В липні в польському фандомі з’явилася надзвичайно цікава новина – надходила велика битва між двома фракціями – кавай та ковай. Місцем запеклої битви було обрано терени знаного варшавського фестивалю Animatsuri. Підготовка розпочалася задовго до початку битви. Спершу з’явилися дівчата Акіко та Йоцуко, котрі очолили відповідні фракції, а згодом до них долучилися їх тваринки. Обидві дівчини супроводжували рекламу фесту, його різних пунктів, що робило подію суттєво привабливішою. А заодно розрекламувало фестивальну гру (LARP). Всі відвідувачі могли вибрати на акредитації відповідну фракцію і отримати ідентифікатор відповідного кольору із зображенням Акіко чи Йоцуко. Якщо учасник бажав підтримати свою фракцію, він повинен був приймати участь у конкурсах, виконувати завдання, котрі вивішувалися на першому поверсі будинку А, приймати участь у деяких пунктах програми, купувати гаджети, постити різноманітний контент у свої соцмережі. Такі учасники отримали наклейки на ідентифікатори. В суботу о 17 годині на Амфітеатрі почалася Велика битва, котра закінчилася перемогою… а про це ми розповімо в кінці.
Чергофести повернулися. Втім, якщо ви хотіли глянути хоча б одним оком на цю битву, вам треба було придбати квиток на сайті, або ж прийти і купити на місці. Ті, що мешкали у Варшаві, могли приїхати до офісу організаторів на вулицю Solec у четвер. Протягом макс. 20 хвилин отримати акредитацію і в п’ятницю не мати головного болю. Однак якщо ж ви прийшли в п’ятницю, то… незмінно застрягли б в черзі. Величезній довжелезній черзі. При чому, якщо ви ще не придбали квитка, то мали шанс потрапити швидше, так як більшість все ж подбала про це заздалегідь. Чергу доповнював веселий дощик, що не додавало гумору тим, хто там стоїть. На тлі швидкої роботи акредитації минулого року це виглядало помітним регресом. На щастя, журналісти та медіа не повинні стояти в цій черзі, інакше вони б ніколи не встигли наробити стільки фото.
Перші враження. І ось ви вибрали собі фракцію, пройшли акредитацію і знову, як і рік тому, потрапили на терени Конгресово-Навчального Центру. Для тих, хто відвідує Анімацурі з 2016 року, це місце знакове, і прямо культове, адже пов’язане з багатьма приємними та сентиментальними моментами. В цьому році фест займав терени трьох будинків: A – для лекцій, ігор та центру згаданого змагання між фракціями, B – для ярмарку, C – для головної сцени. Частина виступів проходила на сцені на великому амфітеатрі – дуже зручному для відпочинку та туси.
Але що на це скаже учасник, що вперше перетнув кордон до таємничого магічного світу. Пані Маріє, вам слово:
- Я ще ніколи не бувала на аніме фесті, тому для мене це перший такий досвід. Я була в захваті від кольорової атмосфери, зокрема барвистих костюмів повсюди. Ще мені сподобалося, як персонажі, яких я звикла бачити в аніме, чи то в іграх, раптом ожили! Це так неочікувано бачити, як крутий персонаж стоїть у черзі за їжею, чи робить якісь абсолютно буденні справи, чи просто навіть виходить з однієї вбиральні… Таке враження, неначе ти живеш з ними в одному світі. А ще мене вразило те, як багато людей захоплюються аніме та японською культурою, як я. Приємно відчувати, що ти не один такий “гік” і що в тебе чимало однодумців, раз влаштовуються такі величезні фестивалі.
Що смачненьке? Ну, а досвідчений учасник почуватиметься, як риба в воді. Першою справою – оцінити їжу, бо голодні журналісти фото не зроблять. Основний фудтрек розташовувався в проході до будинку C над Амфітеатром. Здається, тут був представлений весь спектр смакоти східної кухні – від онігірі і до солоденьких мочі. Онігірі (по 15 злотих) і справді великі, смачні та ситні, двома можна цілком пообідати. А якщо забажали б суші, то в суботу та неділю їх доставляла майстерня Torotoro sushi. Черги не були якісь надто великі, і максимум за 15-20 хвилин можна було сміливо йти смакувати своїми омріяними стравами на амфітеатр. Коли ж темнішало, чарівна підсвітка надавала фудтрекам атмосфери японських літніх свят з аніме.
Для спраглих біля входу до будинку А зі сторони подвір’я встановили велику цистерну із холодною водою. Попри те, що в цьому році спека на фест майже не зазирнула, цистерна користувалася надзвичайною популярністю та любов’ю відвідувачів.
Але чи сподобається меню новенькій учасниці фестивалю:
“Мені сподобалося, що була національна японська їжа. Особливо хотілося б відзначити оніґірі: був широкий вибір смаків, та й узагалом неймовірно смачні. Єдиним недоліком була черга, втім, на щастя, готувалося все швидко й чекати довго не довелося. Мене порадувало розмаїття страв: також можна було поласувати й локшиною, й солодощами. Були й запаковані смаколики, але найбільше вразили свіжі страви, приготовані тут на місці, що тільки додало атмосферності фестивалю. Крім того, що смачно, так ще й для гаманця приємно, тоді як, мушу зазначити, на подібних фестивалях зазвичай ціни кусаються. Хоч я і не шанувальниця матчі, однак, гадаю, поціновувачі цього напою оцінили старання пана з Японії, який її готував. А загалом, навіть дощик не завадив відвідувачам насолоджуватися яскравим бенкетом” – повідомила нам пані Марія.
Закупи. Якщо у вас в кишені назбиралася певна зайва сума, то час навідатися на ярмарок фестивалю, котрий на цей раз розмістили в будинку B. На перший погляд це здавалося кращим рішенням, ніж трамбувати стенди до вузьких коридорів будинку А, однак колишній доковідний сліпрум виявився таким самим душним і жарким. Навіть великі вентилятори не особливо допомагали. Втім, якщо ж ви пірнули в середину, то на вас чекав різноманітний крам: від артів, принтів і біжутерії до манґи, фігурок і подушок-дакімакур. Було тут трохи цікавого і для модниць, і для перекусу. Частину стендів однак поставили на другому поверсі будинку А, де розмістилися стенди фестів та Mion і пана Дейва Роджерса – про них ми ще згадаємо. При чому поряд поставили двох майстринь зі схожим крамом – вушками, а поряд – один з найбільших продавців різноманітних плюшевих іграшок. Через те, що про їх розташування мало кому було відомо, а в соціальних мережах цю зону представили як “партнерів та гостей”, то відвідувачів тут було не так багато, як могло б бути.
Пані Маріє, як ви б оцінили ярмарок?
- Коли заходиш на ярмарок, то неначе потрапляєш в анімешний рай. Можна було надибати все, що тільки хочеш: постери, манґу, вироби своїми руками, анімешну біжутерію, аксесуари, фігурки, м’які іграшки й не тільки… Хотілося скупити практично ВСЕ. Ціни також дуже приємні, особисто я придбала привабливий чокер з місяцем. Коли розумієш, що більшість цих речей зроблені кимось власноруч, з власної ініціативи, ти надихаєшся цим — так і хочеться назбирати цих “ніштяків” на всі свої заощадження. Прикро тільки те, що всередині було дуже спекотно, що завдавало дискомфорту зокрема продавцям. Можливо, якби ярмарок організували в просторішому приміщенні, покупці не розходилися б так швидко. Втім, загальну атмосферу це не зруйнувало.
Програма. В той же час інша частина учасників поспішала на лекції, конкурси, гри (настільні та комп’ютерні) та інші цікаві пункти багатої та насиченої програми. Вона розпочинался прямо з 17 і тривала майже дві доби, без великих нічних перерв. Серед найцікавішого був турнір Animatsuri Cup Pokemon TCG, котрий вела Аква та розфарбовування фігурок. Ми ж відвідали кілька лекцій, серед котрих і присвячену японській моді.
А на подвір’ї на момент старту програми вже крутилася величезна кількість косплеєрів. Багато з них прибували з далеких міст і перевдягалися в своїх улюблених персонажів прямо на теренах фестивалю. Їм доводилося користуватися з туалетів – треба сказати доволі просторих, що могло створити велику незручність для інших учасників. Ми і самі могли оцінити цей варіант в неділю. Фестиваль вирізнявся доволі великим різноманіттям фандомів, однак якихось надто складних костюмів спостерігати не доводилося. То тут, то там можна було побачити Барбі – косплеєри дуже швидко реагують на популярність того чи іншого фандому. Першість, як і рік тому, утримує Genshin. Завдяки тому, що в грі з’являються нові цікаві персонажі, косплеєри мають величезне натхнення на втілення в них. Практично зникли фаворити 2017, 18 та 19 років – “Love Live”, “Атакуючий титан” і “Моя геройська академія”, так що друге місце сміливо могли розділити “Людина-бензопила” та “Клинок, що вбиває демонів”. Часто зустрічалися персонажі з “Чобітів”, “Евангеліону”, “Jojo” та різноманітних ігор. На наш подив практично не було персонажів з “Магічної битви”, зате прийшли доволі симпатичні Мумі Троль та Нюхмумрик (це ж теж аніме, хоч і стареньке).
На головній сцені. Не диво, що дехто з косплеєрів виявив бажання спробувати свої сили в конкурсі косплею. На цей раз він розпочинався о 13 годині, що доволі сильно здивувало всіх ще до початку фесту. Його вели одразу дві ведучі в костюмах, що доволі логічно. В цьому році Animatsuri відмовилося від своєї давньої традиції записувати оголошення кожного номера з професійним диктором, а провели у більш звичайному стилі. Виступів було 20, деякі більш розгорнуті, інші мало не коротенькі дефіле. Але загалом ми не помітили чогось аж надто такого, що би справило велике враження на публіку і на нас особисто. Genshin не домінував, персонажі були різноманітними, зустрілися навіть представниці з фандому Love Live. Однак і відверто погано не виступив ніхто. Можна було вболівати за того чи іншого косплеєра чи групу, втім наші симпатії не отримали рівно нічого.
Конкурс косплею проводився так рано з інших міркувань. Анімацурі в цьому році мало доволі велику концертну програму. Ще в п’ятницю ввечері на Головній сцені з’явилася японська айдол Mion, чий виступ шанувальники (а також ті, хто вперше почув це ім’я, але вирішив з цікавості подивитися) оцінили надзвичайно тепло. То ж в суботу глядачів було справді більше. У вільний від концертів час співачка проводила на своєму стенді в будинку A.
Окрім Mion виступали і ветерани польської фандомної сцени – танцювальний дівочий гурт Milky Way Heroes. Протягом всього часу їх історії склад дещо змінювався, але були й ті дівчата, котрих ми пам’ятаємо ще з доковідних часів. Milky Way Heroes виникли на хвилі популярності згаданого Love Live, і через популярність тайтлу та айдолкових танцювальних команд в Польщі зуміли втриматися на плаву. Під сценою зібрався величенький натовп фанів, котрий був мало не більший, ніж у Mion.
Цікаво, про про їх виступ скаже театральний спеціаліст?
- Це, напевно, єдине, що полишило за собою найменше вражень. Я очікувала виступу цієї групи, адже мені імпонують танці в анімешному чи тому ж к-поп стилях. Вони дуже яскраві і я часто “залипаю” на відео з таким контентом в Тік-Ток. Але, відверто кажучи, виступ мене не вразив. З іншого боку, мені сподобалася комунікація дівчат з глядачами; те, як вони намагалися вкладатися у свою справу. Прикро, та було враження, що репетицій було не вдосталь: не вистачало командної роботи. Окремо учасниці впоралися чудово, але гуртом… над цим ще слід попрацювати. Зі свого досвіду можу сказати, що досягти хорошого результату разом — можливо. Та мушу зазначити, фанати, які всіма силами підтримували дівчат під час виступу, неймовірно прикрасили атмосферу.
Ввечері в п’ятницю для фанів танців влаштували дискотеку. А ритми євробіту учасники могли зацінити вже в суботу – під вечір на Головній сцені виступав Дейв Роджерс. Опенінг Shingeki no Kyoujin звучав епічно, справді.
Однак саундчек Дейва Роджерса трохи затягнувся, що призвело що ще більших пауз між всіма пунктами. Так що концерт Vocalive замість 22:30 розпочався дещо за опівніч. Черга вишикувалася доволі велика, хоча це було дивним адже потрапити до зали врешті змогли всі, а під сцену потрапити більший шанс мали VIP та медіа (котрі ще не впали з ніг від утоми) – їх запускали першими.
Водночас на амфітеатрі розніжені відвідувачі спостерігали до покази кендо, то концертна шямісені. Це все є гарною окрасою фестивалю, і кожного року знаходить своїх поціновувачів. Але о 16 годині розпочалося щось новеньке: Cosplay Catwalk, в котрому кожний бажаючий косплеєр і не тільки міг коротко представити себе. Забава викликала велику зацікавленість у шановної публіки, і черга вилаштувалася доволі довгою.
Якщо ж ви ностальгували за емо музикою, то по 21 варто було знову навідатися до Амфітеатру, де саме розставлялися RedCrow. Їх концерт дуже гарно прикрашав вечір тих, хто не дуже бажав стирчати в довжелезній черзі на Vocalive, а тусив собі під будинком C.
Неділя проходила куди більш спокійніше, в будинку А ще тривали лекції, на ярмарку розпродавали те, що не розійшлося за попередні два дні, ще тривали турніри в зоні Покемонів. Але більша частина тих, хто приїхав в цей день (або залишився із суботи – були і такі герої), тинялася подвір’ям, чілила на амфітеатрі та в його околицях та смакувала онігірі. Фотографи потроху робили фото, то тут, то там гурт учасників зривався потанцювати “бельгійку”. Так тривало рівно до 14 години, коли організатори попрохали всіх на вихід.
Підсумок. Що ж, досить багатослів’я, час переходити до підсумків. А в нашому пирогу під назвою Анімацурі є дуже багато гарних елементів.
- Головна зала, котру довелося змінити через жалюгідний технічний стан, виявилася суттєво кращою за попередню – більшою, просторішою, а до того ж на нижчій висоті. Вона чудово допасувалася до концертів та конкурсу і вміщала абсолютно всіх бажаючих. Сцена нижча, що не могло не радувати фотографів.
- Гра на фесті нарешті вийшла з вузького кола зацікавлених і через величезну рекламу нею цікавилися навіть ті, кому взагалі байдуже на LARP.
- Гастрономічна карта фестивалю – на чудовому рівні, сподіваємося, ніхто не пішов голодним з фесту.
- Анімацурі в цьому році поставило на багату концертну програму, і це спрацювало. Mion, Дейв Роджерс, Milky Way Heroes, п’ятнична дискотека та навіть дуже запізнілі Vocalive викликали у відвідувачів надзвичайно схвальні відгуки.
- Загальна атмосфера фесту багатьом учасникам здавалася ламповішою і приязнішою, ніж рік тому. Можливо, цьому сприяли ліхтарики на фудтреку, хто зна?
Однак в страві нашого фесту можна знайти кілька неприємних перчинок, від котрих суттєво припікало
- Почнемо з найгіршого. Місце треба змінювати – фест переріс CKS ще торік, а в цьому році вийшли додаткові проблеми. Справа в тому, що на тій же території є пару гуртожитків чи готелів, де мешкають люди, доволі далекі від аніме. І на наших очах ми пару раз спостерігали агресивну поведінку людей. Чого варте лише скинуте з верхніх поверхів яблуко, на котрому послизнулася одна з косплеєрів. Або ж пан, котрий їхав теренами зі швидкістю, явно більше дозволеної для пішохідної зони.
- Черги на вході відкинули фест в доковідні часи. Нажаль, в наш час, коли акредитацію можна організувати швидко і безболісно, двогодинне стояння – це як подорож машиною часу в неприємні моменти з минулого.
- Реклама в соціальних мережах, контакт з медіа – це те, що Анімацурі в цьому році програло. На приклад, не завадило б в середу перед фестом зробити додатковий пост про акредитацію .
- Попри гарної пропозиції в гастрономічному секторі бракувало якогось стенду з кавою. Для дуже багатьох учасників, особливо з творців, бігати по навколишніх кав’ярнях – це втрата часу.
- Фронтальне освітлення виступів з-за спини та ще й одним кольором робило обробку фотографій ще тим завданням. Все ж добре було б змішувати кольори, на приклад, білий із зеленим чи червоним.
- Категорично бракувало місця перевдягання для косплеєрів. Туалет, на жаль, не вихід, а далеко не всі мають знайомих, що мешкають поряд з вулицею Бобровецькою, або ж в готелі при фесті.
А які загальні враження у пані Марії, котра, нагадуємо, вперше відвідала анімешний фест:
- Я насолодилася комунікацією з косплеєрами, дізналася чимало цікавого про них: що їх надихнуло на це заняття, як вони розпочали цей шлях, чому обрали саме такий образ і тд. Ми поспілкувалися так невимушено й тепло… Івент був дуже довгим та насиченим: було цікаво не лише косплеєрам, які безпосередньо брали участь, а також їх слухачам. Трішки комедійна, весела атмосфера надала живучості. Хотілося ще довго дивитися та спостерігати за цим дійством. Вважаю, ця частина стала перлинкою фестивалю.
Насамкінець команда Amanogawa хоче подякувати організаторам за запрошення і чудовий фест, сподіваємося зустрітися у Варшаві ще не один раз.
P.S. Перемогла команда ковай
