У кожного з нас є чи були бабусі. І певно, що колись вони були молодими і мали свої цікаві хобі та вподобання. Безумовно, вони рідко з нами ділилися тим, чим цікавилися, коли їм було 16 років. Але Нацуме Такаші пощастило – він успадкував від своєї бабусі Рейко плід її юнацького зацікавлення – книгу друзів. Це простий зошит, в котрому записані імена знайомих Рейко. І не просто знайомих, а йокаїв, тобто духів. Вона билася з ними та перемагала, забираючи ім’я. Рейко померла молодою, видно, задовго до народження Такаші, то ж він особисто її не знав. Але успадкував від бабусі дар бачити всіх цих дивних істот. А заодно самотність і нерозуміння з боку оточуючих людей. Ми не знаємо, як саме померли батьки Такаші, чи мали вони дар бачити йокаїв, але дали зрозуміти, що далеко не всі родичі погоджуються з присутністю хлопця в своєму домі, аж поки не знайшлася родина, котра погодилася прийняти хлопця в себе. Так само не складалися стосунки з однокласниками, котрі відверто не розуміли і боялися дивних властивостей Нацуме бачити невідоме. Таким чином наш головний герой був приречений на відлюдкуватий спосіб життя.
Якось, втікаючи від одного особливо нахабного духа, Нацуме звільняє Мадару, особливо великого і сильного йокая. Мадара – величезний пес (скоріше вовк навіть), грізний та сильний, але більше воліє іншу форму – товстого незграбного кота Нянко-сенсея. Нянко виявився дуже компанійським та опікунчим йокаєм, і він обов’язково забажав собі легендарну книгу. Адже хто нею заволодіє, той матиме владу над всіма записаними там йокаями. При цьому він не став їсти Нацуме, а волів почекати на його природну смерть. Так в житті Нацуме з’явився перший вірний товариш. Нянко сенсей – любитель смачненького та випити саке з іншими духами.
“Книга друзів Нацуме” – це та аніма, котру треба дивитися на ніч, це та аніма, під котру хочеться відпочити і розслабитися після тяжкого робочого дня. Можливо, цей серіал не такий медитативний, як “Майстер муші”, більш комедійний (Нянко-сенсей старається), але він дуже гарний і добрий. Цьому сприяє гарна картинка, м’які кольори, певна казковість сюжету (якщо сприймати йокаїв виключно як казкових персонажів, а не релігійний об’єкт), відсутність гострих поворотів сюжету, велика кількість вечірніх чи нічних сцен та спокійні ендинги, котрі вплітаються до сюжету. Можливо, серіал прийдеться до смаку японістам, фольклористам та досліджувачам шінтоїстичних традицій.
А ще в ньому немає оцих одвічних анімешних проблем зі стосунками. Вірніше, стосунки тут лежать в іншій площині: між Такаші та численними родичами, котрі перефутболювали між собою хлопця, мов м’ячик. Між Такаші та однокласниками, котрі не приймали його. Навіть йокаї не поспішали будувати постійні дружні стосунки, пам’ятаючи про те, що люди не вічні, і йдуть туди, звідки не повертаються. “Книга друзів Нацуме” – це аніма про те, як змиритися з самотністю, і про те, коли допомога та друзі з’являється тоді, коли цього найменше сподіваєшся.
Загалом, навіть не закінчивши перегляд (на момент написання рецензії переглянуто лише до половини третього сезону), я можу сказати, що ця аніма однозначно варта уваги. нескінченний потік йокаїв не набридне, оскільки творці зуміли обіграти появу духів в різних життєвих та казкових ситуаціях. І щось мені підказує, що до шостого сезону я не буду розчарований.
