Нещодавно я подивився доволі цікаве з точки зору психології стосунків аніме “Адачі і Шімамура”, зроблене в стилі юрі. Це історія про двох дівчат, котрі не є блискучими у навчанні. Такі середні, типові дівчата, котрі є в кожній школі. Вони не надто переймаються навчанням, але формули кохання для них куди важливіші за математичні. Дівчата вчаться у звичайній старшій школі у першому класі. Вони однокласниці, але як це водиться в японських школах, не дуже добре знайомі одна з одною. Але якось дівчата зустрічаються на другому поверсі спортзалу. І так почалася їх дружба. Дружба, котра переходить в кохання.
Дівчата навмисне зображені різними. Блондиниста Шімамура нагадує трохи наших “гламурних кісо” на ранній стадії розвитку, доволі відкрита і модниця. У неї є молодша сестричка. Адачі ж більш скута, замкнута. Вона працює офіціанткою в китайському ресторані. А ще здається необачливою, бо дозволяє почуттям домінувати над розсудливістю та спостережливістю. Але надзвичайно сторожкою через брак досвіду.
В цих доволі дивних стосунках Адачі грає роль тої, хто кохає, натомість Шімамура лише дозволяє себе кохати, отримуючи від ситуації максимально задоволення. Іноді здається, що вона маніпулює подругою: спершу продемонструвала демо-режим, але після того, як дівчат розвели по різним класам, вона робить паузу і ніби чекає дій від Адачі. Вона ніби відсторонюється, і хоча відчуває теж брак подруги, але не намагається зробити хоча б якийсь крок назустріч. Та й вся подальша поведінка показує: “я дозволяю себе кохати, я не проти”. Я б її так і назвав: Шімамура Янепроти. І постер до серіалу прекрасно каже – хто в їх стосунках везтиме, а хто їхатиме.
Але якщо ви гадаєте, що це одна така пара, то помиляєтеся. В серіалі на вас чекає ще пару несподіванок. Насамкінець згадаю ще одну героїню – дивну прибулицю з космосу, котра взялася нізвідки і забирає на себе певну комедійну складову. Мені ця мала, котра вже має кількасот років, видалася найцікавішим персонажем, котрого в половині серіалу відтіснили на задній фон. Шкода.
Другим недоліком вважаю тотальний брак чоловіків: братів, батьків, вчителів. Можна, теоретично, сказати: це ж аніме для дівчат і про дівчаче кохання, навіщо тут чоловіки? Але на мою думку так було б реалістичніше, адже світ не складається виключно з жіночої статі. Втім, це мабуть, певні канони дівочих анім. “Love Live!!” теж уникає показу чоловіків як таких. Чому б це?
Втім “Адачі і Шімамурі” доволі приємний та милий серіал на кілька гарних ранків, що підніме настрій в час довгої поїздки на роботу. Тільки не дивіться його, якщо ведете машину. Правила дорожнього руху понад усе!
