Тему йокаїв не розкривав в аніме лише дуже ледачий або не зацікавлений. Їх витягнув на світ Міядзакі, ці японські духи лягли в основу багатьох знаних і менш знаних серіалів, аж до “Майстра муші” – своєрідне плинне естетство, поема природі і тим самим муші (ну і трохи майстру, як же без нього). Йокаї в японській міфології грають різну роль: від дуже злої до цілком толерантної до людини. А ще деякі примари можуть жити поміж людьми в людській подобі та утворювати з нами шлюб. Взагалі, ця ідея не нова: європейська міфологія знає шлюби між ельфами, шелкі та іншими істотами і людьми. То чому б такому не трапитися в японській анімешній традиції?
От Акіхіто Канбара – по мамі людина, а по батькові – йокай. Мамуся у нього дуже цікава особа, тому нічого дивного в цьому немає. Акіхіто вчиться в школі, ходить до літературного клубу. Ще йому подобаються дівчата в окулярах – от такий своєрідний фетиш. А ще він безсмертний. Вірніше – невбиваємий. Рани Акіхіто дуже швидко загоюються, навіть смертельні. Тим більше, що полювати на хлопця є кому.
На Канбару полює Мірай Куріяма. Це самотня дівчина, котра має рожеве волосся і, хто б подумав, окуляри. Зі своєї крові вона вміє робити меча, за допомогою котрого полює за духами. Така особливість не дуже популярна навіть серед мисливців за духами, тому наша героїня завжди полює сама. А ще вона боїться вбивати духів, хоч, здається, на її потязі до вбивства Акіхіто це ніяк не відбивається. Цікавиться бонсаями.
Серед інших героїв варто відмітити брата і сестру Хіромі та Міцукі Насе, котрі так само вчащають до літературного клубу. З Міцукі Акіхіто приятелює з дитинства, а от братик – ще той збоченець, котрий любить обіймати хлопців. Гм…
Отже, в серіалу є чотири фішки, окрім вищезгаданих йокаїв, або як цей термін переклали перекладачі – мари (це гарне слово, смачне, мені подобається), навколо котрої крутиться весь сюжет. Це перш за все головна героїня, вищезгадана Мірай. Єдиний персонаж, котрий запам’ятовується краще інших окулярами, рожевою зачіскою та рожевою кофтиною. Ну і дещо показною цундерністю при одночасній замкнутості. Щоправда, коли ми знайомимося з нею ближче, ніж на початку, думка може трохи змінитися, але в даному випадку автори аж надто почали догоджати типовому анімешнику-куну.
Друга фішка – те, що деякі йокаї можуть бути людьми. Тобто напівлюдьми, у котрих один з батьків – мара, а другий – людина. Загалом, це не дуже часто зустрічається у аніме-світі (або я просто не потрапляв на велику кількість застосування такого прийому).
Третя фішка – оригінальний фансервіс. Власне, ми маємо фетиш на окуляри та хлопця-гея. Окей, серіал, тут ти мене здивував. Ніяких ідіотських оголених лольок, тупих, мов болонки, ніяких панцущотів та сідниць на весь екран. Оскільки оцінити гейську сторону серіалу я не беруся, то повернімося до окулярів. Це дуже мила фішка, котрою не користувався, здається ніхто (принаймні я не бачив раніше), і вона є однією з основ сюжету, навколо котрого будується гумористична складова серіалу.
Четверта – камінці, котрі випадають з вбитої мари, і за котрі можна отримати гроші. Вплив MMORPG, однак.
Однак, цей коротенький серіал, всього 13 серій, виявився для мене досить посереднім і шаблонним, якщо не рахувати ідею з ворожими йокаями. Є кун, є чянка, в котру кун закохується, і є типовий розвиток стосунків між ними. З досить типовим закінченням. От якби автори відважилися закінчити серіал інакше, все було б набагато краще. Реалістичніше. Тоді б я сказав: я вірю вам. А так… Догодити глядачеві-куну може кожний, от тільки якість сюжету твого твору явно не піде вгору. А натягувати сову на глобус, нічого до пуття не пояснивши, як це зробили автори “За межею” на останніх секундах останньої серії, як на мене дуже погано.
Втім, цей серіал напевне знайде свого вдячного глядача і палкого прихильника. Він не є аж надто поганим, це звичайне нормальне аніме з чудовими сюжетними винаходами, але надто шаблонною загальною канвою сюжету. Тому, я насмілюся все ж рекомендувати його тим, хто цікавиться йокаями, японськими духами тощо, а також тим, кому заходять короткі шьонени із ламповими чянками-цундере (як тут не згадати Торадору). Косплеї головної героїні Мірай були кілька раз помічені на фестивалях, що свідчить про те, що цей продукт має свого палкого прихильника і тому має право на своє вибране місце у фандомі. Моя оцінка 7 з 10.
