Є в японській музиці такі особистості, котрі стали відомі на весь світ задовго до того, як аніме зробилося світовим трендом. Мова піде про Кітаро. Його музику вставляють у добірки інструментальної музики, звідки це ім’я може бути знайоме багатьом з вас. Також його музику мають добре знати фани “Галактичного експресу”, адже саме в спін-офі “Королева тисячоліття” прозвучала музика цього композитора. І, насамкінець, автор цієї статті має особливий сентимент до творінь композитора. То ж…
Справжнє ім’я митця – Масанорі Такахаші. Він народився 4 лютого 1953 року в Тойохаші, префектура Аїчі, в родині селян. В тій родині дуже шанували традиції та звичаї, і саме це заклало ті основи, котрі потім прокинулися в музиці. Надходили 60-і, йшло повальне захоплення рок-н-роллом та біг-бітом. Масанорі захопився ритмами Отіса Реддінга та The Beatles і навіть створив шкільний гурт Albatross, в котрому грав на гітарі. Після закінчення Вищої комерційної школи в Тойохаші, юнак відправився у мандрівку до Німеччини, де і познайомився з Клаусом Шульце. Колишній клавішник Tangerine Dream робив перші успішні кроки у електронній музиці.
Варто відмітити, що Масанорі був самоучкою. Жодної музичної школи не закінчував, приватних уроків не брав. Ходить легенда, що Кітаро навіть виробив свою систему запису нот. Нові інструменти освоював дуже легко. Кажуть, якось в гурті Far East Family Band, де Масанорі грав деякий час і був навіть лідером, захворів барабанщик. Довелося сідати за ударні. І, на диво, він справився з новим завданням! Так само швидко під наглядом Клауса Шульце освоїв синтезатор. Це перевернуло уявлення Кітаро про музику: “За допомогою синтезатора я можу створити океан, зимовий беріг, літній пляж”. Клаус не полишав свого підопічного, і в 1975 році відвідав Токіо, де допомагав робити студійні записи.
1976 року Кітаро полишив Far East Family Band і відправився в чергову мандрівку, на цей раз Азією: Китай, Індія та інші. Мабуть, ця мандрівка надзвичайно вплинула, оскільки Масанорі після повернення твердо вирішив стати композитором. За два роки випустив свій перший альбом “Ten Kai”. В котрому поєднував не тільки весь свій досвід мандрів, всі свої музичні знання, але і культуру Сходу та Заходу, одним з перших проклавши ту самобутню дорогу, якою підуть згодом багато маститих нині японських композиторів. За ним йшов Daichi. Медитавина музика з обох альбомів була використана для багатосерійного документального фільму “Шовковий шлях”, котрий став популяризатором музики майстра у світі. В тіж роки Кітаро дає свій перший симфонічний концерт у “Small Hall” на Шінжюку в Токіо. Перші два альбоми стали культовими серед прихильників стилю New Age, котрий толі тільки-тільки зароджувався. Вони були перевидані на Заході під назвами: “Astral Voyage” та “Full Moon Story”.
А от першою анімою стала Shin Taketori Monogatari: Sennen Joō, відома у нас більше під назвою “Королева Тисячоліття” або “Queen Millennia”. І не серіал, а повнометражка, за мотивами серіалу, котрий випускали на ринок США. Фінальну пісню з нього виконала Дара Седака, донька Ніла Седаки.
Серіал “Silk Road” приніс Кітаро великі гроші та велику популярність – саундтрек розійшовся міліонами копій. Більше того, він отримав нагороду Galaxy Award, що давало автору міжнародне визнання. Працюючи над новими альбомами, Кітаро не забував концертувати. В 1984 році він розпочав великий тур Азією під назвою “Live in Asia”. Не обійшлося без курйозів. Довелося відміняти концерт у Сінгапурі через довге волосся композитора, котре було заборонене на законодавчому рівні у цій країні. Слава принесла і поліпшення в особистому житті. Кітаро одружився на Юкі, батько котрої був членом Якудзи. Безумовно, не обійшлося без критики, але митець завжди відповідав, що це власне батько є членом мафії, а не вона. А він лише музикант.
В 1985 році Масанорі Такахаші підписав контракт зі студією Geffen Records, котра почала дистрибуцію альбомів у Сполучених Штатах. Навіть новий альбом він назвав “Toward the West” (На захід), хоча географічно США скоріш на сході від Японії. До 1987 року продажі альбомів збільшилися до 10 мільйонів копій за рік. В тому ж році виходить спільна праця з Мікі Хартом “The Light Of The Spirit” (Світло духа), один трек з котрого “The Field” номінувався на Греммі.
Справи йшли настільки добре, що для Масанорі стала необхідною постійна присутність в Штатах. Він перебирається до Колорадо до міста Вард, де засновує музичну студію “Mochi House”. Через цей переїзд довелося розійтися з Юкі, котра мала добру працю в Японії і не хотіла полишати її. Колишнє подружжя залишилося друзями. Пізніше Кітаро одружився на Кейко, котра не тільки грала за клавішних в його оркестрі, але згодом народила двох дітей.
В 1992 році Кітаро разом з вокалістом гурту “Yes” Джоном Андерсоном записали альбом “Dream”, а вже наступного разом з Ренді Міллером працювали над саундтреком до фільму “Heaven&Earth”, котрий отримав премію “Золотий глобус”. Також він продюсував альбом “Scenes” Марті Фрідмана (гітарист Megadeth). В ці роки митець переходить під опіку студії Domo Records. Його роботи неодноразово номінувалися на Греммі, і лише альбом “Thinking of you” від 1999 року приніс довгоочікувану нагороду, вручену двома роками пізніше. В 2000-х роках розпочалася праця над серією альбомів під спільною назвою “Sacred Journey of Ku-Kai” (2003, 2005, 2007, 2010, 2017), призначення котрих, за словами Кітаро: об’єднання людей у глобальному масштабі. Вони оповідають про подорож-паломництво Ку-Кая, відомого японського вченого, засновника монастиря Конгобу-джі на горі Коя-Сан (префектура Вакаяма), нині великого духовного центру буддистів Японії. До того ж Ку-Кай робив перші громадські загальноосвітні школи, куди приймали учнів всіх станів. В альбомах слухачі можуть почути власне старовинні японські храмові дзвони з 88 священних храмів острова Шікоку.
В 2007 році маестро написав музику до масштабної опери “Impression West Lake”, режисером котрої був китаєць Чжан Імоу. Опера оповідає про історію міста Ханчжоу за посередництвом музики та танців. Оперу презентували на поверхні одного кратерного озера, так, що сцена була трохи занурена у воду, і складалося враження чарівної дзеркальної поверхні, котру підсилювали світловими кольоровими ефектами. Цю працю також номінували на Греммі, але, на жаль, вона не виграла.
Нині Кітаро активно дає концерти по всьому світу. З найвідоміших виступів – у Стамбулі із симфонічним оркестром, у Тегерані, Мексіко. 2014 року мався відбутися концерт у Києві, але він був скасований через відомі всім події. Музику Кітаро називають “нью-ейджем”, сам він до цього ставиться досить байдуже, говорячи, що не важливо, чи називатимуть це нью-ейджем, чи ні, йому головне, аби вони продовжували називати її музикою Кітаро. “Я щасливий, що музика викликає у людей приємні почуття. Я знаю, що музика може змінити людину, і це моє прагнення”.
P.S. Псевдонім Кітаро походить з аніми GeGeGe no Kitarou.
