Сьогодні помандруємо до останнього з трьох видатних замків Японії – Мацумото (松本城 – Matsumoto-jo). Його інакше називають замком крука за чорний вигляд, хоча так само називають інший замок – Кумамото. Перші укріплення на цьому місці з’явилися в період міжусобних родових воєн Сенґоку, їх звів Шімадачі Саданаґа з клану Оґасавара на початку XVI століття. Це був незначний прикордонний фортпост між землями феодалів. Певний час слугував як один із опорних пунктів у війні між Такедою Шінґеном та кланом Уесуґі. Потім його зайняв Оду Нобунаґі. Після його вбивства форпост знову пішов по рукам. Один з цих власників – Оґасавара Садайоші і придумав назву “Мацумото”. Нарешті цей край завоював Тойотомі Хідеоші, котрий передав фортецю у власність Ішікави Казумаси. Власне він та його син Ясунаґа почали перебудову укріплень. Протягом 1590-94 років вони збудували головну вежу та три менші, створили кілька внутрішніх зал, а також брами. В епоху Едо належав до ханату (князівства) Мацумото і був його центром. Однак власники і далі змінювалися один за одним. На деякий час навіть повернувся Оґасавара Садойоші. Останніми господарями стали клан Мізуно (1642-1725) та Тода-Мацудайра (1725-1868).
Епоха Мейджі не принесла замку Мацумото нічого доброго. Колишні феодальні маєтки знищувалися, тому частину споруд замку Мацумото зруйнували, а землю розпродали. Однак, коли пішли чутки про те, що влада збирається знищувати теншу – головну вежу, то громадськість міста Мацумото на чолі з Ічікавою Рюзо почала кампанію, призвану зберегти пам’ятку. Нарешті влада міста послухала громадян та придбала замок.
Однак, біда не ходять одна. Вежа замку раптово почала хилитися. Почали кружляти плітки, що це прокляття. 1686 року вибухнуло повстання селян Джьокі, поштовхом до котрого стали недоліки податкового законодавство тих часів. Один з учасників повстання Тада Касуке був страчений в Мацумото. І ніби перед смертю встиг проклясти ненависну твердиню – символ тодішньої влади. Так чи інакше, за відновлення треба було братися. І цим зайнявся директор місцевої школи Кобаяші Унарі. І таки добився виділення коштів, на котрі в 1903-13 роках провелася реконструкція.
В 1930 році замок визнали національним історичним об’єктом. Національними скарбами згідно з переліку 1952 року стали головна вежа Теншу, мала вежа Інуї-ко-теншу, критий хід Ватарі-яґура, південне крило Тацумі-цуке-яґура та кімната для огляду місяця Цукімі-яґура. До переліку не потрапили бічна стіна содебеї та Чорна брама Куромон. Це все, що залишилося на той час від комплексу. В 1950 роках всі будівлі розібрали і зібрали наново. Після землетрусу 2011 року стінами пішли тріщини..
Нині замок приймає численних гостей. На другому поверсі відкрили музей зброї, де можна побачити старовинні обладунки та гармати. Комплекс оточений водою і парком, котрими приємно прогулятися в кожну пору року.
Джерело фото: https://zh-tw.zekkeijapan.com/spot/index/159/
