Сьогодні ми хочемо поговорити з головним редактором нашої сторінки на фейсбуку Арією Лев.
Аріє, ти відома нашим читачам перш за все як акторка даббінгу, автор статей та рецензій, нам, колективу Міцурукі – як головний редактор сторінки ФБ. А ще – таємнича особа, обличчя котрої ніхто ніколи не бачив. Скажи, що означає твій нік: Арія Лев? Як ти його придумала?
Звісно ж, усі гадають, що ім’я запозичене в Арії Старк. Я цьому вже й не суперечу, хоча коли обирала псевдонім була мало знайома зі світом Гри Престолів. Я чула його раніше і воно завжди мені подобалося. Є багато версій значення і схоже найбільш ймовірна, що це жіноча версія імені Арей/Арес, бога війни. Кровожерливе божество це звісно таке собі, але мені здалося, що це ім’я обов’язково носять сильні люди (а мені хочеться такою бути). Лев – це мій знак зодіаку і одна з тварин, що подобаються.
І чому ти приховуєш своє обличчя?
Можливо я десь на офлайн-заходах таки проколюся і це питання буде не актуальним, але поки що я не бачу сенсу у викладанні надто великої кількості особистих світлин. І впадаю в ступор, коли хтось просить надіслати фото щоб побачити моє обличчя.
А з чого почалося твоє захоплення аніме? Твій перший тайтл? Чим захопив?
Ця історія проста, але я люблю її розповідати. До певного моменту (окрім того, що частково бачила по ТБ) аніме проходило якось повз мене і я не те, щоб недолюблювала його, а вважала дивним. Якось брат сказав: “Я подивився аніме, але воно нормальне”. Це був Зошит Смерті і ми провели з цим тайтлом чудові зимові канікули. Захопило мабуть тим самим, що й усіх: хитромудрість сюжету, саспенс, герої. Тривалий час я ходила під враженнями і мене не покидала думка, що я повинна переглядати аніме далі і обов’язково знайду багато вартих уваги історій.
Що дивилася потім?
Далі було Мистецтво меча Онлайн, Брама Штейна… Я довіряла рекомендаціям людей, з якими загалом схожі смаки і рідко розчаровувалася. Трохи читала манґу і звичайно ж шукала українські переклади тайтлів, сторінки та спільноти у соціальних мережах. Вже після Сталевого Алхіміка моє життя зі сторони захоплень видалося таким неповноцінним без аніме. Я сприймаю усе дуже близько до серця і можна сказати, що пережите разом з героями багато в чому вплинуло на мою свідомість.
Як ти знайшла клуб Міцурукі? Як і чому вирішила приєднатися до клубу?
Сама знайшла і читала паблік у Фейсбуці. Тоді мені дуже хотілося розпочати якусь блогерську діяльність, ділитися своїми рецензіями та думками про переглянуте/прочитане, загалом почати робити щось корисне для себе і для інших. Я кілька разів бачила заклик долучатися до клубу, творити контент для сторінки і один пост мене таки переконав зголоситися.
Коли ти увійшла до нашого колективу, що чи мала вже якісь ідеї для постів? Що тобі хотілося розвивати, просувати?
Я написала одне інтерв’ю про сканлейт, та й загалом єдине що на той час я могла робити корисне – писати. Мені запропонували долучитися до адмінів. Спочатку я трохи запанікувала, бо гадала що взагалі нічого не знаю про аніме, набагато менше ніж рандомний підписник. Мій перший пост: думки про те, що краще Сталевий Алхімік чи Сталевий Алхімік Братерство. Спочатку нічого конкретного не хотілося розвивати, а просто виконувати завдання: “Вигадати щось цікаве на завтра”. Мене не вигнали, отже мені вдавалося. Загалом окрім цікавих випадків у всесвітньому анімешному фендомі, які я шукаю зараз, я обожнюю тему японської культури, міфології, зброї, хоку, а ще усього пов’язаного з процесом створенням манґи та аніме.
Як життя привело до ідеї зайнятися перекладами та даббінгом?
Ще до захоплення аніме ми з Артезіаном намагалися озвучувати. Спочатку просто для розваги серіал “Якось у казці”, який був українською лише частково. Артезіан вмів цікаво змінювати голос на різних героїв, а я була просто додатком на жіночі ролі. Ми перекладали на ходу і це було весело. Коли я дізналася про аніме та фандаб то подумала: “А може ми б озвучували аніме?”, потім посміялася та забула. Потім ми для себе взялися за трейлери ігор та фільмів, що нас цікавили. Звісно ж, тоді у нас не було нормальної техніки. А коли я долучилася до клубу і почула думки людей, що ми могли б озвучувати аніме, то зрештою ми вирішили спробувати. Не пам’ятаю ту визначну мить, але мені надзвичайно подобається часова лінія, що утворилася після цього вибору. Як у будь-якій справі, спочатку було важкувато і не зовсім вдавалося, та все ж нам сподобалося і ми подолали найважчі сходинки.
З чого починала, з якого аніме? Чи був у тебе мікрофон?
Без мікрофона і не почнеш озвучувати серйозно. Після покупки я випробувала його на одній серії Родом з Абіса. Проте це аніме нам не дуже сподобалося і ми шукали далі. Наше перше озвучене аніме має промовисту назву, скорочено SukaSuka, а повна в українському перекладі – Кінець світу. Маєш плани на кінець світу? Не зайнятий? Врятуєш нас?. Насправді це гарна історія, але мабуть як усі дабери, я б хотіла видалити його з мережі, а ще краще переробити. Я незадоволена цією роботою. Воно й не дивно, тоді я ще тільки всього вчилася і була абсолютним нулем.
Яким обладнанням користуєшся зараз?
Мікрофон до речі той самий, з яким починала. Це і є моя студія, яку я постійно перевожу в наплічнику з дому на місце дислокації під час навчання і навпаки. Плюс ще поп-фільтр, навушники та ноутбук. І я поки не планую купувати новий мікрофон, бо наявний має достатню якість і легкий для перевезень. Єдине, що я хочу і довгий час збираюся придбати – більш професійні навушники, це допомогло б мені знайти баланс в обробці звуку.
Як виглядає процес озвучування зараз?
Чекаю сповнення двох умов: 1) ніхто з оточення сильно не шумить і я нікому не заважаю. 2) я добре почуваюся, не стомлена. У виснажливі будні таке рідко трапляється. Я помітила, що на мовлення впливає тип їжі, що сьогодні споживаєш. Але голодною бути теж не треба. Чищу зуби і прихоплюю склянку води. Сідаю за роботу, інколи довгі емоційні монологи виходять легко, а просту фразу як-от “Принеси мені води”, записую мільярд разів поки не почую її так, я вона звучить у моїй голові. Час запису залежить від кількості реплік. Якщо одна серія зайняла менше години, можна записати кілька. Часто засиджуюся на чотири години, а якщо хочу більше – зазвичай нічого не вдається, бо стомлююсь і від такого озвучення більше мороки ніж користі. Коли вже не галасую перед мікрофоном, то все одно роблю інші справи потрібні для релізу (звук, редакція, підготовка написів. Чи займаюся я цим, у кожному аніме випадає по різному.)
Праця над яким аніме тобі сподобалася найбільше і чому?
Мені все подобається, але найбільше мабуть Неверленд. Я фанатка манґи і бути причетною хоч якось до екранізації дуже приємно. У нас вийшла гарна команда даберів (окрім мене – Артезіан, Artymko, Anatoly 136UA, Uta). Я вважаю, що вони дуже гарно впоралися із своїми ролями і вдячна їм за це. Я трохи депресувала коли черговий вечір через завал із навчанням не могла ні редагувати, ні обробляти звук, але ми зробили це і я рада бачити результат. З нетерпінням чекаю на новий сезон. А ще сподобалося працювати над Хісоне та Масотан, бо там цікава головна героїня і ми в чомусь схожі. До вподоби мої проєкти з Артезіаном, зараз це Поліцейське ремесло, бо там дотепні герої та діалоги.
А з яким аніме довелося помучитися?
Так само як усе подобається, над усім довелося трохи помучитися. Мене страшенно гнітить коли проєкти висять і відчуваю полегшення від хвилювань та докорів сумління, лише коли ми зробимо усе. Зі сторони здається мабуть, що люди просто лінуються, але у всіх часом бувають насичені або складні часи коли важко опанувати навіть буденне життя. Шкодую, що на разі у нас всіх переклад – це лише на дозвіллі. Також на початку всюди довелося помучитися над обробкою звуку. Я провела багато часу в програмах, поки хоч трохи почала розуміти принцип роботи тих усіх функцій. Хоча я й досі за це вельми хвилююся. І досі вивчаю.
Якого персонажа хотілося б озвучити найбільше?
Якою б не була героїня: дурненькою, милим втіленням добра, гордовитою, плаксивою занудою, безжальною злюкою – її цікаво озвучувати. Я намагаюся уявити себе на її місці і вразливе сприйняття історій по ідеї допомагає прийняти її емоції та почуття на себе. Подобаються емоційні та божевільні ролі. Насправді в мене є перелік омріяних, але я краще помовчу, бо краще змогти і втілити аніж марно говорити.
А якого – ніколи в житті?
Це мабуть не так персонаж, як тайтл/жанр, який я особисто недолюблюю та не сприймаю.
Як змінилися твої смаки і уподобання в аніме за час праці в клубі?
В основному ніяк, бо я вельми вірна своїм вподобанням. Але завдяки людям, які мене оточують в клубі, я почула багато крутих рекомендацій навіть з того, що мені за жанром чи на перший погляд не дуже подобалося. Наприклад, Академія юних відьом, чи Gunslinder girl, що я дивилася на стрімах в Джі. Також читаю рецензії та слідкую за розмовами моїх-колег адмінів. Так я дізналась багато цікавого і я їм вдячна за це.
Як сприйняла своє підвищення до головного редактора фб сторінки? Якими були твої перші кроки? Як будувала стратегію?
Будьмо чесні, хто стоїть на чолі організації, також є її найбільшим рабом. Або іншими словами, за кожен опублікований матеріал несе відповідальність не лише автор, але й нарівні головний редактор. І ось так серйозно я ставлюся до нашого пабліку. Насправді не так уже й багато змінилося, бо ми завжди все обговорюємо разом. А трошки більша вага мого голосу допоможе реалізувати стратегію “Паблік, який достойний 10-тисяч підписників”. Перші очевидні кроки цього плану – вдосконалити сітку постів на кожен день. Хоча цей план я вигадала недавно. Спочатку просто стала більш ретельно ставитися до всього та уважніше слідкувати, аби не проґавити важливого та щось мега публікувати якомога швидше.
Ми бачили тебе в одному кліпі гурту Hollywood Undead. Розкажи, як ти до нього потрапила?
Це ж не офіційний кліп, а скромний фан-мейд. Я у ньому актор, монтажер, та автор ідеї, моя подруга Марі Сабель – дизайнер маски, оператор, та постановник сцен. А робилося все це не просто так, а заради заліку мені на один університетський предмет. Кожен повинен був зробити та презентувати своє відео. Я дуже хотіла використати одну з пісень улюбленого гурту, хоча б частинку, а відзнятого матеріалу вистачило на цілий кліп. У режисерській версії вступ набагато довший. Після моєї презентації викладач ще деякий час говорив та й говорив усі серйозні думки, які я частково закладала, а частково і не здогадувалася, що вони є в цьому відео. І ще цікаво, що того самого дня Hollywood Undead теж презентували свій новий кліп, правда на іншу пісню.
А як тривали зйомки, як ти почувалася в своїй ролі і що це була за роль?
Оскільки Bad Moon – це пісня про перевертня, то і відео про нього. Бути вовком – це радше про легке божевілля, тяга до усього незвичного, бажання звільнитися від всього, що обмежує. Такий перевертень живе в багатьох і самотній вовк зрештою знаходить людей, з якими може бути собою (щирим). Зйомки – це один вечір і один день божевільного блукання містом. У нас був план сцен, інколи імпровізували. Оскільки це кліп до пісні HU, маска саме доречна і (зовсім не схоже; кілька моментів) основним натхненням став кліп We Are. Було весело.
Ми підписані на канал. Розкажи про свою літературну творчість. Коли ти вперше відчула потребу оживити свої світи на папері?
В шість чи сім років мені приснився сон про те як дід і баба вигнали з дому своїх домашніх тварин. Мені сказали: запиши, бо забудеш. Я надрукувала і назвала цю казку Зачарований ліс. Останнє її речення: “І більше ніхто нікого не виганяв та не тікав з дому”. (Не знаю звідки такий сон, мене тоді ніхто не виганяв). З того часу і досі я постійно пишу. Оскільки я й постійно дорослішала, я завжди усвідомлювала, що старі доробки нічого окрім деяких задумок не варті. Я створила канал “думки лева”, щоб навчитися писати малу прозу (коротко і змістовно, адже часто історія затягує і я сама гублюся там як у дрімучому лісі). А ще для того, щоб хоча б хтось прочитав та оцінив мої роботи і я б зрозуміла правильно роблю чи ні.
Скажи, про що тобі подобається писати найбільше і чому?
Головні мотиви моїх історій навряд чи відрізняються від тисяч уже існуючих: пошук себе, цінність того, що рідне, війна і мир, перемога і поразка, конфлікти інтересів, сила і слабкість. Тому чітко я можу лише сказати, що мені подобається полювати на цікаві концепції. Дуже люблю вигадувати персонажів, проникати в їхню голову та усвідомлювати спосіб мислення. Люблю писати діалоги (помітила, тут допомогло заняття перекладом). Завжди чітко до всіх деталей хочу бачити свої сцени. У цього всього є зворотній бік – дуже важко зосередитися, а коли зосереджуюся – наче випадаю з життя.
А про що хотілося б написати?
Бажань є дуже багато. Безліч образів та сцен роками не покидають мою голову. Наприклад про одне місто (і це навіть не фантастика). Або про одного загарбника. Більше нічого не можу сказати.
Як твої рідні ставляться до твоєї творчості?
Мені пощастило, мене морально підтримують. І в письмі, і в озвученні. Я дуже вдячна їм за все. А ще постійно набридаю своїми проблемами та вигуками: “Яка ж я нездара!”.
Аріє, а ти не хотіла б спробувати себе у косплеї чи стилі готичної лоліти?
Це безумовно круте заняття, але кожному своє. Я не дуже люблю фотографуватися. Можна спробувати для розваги, але краще дивитися на косплеї ніж бути ними.
На кого ти вчишся і де?
Вивчаю професію журналіста. А де конкретно – секрет.
Скажи, будь-ласка, як ти хотіла б застосувати свої знання, отримані в університеті, в діяльності клубу?
Я вже застосовую вивчене готуючи матеріали для пабліку чи сайту. І справді я бачу прогрес. А найбільше із цього хочу наскільки можливо вивчити просування культурних продуктів та паблік рілейшенз і випробувати на практиці для організації, з якою себе асоціюватиму.
А як набутий в клубі досвід у професійній діяльності?
Усе спостереження та дослідження культури, яке я роблю в клубі, піде на користь. А також звісно різні технічні справи озвучення, вдосконалення володіння мовою в перекладах.
Що ти плануєш цікавого зробити в рамах клубу?
Нічого нового, я лише хочу налагодити те, чим займаюся. З озвучення – стати швидшими та кращими і зробити кілька дуже важливих для нас тайтлів. Як я вже й казала, хочу з командою ще більше розвинути наш паблік, підняти на вищий щабель. Також (само собою і це пов’язано) важливо збільшити авдиторію наших глядачів та читачів.
Чи любиш мандрувати? Яка мандрівка твоєї мрії?
Люблю, але поки не дуже вдавалося. Починаючи із маленьких мандрівок неподалік у рідному краї і по всій Україні, хочу далі відвідати якомога більше цікавих місця світу. Мабуть життя не вистачить, щоб побачити усе, але я постараюся. Великі міста, де б я хотіла побувати в першу чергу – Лос-Анджелес та Йокогама.
Чи любиш фестивалі? Чи була на якихось?
Я не люблю місця великого скупчення людей, бо коли ходжу, постійно наштовхуюся на людей і почуваюся найнезграбнішою людиною світу. Але ти мусиш боротися проти самої себе, якщо хочеш побачити щось цікаве. Якось збираючись на один захід моя подруга хотіла іти з free hugs. Я подумала, якщо ми будемо поруч, то мене теж підпишуть під обійми і щоб цього уникнути, я зробила собі табличку keep your distance. Було весело бачити реакції людей. Загалом тематичні фестивалі, де усі захоплюються тим, що й ти і можна закупитися мерчендайзом – неймовірна річ. Без перенасичення, але хотілося б відвідати трохи більше.
Твої враження від Фалькону? Що сподобалося? А що не сподобалося?
Була минулого року і маю багато вражень. Сподобалася міфологічна тема, показ етно-балахонів, стенди з цікавинками, конкурс косплею. А не сподобалося те, що я не виграла в лотереї катану, не наважилася піти на арену, де люди вчилися фехтуванню і що я не мала компанії, бо моїм друзям не вийшло бути поруч.
А чи хотіла б організувати щось подібне в рамах клубу?
Спочатку було б добре зробити власні стенди чи презентації у рамках уже відомих великих фестивалів. А згодом можна і власні, наприклад роблячи традиційні сходини більш серйознішими та масовішими. Я не уявляю себе в ролі лідера таких справ, а більше помічника, радника. Час покаже, сподіваюся ми зможемо досягти чогось більшого.
Ну і насамкінець бліц, тобто короткі питання.
– улюблена страва
– немає (справді я довго думала і не знайшла).
– улюблений напій
– чорна кава без цукру (можуть бути і різні варіанти, але мінімум додатків)
– твій улюблений вуличний стиль одягу?
– вінтаж від 1900 до 40-их років (не знаю як точно такий стиль називається)
– твій улюблений колір?
– синій і жовтий
– улюблена музика?
– вибрані гурти та композитори від оркестральної епічної до нью-, симфо-металу та улюблені OSTи (Holywood Undead, Delain, Taishi, antti martikainen, Pythia)
– три улюблених фільма?
– Аліта. Бойовий ангел, Зоряний пил, Шерлок (серіал, той що мегапопулярний)
– три улюблених книги?
– Таємний посол, Крадійка книжок, Гра янгола (і уся ця серія про Цвинтар)
– улюблене аніме?
– Сталевий Алхімік. А тепер ще й Атака титанів
– улюблена манґа?
– Обіцяний Неверленд, звісно ж
– з ким би з героїв аніме чи манґи затусила?
– Я б влаштувала вечірку найкрутіших героїв байронічного типу, чи хоч менш більш схожих
– книга, котра змінила світогляд?
– Хроніки Нарнії, але коли я читала ці книги вперше у мене ще не було світогляду, тому доклалась до формування, а не перевернула
– ким би ти хотіла працювати через двадцять років?
– Тим самим, що роблю зараз, тільки більш професійно
– а ким би не хотіла?
– Звичайний новинар, чи нудна робота в офісі
