Японське кіно доволі своєрідне. Воно не всім подобається, хоча хтось знаходять в ньому щось елітарне, визбируючи вершки на кшталт праць Куросави чи Кітано. До того ж численні спроби перенести героїв аніме чи манґи на живих акторів зробили погану репутацію, та й навіть вони не всі доступні українському глядачеві рідною мовою. І все ж часом такі фільми з’являються, а отже настає час їх переглянути. Цим разом мова піде про “Камікадзе дівчат”. Про цей фільм відомо всім, хто хоч якось цікавився світом моди “lolita fashion”, і все через те, що його головна героїня, Момоко Рюґосаке захопилася цим стилем в старшій школі. Здається, дівчина весь час літає у хмарах, мріючи про зманіжене життя аристократів часів Людовіка XV. Але в реальності вона не така проста, адже доволі вміло виманює гроші у батька, або заробляє на одягу підроблених марок. Та й не диво, адже вона донька бандита (хоч і невдахи), повії, та онучка відомої в минулому якудзи. Втім, попри таке походження, загалом Момоко дуже скромна і сором’язлива дівчина, котра не любить агресії в свою сторону і всіляко уникає конфліктів, але при цьому – надзвичайно егоїстична і самозакохана.
І ось одного разу до неї пише така собі Ічіко. Вона хоче придбати щось з тих речей підроблених брендів. Момоко вирішила, що це якась дівчинка, але яке ж було її здивування, коли на порозі її дому з’явилася справжня байкерша-янкі у всій своїй красі. Історія Ічіго, як вона сама себе називає, бо так краще пасує до статусу байкерші, не менш цікава і заплутана, і тому її краще побачити на власні очі, ніж читати тут. Ічіко різка і прямолінійна, не лізе до кишені ані за словом, ані за кулаком. І дістається всім, хто має необережність стати на дорозі у байкерші. Вона є частиною банди “Хвіст поні”, з котрим гасає цілою префектурою, наводячи жах.
Так розпочинаються доволі дивні стосунки між зовсім різними людьми. Спершу вони доволі однобокі і більше скидаються на ділові, але потроху перероджуються в… А в що власне – не варто спойлерити. За обома дівчатами та їх пригодами спостерігати цікаво, кожна з них стоїть на порозі певних змін, кожна підійшла до певного етапу, на котрому важливо вибратися із власного кокону, або навчитися залишати валізки без ручок. І тягти важко, і кидати не особливо хочеться.
Іншою цікавинкою буде дно японського суспільства. Ми звикли сприймати Японію високотехнологічною країною, повною няш, цікавих гаджетів, школярів та незвичної культури. Справді, ви не знайдете в Японії такого безладу, як у багатьох районах Азії чи навіть в деяких європейських містах. Але і там існує мафія та бандити, повії та вуличні банди. Часом ви можете їх побачити в аніме (“Акіра”, “Дюрарара!!” тощо), хоча не аж так прямолінійно, як в “Дівчатах камікадзе” і вже точно не настільки комедійно. Взагалі, тут доволі багато моментів, котрі змусять вас посміхнутися, хоча, можливо під впливом японського кіно, присутні і низькопробні жарти, котрі розкривають одного із головних персонажів другого плану.
Візуально фільм доволі близько нагадує Амелі та деякі інші французькі чи американські молодіжні чи мелодраматичні фільми, особливо кольоровим і музичним розв’язанням. Чим, власне, вирізняється на тлі японської кінопродукції, не пов’язаної з елітарним артхаусним кіно, де шедеврів може набратися кілька десятків. Він легко сприймається, навіть попри постійну присутність продакт плейсменту продукції японської компанії моди для лоліт Baby the Stars Shine Bright. Останні ж вважають “Дівчат камікадзе” культовим і обов’язковим для перегляду, особливо для починаючих, аби подивитися на світ очима більш досвідченої модниці.
Наостанок хочу подякувати команді озвучувачів, без котрих цей фільм не вийшов би українською, редактору, без котрого багато фраз залишилися б прісними і ніякими. Ну, і чарівним паннам, котрі надихнули на реалізацію цього проєкту у життя.
