Фестивалі (конвенти) бувають різні. Малі, коли винаймається одна школа. більшенькі, великі. І дуже великі, коли займають великі виставкові ангари. Але так, аби займати цілий старовинний центр міста – такого ще не було. Ну, хіба що це Торунь, а фестиваль – Копернікон. Організували його Товариство любителів ігр та фантастики “Thorn” та місто Торунь. А також ряд співорганізаторів. За основу взяли тему фантастики, і багато відділів програми присвятили саме їй. Приїхали польські письменники, спеціалісти читали якісь лекції, організатори проводили конкурси. Також сюдди з’їхались відвідувачі з сусідніх Бидгощі, Грудзьонжа, Хелмна, Влоцлавка, навіть з Лодзі, Каліша, Кутно та Варшави.
Блок фантастики на ігор я з відомих причин пропустив, оскільки фізично його охопити не можливо. Мене більш цікавив блок азіатський. Від широкого вибору тем розбігалися очі. Міські легенди Японії, новинки ранобе, історія аніме в Польші, гри Love Live, як створювати персонажа аніме та манги, як створюється анімація в аніме, як вчити японську мову починаючим або за самоучителем (два різні панелі). Панелем за польською традицією називаються такі годинні або двогодинні лекції на якусь тему. З презентацією, зі спілкуванням, а часом і тренінгом. Саме там збиралася найбільша кількість косплеєрів-няш.
За програмою всі розваги, панелі та конкурси мали відбутися в кількох буділях, їх розкиданість містом призвела до того, що учасники фактично окупували цілий центр. Уявіть собі, що старовинним середньовічним центром блукають гарнюні дівчатка в платтячках, лицарі, постапокаліптичні розбійники, Наруто, Саске, Аска Ленглі, Нюхмумрик. До речі, вперше побачив, аби хтось косплеїв серію казок Туве Янсон.
Найчастіше косплеєри та учасники ходили вулицею Широкою та Ринками Старого і Нового Міста. Здивовані туристи весь час питали: що відбувається? На що звучала відповідь – Коперникон.
Не обійшлося без лицарських поєдинків. Адже Торунь – одне із ключових міст Тевтонського ордену, Ганзи, а згодом і польське королівське місто. Лицарські традиції тут бережуть, як зіницю око. Навіть є свої окремі турніри, конвенти, свята, присвячені давньому ордену.
Тоговці розмістилися під окремим тентом на площі Ринок Нового міста (Rynek Nowomiejski). На цей раз вибір був більше фантастично-фентезійний, ніж на суто анімешних фестивалях.
Конкурс косплею з певних причин зробили о п’ятнадцятій, а не традиційно ввечері. Проходив він у старовинному будинку Артусу, де колись збиралися лицарі. Я був тут вперше, і його внутрішня пишніть та краса, здивували не менше, ніж зовнішня. Кількість учасників була замалою, трохи більше десяти. Проте спектр персонажів куди ширший, ніж на традиційних аніме-фестивалях. найнесподіанішими для мене були Нюхумрик, Більбо Беггінс.
Жабкоїд Quina Quen. Косплеєр з Бидгощі страшенно тролила торуньців. Адже між містами існує певна конкуренця за владу у воєводтстві. Ну і Бидгощі дісталася краща опера, а Торуню – краща стара частина міста і більша історія. Справедливості заради, друге місце.
Але неперевершеною була Тіма Косплей. Артистична, залучила помічників, яких в Польші називають міньонками. Тож заслужене перше місце – їй.
А потім була косплейна хода від будинку Артусу і до ринку Нового міста. Найвеселіша розвага цілого заходу. А все через цих “пацанчиків”. Повірте, я вперше бачив, аби інтелігентні люди (я зустрічав їх наступного дня поодинці), свідомо взяли образи гопників (польською їх називають dresy, через костюми). Стяг з трьома смужками, килимок, магнітофон з понтами, пози навприсядку і дикі танці під диско-музику.
Вони очолили ходу, викликаючи у людей посмішки. Але гроші ні з кого не збивали і телефони не вимагали. Культурні.
Усі ці 40 хвилин люди безперервно фотографувалися, позували, групами та поодинці. Косплеєрів назбиралося набагато більше, ніж на конкурсі, адже одна справа – просто вдягти придбаний костюм, інша – зробити його своїми руками, а ще інша – придумати сценку.
Оця групка розвідувального загону пильнувала, аби на старе місто не напали Титани.
Ситхи пильнували джедаїв. Останніх не було, та й звідки їм взятися.
Групові фото.
Лицар та дракон. Дракон стверджував, що він – T-Rex.
Потроху косплеєри розходилися, залишивши самотньою палатку постапокаліптичного мешканця світу.
Так співпало, що саме в цей день Торунь святкував 20-річчя входження то Юнеско. І прямо на Старому Ринку влаштували дійство з ангелами.
Пір’я сипалося рікою. І потім в ньому можна було борсатися, розсівати. Наступного дня його вже не було, але окремі пір’їни ще літали містом протягом неділі.
Неділя, третій день Копернікону, був з присмаком розставання. Саме через цей присмак я і не люблю залишатися на конвентах на останній день. Містом звучить стукіт коліщаток, адже треба до певної години звільнити сліп-кімнати у школах. На останні лекції-панелі приходить не багато людей – хтось ще спить, хтось лікує похмілля по імпрезі. Відмічу, я жодного разу на жодному з конвентів не бачив п’яних людей. Після – може бути. Але на час розваг – ні. Не відомо, як сильно за цим пильнує охорона, я особливого контролю не помічав.
Лекція на тему історії аніме принесла багато цікавого і пояснила, чому аніме і манга в Польщі так популярне, і ці слова чули навіть ті, хто ніколи не цікавився темою. Дякую панові Майку.
У головній залі Артусу роздавали літературні нагороди. Це ж все таки більше літературно-фандомний фестиваль фантастики, а не чисто аніме.
Загалом у мене склалися про торуньський фестиваль дуже позитивне враження. Тут не було коли нудьгувати, і в мене навіть бракувало часу, аби все побачити і почути. І так, поєднання тематики аніме з фантастикою, грами чи ще будь чим приносить досить цікаві ефекти. Різноманіття косплеєрів, стімпанкові теми, і навіть пацанчики надали фестивалю особливої атмосфери. Відчувалося, що в Торуні подібні фестивалі проходять не часто, то ж народ з’їжджався з навколишніх міст і відривався на повну. Лекції можна було розбавити іграми, шоу – прогулянками містом і фотографуванням з косплеєрами прямо посредині середньовічних вулиць. А потім попити кави з фірмовими торуньськими пряниками. Окремо хочеться подякувати меру міста Торунь пану Міхалу Залеському. Я бачу результати двох його каденцій на вулицях міста: відкритий новий автомобільний міст, повністю перебудовані трамвайні колії, дофінансування різних культурних заходів, місто чисте та задбане. Окрім того, в Торуні завжди щось діється. Або якийсь концерт, або якась історична реконструкція. Або янголи сиплять пір’ям. Чи прикрашають вулицю Широку вогнями. Чи на Трьох Царів йде костюмована процесія, а мер особисто роздає цукерки. То ж місто+люди+цікава різноманітна програма зробили Копернікон вартим відвідин.
Nekonosan
Передрук з авторського блогу: https://bberez.livejournal.com/170521.html
