Рецензія на аніме «Вись / Air»
Стара, забута легенда стверджувала, що колись серед людей на протязі століть жили небесні мешканці – Крилаті Діви. Вони могли спілкуватись з богами і мали магічну силу. Невідомо як складались відносини земних і небесних істот, але прийшов момент, коли люди захотіли використати силу небесних мешканців, як потужну зброю в багаточисельних міжусобних війнах, що були такими частими в середні віки. Безкорисні, чисті серцем ангели не могли вижити в атмосфері ненависті, руйнації і смерті, тому вони поступово вимирали, аж поки не лишилась остання. Але й вона ув’язнена людьми і на ній лежить прокляття, що до смерті зв’язало її з мучителями. Та раптом двері клітки відкриває добра рука, щоб випустити на волю Крилату Діву…
Це фентезійний пласт аніме.
Є і містичний. Десь в небесній височині спить Крилата Діва, і від того, що сниться їй – печальний чи радісний сон, залежиться життя тут, на землі, а сни її залежать від того, як ми, люди, живемо на землі. Діва спить і їй чомусь переважно сняться сумні сні…
В цій частині прослідковується перегук із буддійським вченням про світ. Реальність – це лише сон, що сниться Будді, і коли він прокинеться світ перестане бути. Але колись світ знову відродиться, бо сон/пробудження, буття/небуття – циклічно.
Аніме має ще третій пласт, цілком земний – пронизливо-ніжна і сумна розповідь про дівчинку Місудзу, яка не має друзів, і якій весь час сняться тривожні сни, де вона літає на власних крилах високо в небі. Як колись Крилатим Дівам, так і Місудзу важко жити серед звичайних людей. Вона відчуває себе не просто самотньою, а істотою, що належить якомусь іншому, кращому світу, але змушена в силу якихось обставин жити тут, на землі, почуваючись чужою, незрозумілою і смішною…
Сюжетна багатошаровість не така вже рідкість для японського аніме. Але «Air» ще має альтернативні закінчення. Кожен буде бачити в цих закінченнях, як і в цілій сюжетній лінії, щось своє, близьке, зрозуміле, те, що торкнеться його душі. Я ж побачила там наступне.
На землі живуть люди подібні до Місудзу. А може це не люди, а янголи, що спустились з неба, щоб освітити нам людям дорогу, щоб ми не заблукали в темряві на земних шляхах? Одне знаю напевно, що коли цих янголів приймають люди, то для них багато чого міняється в житті, бо земна дорога перестає бути темною, холодною і самотньою. Але може бути і інший варіант, як ще одне закінчення цього серіалу. Місудзу так і лишається самотньою, непотрібною людям і той духовний дар, що вона має (в аніме – це спадок, що перейшов їй від Крилатої Діви, бо саме її відроджений дух живе в дівчинці) так і лишиться незапитанним людьми. Місудзу дивна, незрозуміла і незграбна, але душа її має те, що конче потребують люди…
P.S. На вимогу тих, кому конче треба засвідчити недоліки.
Серіал місцями сюжетно заплутаний, не завжди можна чітко і ясно, як на мене, зрозуміти деякі сюжетні повороти, можливо через те, що в невеликій кількості серій автори не змогли вмісти об\’єм, про який було заявлено штрих-пунктиром. Але в цілому серіал викликає позивні емоції, навіть певну ностальгію по чомусь втраченому і забутому.
Автор:
Inari
