майбутнім. Цей мікс стилів дозволяє побачити щось нове серед безлічі оригінальності у нашому світі. Найкращий показник успіху робіт — це оплески та посмішки глядачів. А їх було вдосталь.
Пізніше цю тему було перенесено на музичну площину, виступали гурти Ethnopolia і Żywiołak. Ритм етнічних інструментів та спів, що більше схожий на молитву чи заклинання — це воістинну крутий стиль. Це наче маленька подорож за межі свідомості, тому наші предки завжди супроводжували ритуали подібною музикою. Як випаде нагода, обов’язково відвідайте подібні концерти.
Ну і куди ж на великому фестивалі без конкурсу косплею. Першим досить веселим раундом були представлення костюмів зроблених за годину із чого попало (із коциків, паперу, мішків для сміття та власної харизми). Яким же треба бути сміливцем, щоб майже без підготовки взяти участь у конкурсі. А найкращий вихід, відволікти увагу від недосконалих костюмів — перевести все на гумор та жарти, що власне учасники виконали на славу. А вже із ретельно підготовленими образами оцінювання велося так: кращий костюм, краще представлення та ґарн-прі (і те, і інше на висоті). Не просто насолоджувалися видовищем, але й судили вже професійні косплеєри, яких ви знайдете за ніками Miko Cosplay, Red Chaos Cosplay, Elena Samko і та, що стоїть по іншу сторону камери під час фотосесій — Yumikasa Photography.
Не заздрю я цьому журі, адже під час кожного виступу відчувалося, як учасники вклали душу та з усіх сил намагалися чимось виділитися. Джокер розповідає про те, як йому не щастить із дівчатами, сукуб виконує бездарно, але доволі мило, мелодію на флейті, красуня YoRHa 2B ефектно шинкує ворогів із картону, під вже впізнаваний опенінг Kiss of Death з’являється на сцені ніхто інший як Zero Two, Долл із “Темного Дворецького” виконує гідний мільйона овацій танок… І ще кілька поєдинків та пафосних промов із ігор. Як ви зрозуміли, загалом конкурс косплею — завжди цікаве видовище, і я (думаю всі інші теж) були трошки засмучені коли презентації добігли кінця. Адже деяких незареєстрованих до конкурсу, але майже що канонічних персонажів можна було б з руками і ногами винести на сцену та милуватися.
Багато цікавинок можна було довідатися на презентаціях та дискусіях. У залі популярної культури говорили і про вічне протистояння Marvel і DC, і про аватара Аанґа, і про Черепашок-ніндзя (це лише невеличкий список де я частково побувала). Велику послугу зробили організатори зробили і для письменників-початківців та загалом схиблених на читанні. Можна було послухати про підвиди фантастики (міське фентезі, постаапокаліпсис, кіберпанк…), довідатись секретики бестселеру від самих авторів. Звісно ж багато дискусій були присвячені міфології і вже не лише слов’янській, були пізнавальні блоки про китайську, скандинавську… та й загалом про це все у сучасній культурі. До речі, ви гадаєте що процес творіння міфів уже закінчився? Аж ніяк. На одній із дискусій я почула цікаву думку, що міфологія твориться і досі. Зараз ми віримо наприклад у страшного демона Дієти чи Кредиту. Колись ми станемо для нащадків далеким минулим і наші вірування персоніфікуються в певні образи. Що ж, цікаво буде побачити)
Також Falkon став місцем зустрічі та справжніх поєдинків для шанувальників настільних чи карткових ігор. А всі охочі могли ще й зіграти нехитрі та олдскульні, але від цього ще більш кайфові ігри на консолях стилізованих під древні. Моє вухо одразу ж впізнає божевільні японські пісеньки і ноги ведуть туди. Повторювати рухи танцю за прикладом на екрані, чи натискати на кольорові кнопки у такт пісні — ще та розвага. Тому до екранчиків особливо в найбільш залюднений час була доволі велика черга, але заради цього можна і постояти. Не знаю чому але у мене попалася складність рівня “кошмар”, та й назву пісні я не згадаю, але пальці ритм пам’ятають.
Також усіх ґіків та анімешників рано чи пізно, в більшій чи меншій мірі починає цікавити зброя та інша мілітарія. Що ж, виставки та прилавки до ваших послуг. Мою увагу привернула реальна зброярня, де красувалися наче ті самі клинки з різних тайтлів. Я кілька разів зіграла у лотерею, але на жаль так і не виграла катану . За те відчути себе ніндзя дозволила покупка шюрикена. Біля них крутилася я та інші школярі, що захоплюються шьоненами.
Хто мріяв спробувати себе у мистецтві володіння мечем, то до його послуг арена та відповідне спорядження. Треба було лише записатися у відповідну чергу. Також там можна було глянути постановки боїв та майстер-класи із самооборони.
Звісно ж, моя доповідь далеко не в повній мірі розповідає вам про Falkon. Це просто опис вражень одного відвідувача, за моєю спиною було ще багато цікавих речей. Тому висновок із моєї історії лише один: як випаде нагода обов’язково вирушайте на Falkon чи будь-який інший фестиваль фантастики у вашому місті. Навіть якщо у вас немає друзів, йдіть самі, там ви обов’язково когось знайдете для спілкування.
Три дні поспіль Тарґі Люблін просто розривалися від Всесвітів, які намагалися у нього помістити. Потім усі розійшлися по своїх домівках, щоб робити те саме, що робили до цього: грати ігри, читати книги/манґу/комікси, дивитися фільми та аніме, одним словом розважатися та якось та й збагачувати свій внутрішній світ.
Дякую за увагу.
Із найкращими побажаннями
Арія.
