Hikari – дорога до світла [2019]

Годинник на ратуші пробив десяту ранку, і якраз в цей час в бісто «Polka» за ранковою кавою з сирником пригадував собі всі подробиці останніх двох днів (звіт писався на початку вересня – прим. ред). Незабутні, яскраві, мов сонце і такі самі гарячі. І це не тільки через страшну спеку, хвиля котрих прокотилася Європою наприкінці серпня. Гаряче було на фестивалі Hikari 2019, котрий відбувся в познанському районі Виногради в школі Łejery. Тому поки пам’ять ще свіжа, а праця не затерла щасливі години, варто сісти і занотувати все, що вдалося побачити на тій події.

Особисте запрошення ми дістали ще два місяці тому, але і так мали плани придбати квитки навіть без цього. Попередній фест тої ж команди під назвою Asian Week залишив у нас багато приємних спогадів. Але на цей раз ми вирішили додатково запропонувати три пункти до програми, про котрі розповімо нижче.

[Wolfensztein]:  У п’ятничний вечір я весь час розмірковував, як підуть перші в житті організовані мною розваги, оскільки кілька моментів вимагало доробки, але все одно не хотів пропустити ані одного дня фестивалю. Отже, я вирішив прийти хоча б на хвилинку в п’ятничний вечір. Встиг швидко зорієнтуватися на терені тут і там. Акредитація пройшла дуже швидко завдяки тому, що учасників запускали поступово. Мушу визнати, що через дві години після відкриття на «брамках» не було жодної душі, тому можна повірити на слово. Перший день я завжди залишаю на ознайомлення з фестивалем і на те, на що не матиму часу пізніше. Тому пройшовся по цілому терені фестивалю, зібрав підписи до своєї Великої Книги Художників і при оказії замовив чергові арти до колекції. В цьому році Dogrom виконав для мене Чікіту з Dogrom, а Reosia зайнялася проектом Токі з Date a Live. Зробив невеликі закупи на суботній конкурс і вдалося мені теж побувати на лекції про «Ревізіонізм в Японії». Дуже цікавий погляд на мерзотну справу показу історії в цілком іншому світлі з уваги на цензуру певного змісту. В презентації показано приклади двох підручників історії, а також представлено фактичний стан. Якщо хтось не був, а цікавиться подібною тематикою, то рекомендую прийти на презентацію MarconZeta на черговому фесті. Не міг, на жаль, залишитися до ночі, але наступного дня був готовий вже від самого ранку.

Натомість Неконосан зі своїми малими асистентками прибув на фестиваль тільки в суботу перед дев’ятою. Якраз, аби потрапити на перший пункт, приготовлений Вольфенштейном. Це була лекція на тему «Гаремники не гусаки, теж мають свою мову». Прийшло понад 10 осіб. Лекція швидко поставить на ноги навіть сплячого, оскільки в повітрі літали гарячі дискусії на тему того чи іншого серіалу чи персонажу.

Найцікавішим було то, що о 9-й ранку на території фестивалю вже ходило багато людей. Ми привіталися з Miyaka biżu, футболки від котрої є постійним елементом гардеробу Неконосана. Поряд продавали чудових котиків, а по правій стороні – хенд-мейд біжутерію від Kuźnia Samotników. Загалом, на Hikari було з чого вибирати, починаючи від манґ до фігурок. Могло бути трохи більше «Містичних торбочок» (набори з якогось фандому, купуючи котрий, ви не знаєте, що саме є в середині). І напевне більше художників. Ми розуміємо, що не всі приміщення школи є ідеальними для торгівлі, але в тих, що були виділені для цього, спокійно можна було поставити ще пару столиків. На приклад, розмістити стенд Bubble Tea в іншим місці, навіть на подвір’ї, а тут поставити власне художників. В Неко боліло серце, оскільки на фестивалі бракувало магазинів з шарнірними ляльками (іноді на великих фестивалях вони зустрічаються), але, вочевидь, що ціни на таке мале диво будуть не такими, корті би пасували до гаманців відвідувачів фестивалю.

Перед полуднем вийшло зазирнути до зали Yin, де Неконосан разом зі своїми асистентками Луною та Шінку готували лекцію „Lalki BJD – іграшки чи мистецтво”. І було чудово, що на лекцію з’явилася ще одна лялька, а її власниця охоче доповнила своїми знаннями та досвідом деякі моменти.

На тому, однак, тема ляльок не закінчилася, навпаки. Власне, пообіддя 31 серпня можна вважати моментом народження проекту «Ляльки на Hikari» або просто альбому фотографій косплеєрів і художників чи майстрів з шарнірними ляльками. До цього дня вони були рідкісними гостями на фестивалях аніме або фантастики, хоча в Польщі є багато любителів цього хобі, і навіть таких, котрі самі роблять ляльки або шиють для них одяг. Так само, як і готичні лоліти, вони почали частіше приходити на події.

Натомість, власне готичі лоліти ще не увійшли до таблиці пунктів програми, але самі дівчата все частіше і частіше приходять на фестивалі. На цей раз вся увага була прикута до художниці Reosia та її подруг. Наклейки, плакати, листівки з артами приваблювали до себе не тільки репортерів, але і відвідувачів.

Пізніше відвідали команду Konoha Project, котра мала окрему залу. Нагадаємо, що власне вони роблять макет села Конохи на фестивалях. Тим разом Vivid розказала нам про Японію в Наруто. Неконосан згадує: «я навіть не знав, що в тому серіал є багато посилань на японську міфологію». Прийшло навіть кілька дуже добре підготовлених людей, тому з часом лекція переросла в дискусію. Поява Конохи на Hikari стало гарною ідеєю, котра збагатила програму фестивалю на цілу колонку в таблиці. Хоча приміщення не дуже могло допомогти показати проект у всій своїй красі.

А тим часом на внутрішньому подвір’ї Вольфенштейн переглядав показ Katana no Kata, де побачив класичне мистецтво битви на мечах. І шумне подвір’ячко на якийсь час перетворилося на оазис уваги та спокою.

Якщо вам бракувало концертних емоцій, то після вправ з катанами почали шикувати чергову атракцію. Більшість людей з фандому вже знає, що 31 серпня – це день народження Хацуне Міку. І ще за місяць до початку фестивалю почалося обговорення можливості святкування цієї події, навіть заклали окрему сторінку. І завдяки відкритості організаторів, воно відбулося. Під наметом поставлено кілька столиків з дисками, грами, фігурками, плюшовими іграшками і навіть одна лялька Pullip Хацуне Міку. На великому екрані танцювала сама винуватиця події, а о 14:30 весь фестиваль (ну, може не весь) співав «Сто років!» (традиційне польське вітання). Кожний зацікавлений відвідувач отримав тортик і келишок безалкогольного шампанського. А якщо не вистачило тарілок, то можна було скористатися із серветки. В кутку кілька косплеєрів в костюмах Міку робили фоточки.

Так швидко надійшов час на третій пункт наших редакційних атракцій. Вольфенштейн провів конкурс «Один з десяти – Версія фандомова». 10 учасників боролася за набір нагород:

• Вхідний квиток на Animecon Halloween (спонсорована AnimeCon),
• Авторські листівки (спонсор Reosia)
• Пачку наклеєк від Dogrom,

А також пачки Pocky i Monster Truck Hot Wheals, котрі спонсорував автор конкурсу. Асистенткою Яна стала Пані Сильвія, головним завданням котрої стало створення атмосфери і, як виявилося наприкінці, роздача нагород. Тут було гаряче! Питання сипалися одне за одним, деякі легкі, інші такі важкі, що присутні 30 людей не могли знайти в своїй пам’яті відповіді. Веселий шум доносився аж до парку (може не до самого парку, тільки до вулички, що відділяє школу від парку), що раз хтось новий долучався до залу. Наближався кінець, і залишилася тільки трійка найкращих знавців. Пішла тяжка артилерія питань. І головна нагорода дісталася самопроголошеному ветерану двох світових воєн Домініку Станіславському, котрий мав якраз номер 1.

• В мене залишився ще досить великий запас з приготовлених 160 питань, можливо, буде наступна версія, – прокоментував Вольфенштейн.

Після закінчення лекційної праці, пам’ятаючи про не менш тяжкі репортерські обов’язки, ми вирішили глянути одним оком на Мейдо-кав’ярню. І тут ми буди приємно здивовані. Всі ми любимо купувати солодощі і їсти кульки Bubble Tea, але є певні речі, при одному вигляді на котрі шлунок грає 9 симфонію, якщо їх не скуштуєш. Мова про суші та онігірі! Так, що ж то за фестиваль, на котрому немає тих гастрономічних японських пишностей. А до того додаймо холодний чай, енергетик або фанту з бананом та льодом. В таку спеку просто найцінніше поєднання. Мила обслуга, жодних черг, на замовлення чекаємо максимально 5-7 хвилин. А це дуже важливо, оскільки час не стоїть на місці, і кожний хоче встигнути на свою улюблену розвагу. Не варто навіть казати, що можна було платити картою. І то добрий плюс, коли ви витратите всі банкноти на, приміром, арти чи фігурки.

Післі обіду зазирнули на інтерв’ю з режисером Томашом Саєвським, котрий якраз працює над фільмами «Shinto kami no michi» і «Musashi-itsukaichi festival». Інтерв’ю проводив один з організаторів Хікарі Фабієн «Suchar» Саха. На превеликий жаль, було багато вільних місць, тому наприкінці пан Томаш просто підсів до зацікавлених слухачів і продовжив дискусію, поки помічники готувалися до наступного виступу.

А от цього гостя Hikari знаємо з часів TBAW. Групу коміків Kobito Rakugo бачимо не вперше, тому не будемо розписувати тут багато. Можна почитати в попередніх звітах враження від японського стендапу. А ще краще один раз побачити на власні очі.

Власне, пан Рафал Ілавецкі з Kobito Rakugo по закінченню виступу залишився на сцені, аби… Проводити конкурс косплею! І тут, власне, все тільки почалося! Такого веселого конкурсу я (Неконосан) не пам’ятаю з тих часів, коли почав відвідувати фестивалі. Ну, хіба що на Niucon. Природній конферанс’є з багажем досвіду ніколи не розгубиться, в жодній ситуації. Використає кожну несподівану ситуацію на користь конкурсу, заповнить паузи між виступами, а також підтримає несміливого косплеєра. Пану Рафалові допомагали волонтери, котрі так само дуже кумедно грали свою роль на сцені. Тринадцять чудових виступів один за другим пролетіли за секунди. Ми не побачили багато аніме-персонажів, навіть з найпопулярніших серед анімешників тайтлів. Навіть топової «Геройської академії». Натомість більше персонажів прийшло з… Ігор! Але серце Неконосана здобула Lyra Cosplay and Art, котра втілилася у роль Рорі Меркурі. Власне, вона потрапила до списку переможців:

В категорії Grand Prix – Quell, персонаж Dovakhiina ze Skyrim’u

За найкраще виконання – Lyra, персонаж Rory Mercury з Gate: Jieitai Kanochi nite, Kaku Tatakaeri

За найкращу презентацію  – Lunaro, персонаж Zed з League of Legends

Не могли ми пропустити ще одну подію: Waifu Wars. Не можна тут розповідати багато, скажемо тільки, що ВАРТО піти хоча б один раз, аби побачити цікаві конкурси, а котрих гравці мусять боронити своїх вайфу. Пісні, вірші, жарти, то все нагадувало суміш стендапу з телеконкурсом. Лише після 22-гої години ми полишили територію фестивалю, бо вже відмовляли ноги і розрядилася нам батарея.

Нажаль, хоч ми дуже хотіли потрапити, не вийшло потрапити на зустріч за корейським астонавтом на фестивальній грі, але його можна буде побачити на Hikari 2020 за рік.

Неділя – це це той день, коли можна трохи відпочити, полишити на хвилину обов’язки медіа і побавитися. Це не значить, що не відвідали лекції і не робили фотосесії. Власне, в неділю до нашого об’єктиву в рамах проекту «Ляльки на Hikari» потрапили Reosia і Александра.

Ну, і насамкінець, варто перейти до підсумків. Плюси.

1. Місце. Як і рік тому, школа Łejery гостинно відкриває свої двері для учасників фестивалю. Має все для такої події: кав’яренку з кухнею, великий актовий зал з місцем для звукорежисера та освітленням, головний зал з кліматизаторами, затишне подвір’ячко, заднє подвір’я, поряд парк для фотосетсій і мінімальна кількість чужих людей – все, що потрібно для організації фестивалю. Навіть знайшлося місце для декількох окремих сліпрумів.
2. Проведення конкурсу панем Рафалом стало пострілом в 11 з 10. Гуморист з великим досвідом не дає глядачам ані хвилинки для того, аби нудитися навіть коли відбуваються несподівані затримки. Миттєво добере жарт, а сміх – і це підтвердять лікарі – лікує
3. Сам конкурс косплею. Після конкурсу я мав таке відчуття, що команда ConTrust добре постаралася і добряче профільтрувала зголошення. Від початку і до кінця не було прохідних виступів, виступів без сюжету, тобто простих дефіле.
4. Мейдо-кав’ярня. Другий постріл в десятку. Багатий вибір суші, онігірі, макарони з курячим м’ясом, супи, кава та холодні напої, що дуже стало в нагоді з огляду на спеку 30+.
5. День народження Хацуне Міку, бельгійка та різні інші забави. Добре, що команда ConTrust охоче роблять ставку на збагачення програми додатковими пунктами, котрі пропонують учасники фестивалю.
6. Війни Вайфу. Немає слів. Просто +.
7. Плюсом можна вважати рівень опіки технічних помічників над лекторами та організаторами пунктів програми. Якщо щось не працює, швидко знаходиться рішення проблеми.
8. Добрим рішенням було використати внутрішнє патіо для місця не тільки деяких пунктів програми, але і зустрічей та спілкування. Завдяки тому в коридорах було менше штурханини.

Мінуси. У випадку Hikari пошук недоліків – дуже тяжка справа, але що то за відгук, в котрому їх немає?

1. Місце. Дивне, скажете ви, ви ж щойно хвалили школу, і що? А так! Молодий фестиваль, як кожна дитина, може вирости. Спочатку кілька сотень відвідувачів, потім 900. Наступного року може трапитися, що всіх зацікавлених просто не вийде розмістити у школі. Буде потрібний великий сліпрум, більше лекцій, більше продавців та художників. В такому випадку території школи Łejery просто забракне для всіх. Виходом з цієї ситуації можуть бути намети, але у випадку спеки – це хибний варіант.
2. Виставців могло бути набагато більше, а після розпитування серед художників ми довідалися, що зацікавлених було набагато більше, але через брак місця не всіх змогли прийняти.
3. На наш погляд інтерв’ю з паном Томашом Саєвським могло бути краще розрекламовано, можливо тому туди прийшло мало людей, хоч тема фільмів є досить цікавою.
4. Було мало японських ігор (ханафуда, шьогі тощо)
5. Учасники, котрі ночували на терені фестивалю, нарікали, що душові кабінки хоч і присутні, але не на найвищому рівні. Варто було б за рік це взяти до уваги.

Отже, в порівнянню до минулорічних вихідних в Азії, Hikari 2019 вийшов на новий рівень. Більше людей, більше розваг, більше журналістів. Здавалося, що в цьому році маятник трохи гойднувся в сторону азійської поп-культури. Попри те, самі прикраси робили фестивальний настрій (разом з брамою Торі над входом), ну і більшість торговців та художників повернулося до школи Łejery з часів TBAW. Видно, що колектив ConTrust переосмислив під час організації кілька речей, покращив меню в кав’ярні, ідеально організував конкурс косплею, війни вайфу тощо, що конвертувалося в тонни приємностей для відвідувачів. Тому на нашу думку фестиваль – вийшов відмінним!

Традиційно дуже дякуємо за запрошення, можливість діяти не тільки як медіа, але і в ролі творців програми. Сподіваємося на подальшу співпраці за рік.

Неконосан, Вольфенштейн