З Фурунзе ми познайомилися ще перед тим, як увійти до складу редакційної колегії. Це та людина, завдяки котрій ми маємо нашу спільноту такою, якою вона є нині. Можливо, наші читачі більше знайомі з героєм цього інтерв’ю через його переклади аніме-серіалів – цей напрямок в діяльності нашої спільноти теж започаткував він. А тепер настав Фурунзе розповісти трохи про себе та про свою діяльність.
Чому такий нік – Фурунзе?
До нього був нік dee11, але це в зовсім дитячі часи і за ним нічого не збережено.
Я вже не дуже пам’ятаю. Він був Frunze, точніше навіть qpPyH3e, і що характерно, не тому що я хотів називатися прізвищем якогось комуняки. Здається, я сам придумав цей нік в років 14-15. Ну а після революції мені якось соромно стало, що підписаний як комуняка, тому спочатку додавав r на кінець, а потім зупинився саме на Furunze, так звучить анімешніше.
До речі, руминською Frunze — це листок. А Furunze — це прізвище якогось японського адмірала.
Як ти зацікавився аніме-культурою? Що тебе вразило в цій культурі?
Я ніколи особливо не любив американську мультиплікацію. Всяких Вудді-Вудпекерів дивився, бо нічого іншого не було, але ніколи не цікавився ними. А потім я присів на Сейлор Мун, вона тоді виходила по Новому, мені більше всього, на той час, сподобалося, що всі серії там були об’єднанні сюжетом. Не те щоб я міг його якось пам’ятати чи переказати, але все ж він був. Я навіть зараз пам’ятаю, як вони всі билися з якоюсь відьмою, чи ще хрін знає ким… а я це дивився, з серії в серію, і переживав разом з персонажами. Були ще дві знакові події: це коли я в сусіда по локалочці завантажив Віднесених Привидами і коли почав дивитися Обан.
Віднесені Привидами для мене було ніби новий захоплюючий світ. Я тоді навіть не знав, що це аніме… хоча може й знав, але особливої уваги цьому не приділяв — це був просто КРУТИЙ, БОМБЕЗНИЙ МУЛЬТФІЛЬМ.
Обан я дивився вже більш-менш розуміючи, що це аніме, а Моллі звідти — це моя перша вайфу. Точно вже не згадаєш, з чого почалися мої регулярні перегляди аніме. Можливо з нього, можливо з Картколовки Сакури. Ще цікаво, що в ті часи або мені не доходило, або дійсно не було альтернатив — тому більшість всього я дивився по Ютубчику у всратій якості з англ сабом. Це мені допомогло у вивченні англійської.
З чого почалося ознайомлення з фандомом?
У попередньому питанні я відповідав саме про аніме, не зачіпаючи тему культури. Ця сама “культура” (фендом) почалася з… я навіть не знаю, з мемів певно. Я прийшов на доволі готове поле мемів: з гіфками, АМВшками, ВЕБМами і веселими картинками. Написати про початок “ознайомлення” важко — мені це не запам’яталося. Але про поле діяльності у фандомі я дізнався вже на посаді адміна пабліка Міцурукі у ВК. До того я просто сміявся з мемів і дивився різні АМВшки.
Чи ти був у російському аніме-просторі, чи починав одразу з україномовного?
Був у російському аніме-просторі, звісно ж. На той час я навіть не знав, що український простір існує. І це не з якихось причин, мовляв: “українці не можуть” — я просто не думав тоді про таке. Зазвичай береш те, що під носом. Так це працює.
Як ти прийшов до свідомості, що українське все ж краще?
Ніяк. Якщо по-ілітарськи дивитися — японською краще. Це еталон і крапка. Усе що поза еталоном — гірше.
Далі вже йдуть обмеження: не знаєш японську — юзай інгліш. Не знаєш інгліш… саме тут починається поле для української мови. Для мене питання і виклик в тому, що коли розвивався російський фендом — в людей була одна альтернатива у вигляді англійських перекладів. Всі, хто не знав англійську мали жерти лайно у вигляді всратих перекладів, коли ті команди що зараз у них популярні лише розвивалися (одразу кажу, я й уявлення не маю хто там популярний, а хто ні). Зараз, коли український фендом проходить через ту саму фазу — наші потенційні клієнти вже по вуха у російському фандомі, бо російську вивчити українцю на порядки легше, аніж англійську. Тобто російське аніме просто витіснило українське. Так не має бути.
Отже відповідь на поставлене питання: українська краща за російську і її треба захищати і розвивати.
Як і коли ти опинився в Міцурукі? Чим займався?
У ВК, в який я вже не пам’ятаю коли заходив останній раз, є повідомлення від Курки, в якому він пропонує мені посаду модера у пабліку. Так я й опинився у Міцурукі. Робив там пости і меми. Потім захотів випробувати свої сили в перекладі аніме (я до цього мав досвід перекладу, але не аніме) і почав перекладати. Потім чомусь мене зробили президентом і якось так й було…
З 2017 року сторінка у фейсбуці почала інтенсивно розвиватися. Чому ти вирішив сконцентруватися саме на фейсбуку?
Закрили ВК. Якщо детальніше розповісти — в часи до закриття (у мене погано з пам’яттю важливих дат, та й такі речі я не вважаю прям сильно важливими) я вже сам перейшов на Фейсбук. Він банально кращий за ВК. За рік користування Фейсбуком (у часи коли ВК ще був відкритим), моя стрічка наповнилася купою цікавинок різнимим мовами. Я й досі не знаю як і чому, але у мене є китайські та іспанські меми в стрічці. Практично кожного дня. ВК натомість давав мені пару всратих каналів з мемами, які я вже бачив на ФБ і купу полістрачів. Закриття ВК для мене стало крапкою в моїх з ним стосунками, а оскільки хочеться пабліком й надалі керувати, я взяв у Курки одну з його спроб розширення (паблік у фб) і почав її розвивати.
Які були результати, і яке в тебе було від цього відчуття?
Хороші результати. Цікаво, що стандартна ВКшна схема не працювала у ФБ, довелося вигадувати якісь ідеї для постів. Старі люди, з якими я ВК вів потроху лишилися там чи відійшли від справ. Десь, здається, на 500+ людях у пабліку (його брав з сотнею людей) я зустрів Неконосана на просторах інтернету і запропонував йому теж вести пости. Деталі цієї зустрічі я вже й забув, на жаль. Вибачаюся. Далі так само повторив з Арією, Хеві та Серафікусом. Так у квінтеті ми й розвивали паблік, з нами він й досяг того, що ми маємо зараз.
В 2017 році ти робив стріми. Що там цікавого відбувалося, і чому ти вирішив їх припинити?
Робити стріми дуже й дуже легко. Тим більше, це навіть не стріми в повному обсязі — я просто запускав відео. Це й усі цікавинки. Хоча, там виник локальний мем про мертвих бабусь — ми дивилися декілька тайтлів підряд, в яких у когось з персонажів помирала бабуся. Потім почали їх рахувати. Припинити вирішив, бо набридло. Ще й робота була, та й зараз є. Ще й ці “стріми” стали просто спільними переглядами в компанії хороших людей. З такими умовами можна й інші речі робити. Взагалі, стріми зараз працюють в Дискорді, але вже не від мене.
Як ти шукав нових людей до тодішньої команди?
Аби я ще пам’ятав… Взагалі, це не важко — читаєш коментарі, з часом починаєш помічати людей, які коментують розумно і часто — їх і треба набирати. В принципі, мене набрали так само.
Як ти прийшов до ідеї зайнятися перекладами?
Подивився переклади інших, прочитав книжку про ці самі переклади від Нори Галь “Слово живе і мертве” і зрозумів, що я навіть без досвіду перекладу можу краще. Якщо рахувати ЗРАДУ за мною, то в цьому і наступному питанні її буде найбільше.
Яким був перший проект і як ти оцінюєш його з висоти досвіду?
Перший проєкт, це переклад манґи… російською… цілої купи манґи. З точки зору досвіду оцінювати треба одразу два аспекти: тайпсет та сам переклад. Переклад мого першого розділу вийшов прийнятним, а тайпсет всратий. Звісно ж, я дуже швидко виправився на більш-менш нормальне і у підсумку з перекладами манґи в мене все склалося добре. Звісно ж, окрім того, що я вбив купу часу та зусиль на заповнення російського фендому. Я не знаю, чим тоді думав. Як я й писав у третьому питанні — люди беруть те, що ближче.
Тоді я теж якось не думав про українську манґу, а російською в мене була ця рідманґа з її коментарями під кожною сторінкою та сердечками, туди я й постив. Дивно, що за стільки років ніхто не знайшов мій профіль там і не написав, що я клятий зрадник. Як би не було — а перечитуючи в минулому році ці переклади я точно знаю, що вони якісні.
Як ти збирав команду для перекладів?
У мене було деяке самонавіювання, що кожен шарить англійську на рівні, достатньому для перекладів. Тому й набирав усіх, хто хоче перекладати. З цих людей практично нікого не лишилося. Зате й самонавіювання вже нема.
Який проект ти вважаєш найкращим і чому?
Важке питання. Коли їх кількість перевалює за пару десятків — усі не запам’ятаєш. До того ж, їх якість вирівнюється і вони мало чим відрізняються один від іншого. Якщо просто прикинути: Полярниці після редагування, Девілмен (я заманався виводити ті лінії на назвах серій), Дівчинка-Вбивця. Це ті проєкти, до яких я брався вже після того, як усі серії в них вийшли і міг бачити всю картинку в цілому. А ще для них у мене були чудові редактори.
А який – найгіршим і чому?
Полярниці до редагування. Бо все погано, нульова координація, нульовий досвід — це було наше перше аніме на переклад, і команда зібралася за колінці з глядачів стрімів. Полярниці (Місце, що далі за Всесвіт) — просто шедевральне аніме. Одне з моїх найлюбленіших. Тоді ми зробили таку собі ведмежу послугу цьому тайтлу. Якби в нас більше людей субтитри читали — нас би матюкали направо і наліво за такий переклад. Добре, що ми потім відредагували його.
В 2018 році ти став Президентом Міцурукі. Які були відчуття? Чим це зобов’язувало? Що хотілося зробити?
Якщо чесно, мені запропонували посаду — я й погодився. Так або інакше, на той час, я й так приймав важливі для мене рішення за увесь клуб. Те що не було важливим для мене — лишав у спокої. Мені додалися обов’язки, типу реклами та фінансів. Це й усе, від усього іншого я успішно відхрестився. Цю посаду я вважаю більше символічною, так як кожен робить що сам вважає за потрібне — ми не якась там організація з фінзвітами та зарплатами і кожен може відмовитися у будь-який момент. Дуже добре, що знайшлися люди набагато здатніші за мене у вирішенні багатьох питань.
Як думаєш, які проблеми накопичилися в тій спільноті, і чому краще було з неї піти?
Я писав вище, що відхрестився від багатьох аспектів клубу. Для мене причина, чому я підтримав розкол — була в тому, що команда, яку я зібрав і якою пишаюся, цього захотіла і поставила питання ребром. Якщо вже люди хочуть, то чому б й ні? Навіть не так — яка суть в назві чи якийсь ідеології, справах, історії та минулих подіях, якщо за цим ніхто не стоїть саме зараз? Тобто навіщо упиратися в назву чи когось, хто вже давно нічого не робив, ціною добре спрацьованої команди друзів?
Зараз ти – один з учасників ради Аманоґави. Чи легко було розставатися з посадою Президента, котрої в нас немає?
Легко, для мене ця посада з самого початку була символічною і нічого не вирішувала.
Нині, окрім перекладів ти займаєшся новинами на сторінці фейсбук. За якими критеріями ти вибираєш матеріал?
Те, що цікаве мені. Звісно є й такі теми, що просто мають бути гарячими… але ці теми зазвичай мені теж цікаві. Я дуже зрідка пишу про те, що мені не цікаво. Зазвичай це в сухі дні стається, коли от прям зовсім нічого цікавого немає.
Які проекти з перекладу ще ведеш?
У мене є неанонсований переклад Revue Starlight готовий на 15% і спільний з Серафікусом переклад на “Легенду про чотири з половиною татамі” (ми на нього не забили!!!).
В свій час ти займався аналітикою ринку та культури аніме. Скажи, будь-ласка, яким ти бачиш його зараз?
Крутим і великим з тенденцією до зростання. Щоб там не казали різні динозаври — аніме зараз набагато краще за старе “класичне” і за всі продукти попередніх часів. Графонієм, дизайном персонажів і сюжетами і кількістю тайтлів загалом. Куди не подивись — усюди щось круте є. Єдиний мінус, це серйозне кіно типу Ідеальної Журби — такого вже нема. І навряд буде.
А які майбутні тенденції?
А з цим важче. Аніме буде розвиватися й надалі, але куди? Якщо на захід — в нас будуть 3-4-5 сезони ванпанча і ще десяток сезонів академії, графоній в яких буде всиратися з кожною серією, але тим не менш, вони будуть полонити всі топи. З іншого боку — буде ціла купа анім про усе на світі, і чисто статистично там буде чимала купа шедеврів.
Якщо на схід — в нас буде більша кількість комерційного аніме. Різних айдолів, тощо. Але буде й більша купа оригінальних тайтлів та екранізацій нетипових манґ.
Скоріше за все, в майбутньому буде щось поміж сходом і заходом.
А яким бачиш майбутнє нашої спільноти? І українського фандому в цілому?
Було б просто чудово, якби наш фендом влився в англійський, але цього не станеться.
Наш фендом залежить від нашої мови. Тому його майбутнє напряму залежить від майбутнього мови. Чим більше приймаються законів, що підсилюють позиції української в Україні — тим краще нам. Чим менше стає росконтенту в інтернеті — тим краще нам.
Виходячи з цього ж — чим гірше нашій мові, тим гірше нам.
Щодо спільноти — я не хочу загадувати. Два роки тому я й подумати не міг, що ми будемо виступати в якості офіційних інфопартнерів для різних фестивалів та івентів. Тепер це реальність. На цей рік в нас велика ціль — набрати 10000 людей у паблік на ФБ. Це дуже солідна цифра. А ще є Інстаграм, який ми почали вести, можливо потім треба буде спрямувати свої сили на його розвиток.
Яке твоє улюблене аніме? Улюблений жанр в аніме? І чому?
У мене немає улюбленого аніме. Є купа тих, які я вважаю просто крутезними: Діти вовка, Наусіка, Мононоке, У тій далечині, ФЛКЛ, Полярниці, Хьока, Ґатарики… цей список довгий. Але аніме, що “понад усіма ними” — немає.
З жанрів я полюбляю буденність, але не тому що маю якесь особливе ставлення до неї — просто інші тайтли гірші. Я не можу сприймати нелогічну історію. Те саме питання “чому не на орлах” мене буде мучити увесь перегляд і навіть після. Так вже сталося, що у буденності немає викликів і тому немає ризиків налажати з цілісністю історії. Та й жанр цей неосяжно широкий — там кожен знайде щось на свій смак.
Чи цікавився ти якимись іншими супутніми до аніме субкультурами: косплеєм, артами тощо?
Я цікавлюся аніме-субкультурою. Це ж не лише перегляди аніме. Є ще купа людей які його створюють і купа історій про них.
В одному з інтерв’ю Юасою казав, що читав статтю про іншого режисера. Тому режисеру показали незакінченого персонажа і запитали, які шкарпетки йому “вдіти”. Скільки має бути смужочок, який колір… речі суто неважливі, але той режисер чітко відповів: “Шкарпетки зробіть синіми з одною червоною смужкою”. За словами Юаси, так створюється світ.
Таких історій, різних пояснень, технік просто купа у світі аніме — саме це мені й цікаво.
Взагалі, які маєш хоббі, захоплення, окрім аніме?
Якщо перегляд тон “пізнавальних відосиків” на Ютубі можна назвати хобі — я в цьому спеціаліст. А ще я відосики по майнкрафту дивлюся, хе-хе. А взагалі я цікавлюся технікою, але не настільки, щоб мати непереборне бажання колупатися в ній. Люблю досліджувати щось… наприклад перерити купу інфи про мобільники і з поміж купи варіантів обрати той самий, що буде вінцем співвідношення ціна/якість.
Який твій неулюблений жанр аніме?
Неулюблений — шьонен. От чесно, оці однобокі історії про чувака, який все подолав під крики та роялі в кущах. Єдине що круте в шьоненах — це дівчата звідти. Я розумію, що так само як і буденність, шьонени — неосяжно широкі, але мова саме зараз про спортивні або бойові, типу нарути чи хайкю. Ніколи їх не розумів.
Хто твій улюблений ютюбер по тематиці аніме?
Beyond Ghibli. Він робить всякі огляди-знайомства з різними тайтлами, які НЕ ВІД ҐІБЛІ (це очевидно, судячи з назви). Це працює як “реклама для ще одного крутого тайтлу”. В нього нечасті огляди і їх в жодному випадку не можна назвати аналітичними, але як огляди з деяким інсайдом вони працюють добре. Якість відео та монтажу там на дуже приємній висоті.
В чому слабкі і сильні місця українського фендому?
Сильні місця в тому, що він наш, і це не пахане поле.
Слабкі місця саме в цьому не паханому полі. На ньому просто ніхто не живе. Там люди писали, що в найкращому випадку наші перекладачі працюють для тисяч десяти людей. Скоріш за все, їх кількість навіть менша. Від цього страждає і якість і бажання і змога навіть. Я вже писав, що все упирається в мову — тут так само.
Що на твою думку найважливіше для субтитрів- перекладу, щоб вони були якісними?
Я раніше думав що оформлення, але якщо не заглядати у якісь крайнощі — воно не так вже й важливо. Важлива правильність перекладу і передача саме того, що мали на увазі персонажі, коли казали свої рядки.
Хто для тебе авторитет?
Койомі Арараґі.
Бліц:
– Аска чи Рей?
Не дивився Єву (Аска)
– Улюблена книга
Пригоди Тома Сойера
– Улюблений фільм?
Так само, як і з аніме — немає.
– Про що мріяв у 18?
Хто ж вже згадає…
Інтерв’ю підготували Неконосан та Арія
Фото надані Фурунзе
