Я люблю аніме про студентів набагато більше, ніж про школярів. Можливо тому, що життя школяра затиснуто в досить вузькі рамки розкладу занять та клубної діяльності, в той час як студенти мають більше свободи. І це не жарт, ті, хто мав кошти або надзвичайні здібності потрапити до університетів, насолоджуються нечуваною волею, що знаходить відображення не тільки в анімах, але і в моді. Якщо ви пройдетеся по фотографіям з Хараджуку, то зауважите, що більшість цих красивих і дивних людей – студенти коледжів та університетів. Ця свобода дарує студентам величезні можливості, котрі вони не мали в школі і котрі не матимуть, коли змінять екстравагантне вбрання на ділові костюми. Отже, повертаючись до теми, сьогодні я поділюся з вами враженнями про життя двох студентів: “Узакі хоче гуляти”.
Якщо бути точним, то назва “宇崎ちゃんは遊びたい!” буде дослівно перекладатися “Узакі чан хоче бавитися”, що доволі близько до “гуляти”, котре в нашій мові теж має наближене значення. Але менше лінгвістичних вправ.
Все починається з того, що відлюдько та самотник Сакурай Шінджі раптово стає об’єктом уваги колишньої колежанки зі школи Узакі Хани, молодшої за нього на рік. Вона дуже рада побачити знайоме обличчя і проявляє до семпая (в українському перекладі “старшак” – хай добре ведеться перекладачу за цей геніальний хід) надзвичайно настирливу увагу. Вона лізе зі всіх щілин, аби розкачати цього холодного відлюдька. Чому ж так? Можливо, вона не знайшла собі подруг, і тулилася до єдиної знайомої людини? Можливо, підсвідомо хлопець засів в пам’яті Узакі ще за часів клубу плавання. Можливо, тому що її активність міг витримати лише Сакурай.
Чого тільки нещасній Узакі не закидали. Перше – це педофілія. Як же, великі очі, малий зріст – Узакі давали мало не 12 років. Складалося враження, що ті, хто вигадав це звинувачення, ніколи не бачили японок, котрі мають здатність зберігати юний вигляд навіть через багато років після повноліття. І зріст котрих зовсім не підходить до баскетбольної команди. Ця хвиля кінцево вщухла, коли в одній із серій головні герої відсвяткували “хатачі” Узікі, тобто 20-річчя. Натомість критики озброїлися проти не в міру великих грудей головної героїні. Цікаво, чому вони не виступають проти загальної об’єктивізації та сексуалізації жіночого тіла, на приклад, в рекламах, в кіно – науці не відомо. А як бути при цьому моделям +size, котрі також мають рекламувати нижню білизну? Треті закидали занадто велику активність дівчини в стосунку до хлопця. Гм, але, як мені здається, суспільство дещо втомилося від холодних “принцес”, котрі ніколи не зроблять крок на зустріч. Особливо, якщо їх не добиваються.
Щиро кажучи, я мало звертав уваги саме на ці фактори, оскільки з самого початку автори пояснили, в якому саме віці є Узакі, а щодо форм та розмірів – якщо ти кілька років цікавишся косплеєм та лоліта фешн, то стільки моделей перебачив, що не дивуєшся вже нічому, навіть реверс-трапам. Тому я більш концентрувався на сюжеті, гуморі та ситуаціях. А їх було доволі достатньо. Автори чудово тримали баланс між “ми просто друзі” і “між нами таки щось є” з поступовим переходом у другу стадію. Але так, аби ми до кінця не знали – яка ж хімія діється між цими двома. Що на них чекає в майбутньому? Чи зійдуться і знайдуть якийсь компроміс, чи Сакурая вхопить “ванільна хвороба” і Узакі не зможе сприйняти його активні дії? Побачимо в наступному сезоні.
Автори чудово тримали розважальний характер, хоча за жартами та криками Узакі (привіт даберші, котра витиснулася на 120%, аби озвучити цю непосидючу героїню) часом криються моменти, коли хочеться призупинитися і замислитися, хоча глибоких філософських підтекстів я б там не шукав. Милі сценки теж присутні, так що дівчатам є над чим пустити сльозу захоплення. Другорядні персонажі лише розвивали сюжет, а не плуталися під ногами, як це часто буває в поганих комедійних серіалах. З іншого боку, я б не сказав, що все аж так ідеально. Чи буває в житті так, що дівчата надто довго настирливі до самотніх хлопців? Буває, але дуже коротко, коли вони не бачать до себе реакції. Навіть в Японії, де перші кроки зі сторони дівчини не є чимось аж надто абсурдальним.
Як підсумок, серіал можна дивитися, і навіть переглядати в часи осінньої депресії або приступів самотності. Адже кожному самотньому Сакураю часом потрібна своя Узакі.
P.S. На фото Узакі-студентка і Узакі-школярка. Знайдіть 10 відмінностей.
P.P.S. Маленькою ганою деталлю є кіт, котрий з’являється завжди, коли треба чомусь дивуватися.
