Вітавнявчко! Ви хотіли б на мить поринути у дитинство? Згадати, як файно гралося у бабусі в селі (в перервах між сапанням картоплі та збиранням вишень), згадати ті безтурботні дні, коли гралося весело, батьки були молодими і так далі за списком ностальгуючої людини. Для цього зовсім не обов’язково брати келишок винця чи зустрічатися з однолітками і поринати у спогади. Варто лише в недільний ранок посадити своїх дітей на канапу (якщо вони у вас є), або кохану людину, або й сісти самому чи самій – і переглянути “Безтурботні часи” (Non-non byouri).
Дія всіх трьох сезонів відбувається у фікційній місцевості Асахіґаока. До однієї школи ходять кілька учнів різного віку. Більшість з них – це дівчата, хлопець лише один. Всі вони займаюся у одному спільному приміщенні під наглядом вчительки. Видно, що школа колись мала більше учнів, але на даний момент їх четверо. В першій серії приходить новенька, Хотару Ічіджьо, і власне весь перший сезон вона є головною героїнею. Загалом це миле дівча, котре має творчі захоплення, а також чудово вміє фанатіти від свого нового семпая.
В сільській місцевості, здається, навіть час плине інакше. Життя прив’язане до сільськогосподарського циклу, змін в цілому набагато менше, ніж у мегаполісі. Наші героїні доволі часто нудяться, але так само легко знаходять собі зайняття. При чому, часом старші дівчата, давні випускниці школи, не мають нічого проти побавитися з малечею. Повільна плинність часу добре відома тим, хто або зростав у сільській місцевості, або проводив літні канікули у дідуся з бабусею. І в серіалі вона показана якнайкраще. Корова, котра переходить дорогу, трактор, що диркотить в далині, метелики, пищання серпокрильців, рослини і комашки, і навіть пригодований Ренґе танукі – всі ці елементи, чудово доповнюють сільську картину.
Втім, на мою думку, серіал має два недоліки. Перший – це проблема часова. Наскільки я зрозумів, перший і другий сезон – це історії з першого року життя Хотару в Асахіґаоці. А от з третім на початку було не ясно. Складалося враження, що це вже другий рік. Лише під кінець стає зрозумілим, що ми знову бачили історії з одного й того ж року – Ренґе згадує, що вона закінчує перший рік. Це явище, зворотній до ефекту Сімпсонів, де герої не змінюються за віком від сезону до сезону, я назвав ефектом Ренґе – коли з сезону в сезон ми повертаємося в ту ж саму точку відліку.
Друге. Дивитися другий і особливо третій сезон варто, маючи на руках невелику схему родинних взаємостосунків. То ж я тут залишу для вас, і не дякуйте: Ренґе, старшокласниця Хікаґе та вчителька Казухо належать до родини Міяґучі. Пустунка Нацуме, спокійна Комарі, їх старший брат мовчазний Сугуру та їх мама Юкіко – родинка Кошіґая. Всі інші не належать до цих родин.
Але попри все, “Безтурботні часи” – це чудове аніме не тільки для вас, але більше для ваших дітей. Ви можете сміливо доручати свою донечку Ренґе та її подругам і будьте певні – вона не пропаде. Аніме можна чудово розтягнути на частину літніх канікул, сподіваюся, воно надихне дітей на пригоди офлайн. При чому його важко віднести до стилю чистого “кодомо”, дорослі люди теж знайдуть в ньому щось для себе. А це і є маркером гарної казки – вона пасуватиме кожному віку.
