Класикою року прийнято вважати перш за все британські гурти 60-80 років. Більшість тих ветеранів давно полишили сцену або проводять ностальгічні тури, зрідка записуючи нові альбоми. Є свої ветерани і в Японії. Це гурт Ningen Isu. Історія гурту тягнеться з далеких 70-х. В місті Хіросакі в місцевому музичному клубі познайомилися Шінджі Ваджіма і Кен-ічі Сузукі. Трапилося це, коли Сузукі передав Ваджімі запис популярного в ті часи гурту Kiss. Ваджіма слухав The Beatles, King Crimson, Deep Purple та Led Zeppelin, а Suzuki захоплювався у Kiss, Saxon та Judas Priest. І це в часи молодшої школи! Хлопці роззнайомилися ближче, коли в 1981 році вони вступили до тієї ж середньої школи. Сузукі був вражений талантом Ваджіми, котрий в такому юному віці пробував писати музику і вирішив написати пісню під назвою “Demon”. В свою чергу Wajima написав пісню під назвою “Tetsugōshi Mokushi-roku” (“Апокаліпсис залізного гриля”). Музичний клуб не дуже добре сприйняв цю композицію, але вона сподобалася Suzuki. Через два роки Ваджіма і Судзукі приєдналися до Shine Shine Dan (“група мертвих мерців”), гурту, утвореного членами клубу. Разом вони виступали на музичних хард-рокових фестивалях.
Це тривало до 1985 року, коли хлопцям довелося обирати майбутній напрямок навчання. Ваджіма почав вивчати буддизм в Університеті Комазава, а Сузукі вивчав російську літературу в приватному Sophia University. Однак вони не полишали думку продовжувати музичну діяльність і все ж заснували гурт, котрий в 1987 році отримав назву Ningen’isu після приєднання ударника Норійоші Камідате. Назва – це посилання на коротку історію авторства Едоґави Рампо 1924 року під однойменною назвою. Перша популярність прийшла, коли вони зіграли пісню Injū (“Дивне чудовисько”) в програмі японського телебачення “Ikasu Band Tengoku” 1989 року. Важке звучання, техніки та лірики, повні відсилок до літератури стали сюрпризом для журі. Перемога дала можливість та натхнення на запис першого альбома “Ningen Isu”.
А далі почалися зміни ударників. Спершу після запису альбому “Ōgon no Yoake” гурт полишив Камідате, котрого змінив Масухіро Ґото. Він прийняв участь у записі альбому “Rashōmon” (1993). В 1995-6 роках з Ningen Isu співпрацював Івао Цухія, але на час запису його підмінював Ґото. В 2004 році до складу увійшов Нобу Накаджіма, котрий мешкав поряд з Ваджімою та Сузукі в дільниці Коенджі, Токіо, відомою своєю творчою атмосферою.
Між тим популярність гурту зростала, перш за все характеристичному виконанню, текстам та особистому шарму. Навіть попри те, що продажі CD не йшли аж надто добре. Гурт давав багато концертів поза межами Японії. На фестивалі Ozzfest 2013 Ningen Isu визнали фани Black Sabbath.
Наразі на лютий 2020 року заплановано тур Європою. Концерти відбудуться в Берліні, Бохумі та Лондоні.
В своєму стилі гурт притримується класики року. Найбільший вплив на них має Black Sabbath, але також помітні паралелі з Led Zeppelin, Kiss, Budgie, King Crimson та іншими. Стиль гри на гітарі Ваджіми нагадує гру Роберта Фріппа, Тоні Айомі або Джиммі Пейджа, якби вони грали на цуґару-шямісені. Тексти насичені запозиченнями з класики: як японської (Рампо Едоґава, Осаму Дазай, Юкіо Мішіми, Рюносука Акутаґави), так і світової (Ґовард Лавкрафт, Фрідріх Ніцше), а також з буддизму, філософії самураїв тощо. Завдяки легкому акценту, званому “діалектом цуґару”, пісні набувають унікального звучання, що посилюється вживанням застарілих та важких словесних конструкцій з епохи Едо та Шьова, котрі не зрозумілі пересічним японцям. Підкреслено театралізовані костюми довершують образ гурту.
Учасники:
Шінджі Ваджіма (Ваззі, 25.12.1965) – гітара, вокал, терменвокс, автор слів та музики. Його костюм – посилання на майстрів літератури епохи Мейджі. Улюблена музика: Beatles, блюз та старі японські поп-пісні. Полюбляє винаходити та часто використовує прийоми, винайдені власноруч. Також є фаном Ракуґо.
Кен-ічі Сузукі (Сузукен, 11.03.1966) – бас, вокал, тексти, композитор. Одяг та мейкап в стилі буддистського ченця. Вдягає під кімоно “Фундоці”, давню японську білизну. В перші роки виступав в образі “щурячої людини”. Часом приймає участь на розігріві на концертах зубрів хард-року, таких як Nazareth. Полюбляє фестиваль Нептуна (м. Хіросакі).
Нобу Накаджіма (Нобу, 20.08.1966) – ударні, вокал, тексти та музика (з 2004 року). Образ японського гангстера (головний елемент образу – сорочка Коікучі). Фани називають його Анікі (старший брат) завдяки потужності гри. Нобу великий шанувальник Hideshi Hino, котрому присвятив пісню “Jigoku Kozo”. Збирає кросівки, дамскі картки, комікси.
