Це мав бути найбільшим анімешним фестивалем року у Варшаві, адже Comic Con – то все ж більш загально фендомний конвент, до того ж його поєднали з ігровим фестом, то ж він став, скоріш, загально-сучасно-культурним. А от Анімацурі… Проходив він на вулиці Бобровецькій, у Centrum Konferencyjno – Szkoleniowe Fundacji Nowe Horyzonty. Триденний конвент мав велику зацікавленість на Фейсі, вхідні білети преміум розмели досить швидко, і я встиг, правда, брав одноденний, оскільки в п’ятницю і неділю я маю інші заняття. Коштував він щось 50 злотих, плюс я брав чашечку і фірмову футболку, що обійшлося разом у 110. Зате виявилось, що футболку оверсайз 3X замовив тільки я, про що мені повідомили на інфо, де ці футболки разом з чашками видавалися. Там можна було викупити різні уживані речі, які анімешники хотіли б продати, але не мали змоги чи бажання робити то самостійно. Я придбав там перший том манги «Kuroshitsuji», все інше якось не зацікавило.
Ресепшн і регістрація учасників знаходилась на партері ( послуговуватимуся польською системою, в якій наш перший поверх буде польською parter). Маєте роздрукований код – реєструєтеся, проходите. Не маєте – платите – проходите. Я не бачив аж надто великих черг, як на деяких фото з минулих конвентів, проте людей прибувало і прибувало. Можливо, основна маса зайшла ще у п’ятницю (і так, я бачив п’ятничні фото з великими чергами на вхід). Особливо ті, які заїжджали одразу на три дні. Для ночівлі учасникам надали величезну залу в окремій будівлі, і, здається, були ще якісь кімнати на четвертому поверсі коло їдальні.
До їдальні я дістався не одразу, дуже не одразу, оскільки спершу хотілося пройтися по лоткам і розкладкам з різним крамом. Безумовно, ані чашку, ані кігурумі, ані якусь дрібничку я купувати не поспішав, оскільки кігурумі маю, і чашку маю. А от минути розкладку Miyako-biżu я не міг, бо знайомий з її власницею. Ми трохи погомоніли про те-про се, я зробив традиційне фото.
На той момент було важко визначитися зі своїми планами. Попередньо на фейсі виклали план, але в тому здоровенному покривалі я трохи погубився. Втім, уважний читач міг знайти для себе і різні тренінги з малювання, і послухати оповіді про анімацію, про Японію і багато чого, наприклад, основи виготовлення косплейного костюму. Я особисто відвідав тренінги з малювання загального тіла і рук. Проводила їх студентка художньої академії. Вона страшенно хвилювалася, але як вже почала, то розказувала все добре і по ділу. Про одне шкодую, я не потрапив на ще один подібний тренінг, де розказували про характери персонажів, який проходив майже одночасно з обраними мною. Тренінги проводяться з проекторами – я заглядав в інші кімнати, і бачив, що вони були в кожній аудиторії.
Якщо ж вам не хотілось вчитися, то будь-ласка – в ігровій залі бавтеся донесхочу. Тут і консолі, і щось на зразок віртуальної групи і навіть настільні карткові ігри. Я на фейсі бачив, що люди навіть у мафію бавилися. Втім, на забави я собі компанії не знайшов, та і не шукав.
Тут же на дошці можна було трохи помалювати. Шукайте Yuko Uchida з Photo-kano під ніком Nekonosan.
Іншим цікавим місцем була зала для фотосесій. Я бачив її тільки скраю, але освітлення там було присутнє, отже, можливо, хтось і користавс (і фейс мені підказує, що користалися)я. Зате на всіляких караоке народ сидів натовпами. Таких караоке-точок я бачив дві.
А от площадку для танцю – одну, на п’ятому поверсі, поряд з конференційною залою.
В тій залі, до речі, провадили експериментальний як для Анімацурі, але не новий для польських конвентів показ аніме. У списку були «Паприка», «Tekkonkinkreet» і «Tokyo Godfathers». На два з них я не потрапляв, оскільки йшли вони мало не рано вранці в неділю, а для цього треба було ночувати на конвенті. То ж мені дісталася досить дивний з точки зору анімації, більше схожий на працю французьких чи канадських художників, ніж на класичне аніме, «Залізобетон» . Про нього я напишу окрему статтю.
На амфітеатрі йшли покази японських бойових мистецтв.
Можна було побігати та погратися в імпровізований страйкбол.
Тут же вигрівалися на сонечку безліч коспреєрів.
Багато хто вже давно зайомий, ті з радістю зустрічалися, віталися.
Я теж шукав деяких знайомих, на яких підписаний на фейсі, і насамкінець знайшов. NekoHoshi з Vivid Cosplay.
Косплеєри Польші – народ відкритий, то ж охоче позують вам, якщо ви прохаєте їх про фото. Тут це – норма ввічливості.
Коло парочки шінігамі косплеєр Evelyne.
І головне – проявити терпіння і дочекатися, поки косплеєри закінчать свої справи і погодяться трохи попозувати вам.
Асуна з Sword Art Online
Один косплеєр навіть в свій час писав статтю на цю тему, де вивів правила поведінки з косплеєром на конвенті. І слідкуючи цим правилам, ви обов’язково отримуватимете багато фото з цікавими образами, з цікавими людьми.
Люди не бояться позувати. Може тому, що більшість косплеєрів мають в собі театральні задатки, вони – артисти, тому ми фотографуємо не просто звичайну дівчину, приміром, Катажину чи Зюзанну, а Лао, чи Елізабет з Мейлін з Kuroshitsuji.
Багато хлопців мали цікавих образів. Мені особисто сподобався оцей пан з драконом. На свій сором, я не міг згадати, звідки він, з якого аніме.
І, що саме цікаве, на таких конвентах деякі хлопці не бояться косплеєти дівчачі образи. Ми вже звикли до кроскосплею дівчат, а от хлопці все ще сприймаються, хоч і жартома, як трапи. Втім, на косплейових спільнотах троллінг чи агресивна поведінка щодо кроскосплею баниться с ходу, про що написано в правилах. Оці хлопці – Рем і Рам з Re: Zero.
Якщо ви зголодніли, то на четвертому поверсі вас чекають кілька розкладок з різними японськими стравами. Для мене подвійна порція суші була справжнім святом! І саме тут я зустрів відомого ведучого та актора Томаша Кнапіка. Спершу я подумав, що це якийсь шановний літній пан, який ну дуже полюбляє аніме. Але якась до нього була велика увага зі сторони молодих дівчат. Що ж, це зірка, і його голос, якщо не помиляюсь, звучав на різдвяних піснях про карпа від Radio Trójka до 2017 року.
Але саме найголовніше дійство – це конкурс косплею. Якщо хочете зайти – варто прийти за годину до зачинених дверей, як не раніше. Інакше не протовпитеся через числених айдолок та дівчачі компанії. Я додумався прийти за сорок хвилин і тому не був задалеко від дверей.
Зал – повнісінький, хоча місць всім вистачило. Сцена досить високо, так що навіть заднім рядам добре видно, а от переднім – не дуже зручно. Втім, передні ряди віддали тим косплеєрам, які виступали на сцені. Я не буду описувати всі виступи. Щось нагадувало КВН, щось було просто танцями, щось сольним виступом. Втім, серед сольних виділю переможицю у цій номінації Urushura Cosplay.
А от груповий… Мені чомусь припав до смаку цей трохи не узгоджений, але красивий виступ групи Velvet на тему Чобітів.
В кінці показали головного косплеєра – стілець. Здається, це на нього мали посадити переможця…
Мені сподобалося все. Організація, люди, порядок. Так, на моїх очах не було жодного конфлікту, жодної потреби у медичній допомозі, хоча телефон медика був у кожного. І тим більш, що на ковенті збирається величезна кількість молоді і дітей, які часом можуть поводити неадекватно. До речі, дітей до 18 пускали тільки з картою учасника конвенту, яку мали заповнити батьки або опікуни.
Я абсолютно не бачив п’яних. Може, там хтось щось і пив, але я особисто того не бачив. Все було чисто, акуратно, люди викидали сміття туди, куди мали викидати, може, за рідким винятком. Волонтери мали добряче постаратися, аби зорганізувати все на такому рівні, за що їм велика подяка. Їх, до речі, весь чай майже й не видно було, але то там, то сям, вони проходили, пробігали, вирішували різні питання. Незрима присутність.
Обов’язково приходять японці. Так, на пікніку Матцурі їх було набагато більше, але і тут можна було зустріти любителів анімації.
Безумовно, такий захід не може відбутися без спонсорів. Тут були і медіа-партнери, хоча телебачення я не бачив, якісь журналісти ходили, і декілька спеціалізованих магазинів, які мали нагоду продавати свою продукцію (мангу, сувеніри, чашки тощо). Японія і аніме – досить популярне в Польші, згадати хоча б фестивалі Ханамі чи Матцурі (Танабата, до речі, не викликала такого ажіотажу, як ті два), а аніме конвенти йдуть по всій країні влітку мало не щотижня. І вся косплеєрна братія, а разом з ними і продавці сувенірів, кочують від міста до міста. От за тиждень має бути конвент у Кракові, за три – у Вроцлаві , і то вже і там, і там – по другому. На осінь – Копернікон у Торуні, на який я дуже хочу потрапити. А далі…
Автор: Богдан “Nekonosan” Березянський
