Анімешників уже давно визнають особливою молодіжною субкультурою. Й дійсно, можна визначити всі її основні ознаки.
Всім відомо, що cубкультура – це особлива сфера культури, суверенне цілісне утворення всередині панівної культури, що вирізняється власною системою цінностей, звичаями, нормами, традиціями. Субкультура не протистоїть домінантній культурі. Вона містить ряд цінностей домінантної культури і додає до них нові цінності, властиві тільки їй.
Анімешників уже давно визнають особливою молодіжною субкультурою. Й дійсно, можна визначити всі її основні ознаки:
• особливі інтереси і цінності (й так усе зрозуміло, це аніме, манґа, культура та історія Японії, колекціонування фігурок, постерів, малювання в стилі аніме, створення фанфіків тощо);
• сленг (про це можна багато писати, оскільки анімешний сленг становить окремий пласт сучасної молодіжної говірки. Окрім того, багато хто використовує в своїй мові варваризми, скальковані з японської мови, якими замінюють слова «Привіт» – «Коннічіва», «Дякую» – «Арігато», «На все добре» – «Сайонара». Ну, і просто неможливо не згадати «НЯ!», яким можна висловити найрізноманітніші емоції);
• манера поведінки. Досить складно визначити спільну для всіх анімешників манеру поведінки. Загалом анімешники-підлітки зазвичай активніше висловлюють свої емоції від дорослих анімешників;
• одяг і зовнішній вигляд. Іноді за найдрібнішими дрібними деталями одягу (брелок на телефоні у вигляді анімешного персонажа, анімешний кулон чи значок) можна визначити анімешники. Вже й не згадуючи про торбинки та футболки з відповідною символікою, які одразу вирізняють анімешника серед юрби. Визначальними елементами зовнішнього вигляду анімешника також є відповідна зачіска геть як ув улюбленого персонажа, чи просто характерний для аніме або манґи вигляд та колір;
• наявність неформальних груп і товариств. Певна річ, це клуби та інші об\’єднання аніме-спільноти.
