Якщо говорити про J-рок 2000-х років, то одразу згадується Dir En Grey. Гурт добр відомий в Європі та Америці, де часто їздить в тури. На думку журналу Billboard Dir En Grey перетнув мовний бар’єр між Японією та США у музиці та “підкорила глядачів без співу англійською мовою”. Назва походить від трьох слів: німецького “Dir” (“твій”), французького “En” (“в”) та англійського “Grey” (“сірий”). Дослівно це перекладається як “Ви у сірому”, але гітарист Каору придумав інше значення “Сірий момент”, вважаючи цю назву правильним за звучанням. Найцікавіше те, що японською назва звучить “diru an gurei”, або навіть “doriangurei”, тобто Доріан Грей. А фани придумали іншу назву – Дири.
Предтечею цієї формації став La: Sadie’s, котру утворили Кьо, Каору, Дая, Шіньї та Кісакі в далекому 1996 році. Кьо в юності взагалі не пов’язував своє життя з музикою, але почувши X Japan, Kuroyume та Buck-Tick, побачивши, як вони виглядають на сцені, він почав грати собі на гітарі та басу. Також стали в нагоді добрі вокальні дані та вміння складати вірші. Каору теж надихався популярними в 90-х X Japan і особливо гітаристом hide.
На концерті в Наґано гурт познайомився з Тошія. Його вміння знадобилися, коли раптово через розбіжності у світогляді пішов Кісакі. Тошія прийшов до гурту 2 лютого 1997 року. Разом з цим гурт вирішив змінити назву. Так з’явилася Dir En Grey. За кілька місяців визодить перший EP під назвою “Missa”. Однак люди звернули увагу лише 1998 року, коли пісні “Jealous” і “-I’ll-” очолили японський щотижневий хіт-парад Oricon. П’ять наступних пісень допомагав колишній учасник X Japan Йошікі Хаяші, що було великою честю для палких прихильників Кьо, Шінья та Каору. Всі вони побачили світ 1999 року. Слідом хлопці випускають альбом “Gauze”. Гурт дає серію концертів на підтримку альбому, за одним із шоу зняли та випустили навіть відео. Стилістично перші пісні були в стилі поп-рок, але з часом звучання стало більж тяжким і навіть похмурим. Стиль змістився до металкору і ню-металу. В текстах, котрі писав Кьо завжди присутні соціальні тематики, секс та кохання, котрі відображені в негативному світлі, при чому хлопці не цураються ненормативної лексики, подвійного сенсу, а також подвійних значень ієрогліфів.
Нове тисячоліття Dir En Grey почався з випуску альбому “Macabre”. Хлопці готували великий тур, котрий, однак довелося відтермінувати через хворобу Кьо – проблеми зі слухом заважали гарно співати. Втім, серія концертів відбулася на межі років і заверлишася коцертом у Nippon Budokan у квітні 2001. На той момент Dir En Grey випустив новий сингл “Ain’t Afraid to Die”. Залишок року гурт працював над новим альбомом, котрий побачив світ 2002 року під назвою “Kisou”. Тур на підтримку охоплював Китай, Тайвань та Південну Корею. Як завжди, хлопці не розслаблялися під час туру і на момент його завершення випустили цілий EP “Six Ugly”. Творчістю Dir En Grey зацікавилося телебачення, котре шукало гурт для програми-шоу “Akasaka Blitz”. Довелося виступати п’ять днів, при чому кожне шоу, окрім самого першого, присвятили певному альбому, а на останньому заграли кілька пісень з майбутнього “Vulgar”. За результатами програм випустили DVD під назвою Blitz 5 Days для офіційного клубу “A Knot”.
Надійшов час, коли j-rock досяг Європи і маси фанів потягнулися до нового напряму. Dir en Grey не були винятком, і вони вирушили в тур Європою. Дали концерти в Берліні та Парижі. Квитки розпродавалися навіть без додаткової реклами, оскільки всі музичні крамниці розповсюджували інфу безкоштовно. Також хлопці завітали на два фести: Rock am Ring і Rock im Park, зіграли спільно з французами ETHS та американцями Wednesday 13. Також на європейських лейблах виходить альбом “Withering to Death”, котрий піднявся до 31 місця у фінських чартах. Там же мав успіх сингл “Clever Sleazoid”. Тим часом в Японії виходить фільм Death Trance, де в саундтреку можна почути кілька пісень гурту. На початку 2006 року Dir en Grey поїзали з концертами до США. Вони грали у Остіні, Нью-Йорку та Лос-Анджелесі, при чому квитки розпродали за лише кілька днів. Далі на хлопів чекали концертні площадки у Німеччині, після котрих Кьо знову потрапив до лікарні, тим разом через голосові зв’язки. Не дивлячись на це, Dir en Grey приєднується до світового туру “Family Values Tour” Korn. А восени виступаж в Японії на фестивалі Loud Park Festival разом із Megadeth, Slayer та Children of Bodom. Кліп “Saku” стає відео року на шоу MTV2 “Headbanger’s Ball”. Таким чином на середину 2000-х Dir en Grey увійшли до обійми лідерів світу важкої категорії.
Успіх в США закріпив тур 1-25 лютого 2007 року. Тим чамом 7 лютого виходить новий, щостий альбом “The Marrow of a Bone”, спершу в Японії, потім в Європі та США. Влітку гурт виступив у Данії, Фінляндії, Швеції та Великій Британії на хедлайн-концертах та трьох фестивалях, супроводжували Deftones під час американського туру, а також провели тур Японією на підтримку туру “Dozing Green”, котрий з батьківщини поширився і на Європу, серед інших країн вони відвідали Голандію та Швейцарію. Наприкінці року виходять дві збірки. На початку 2008 року Dir en Grey приступили до запису нового альбому. В травні проводять тур Японією, а також дають спільний виступ в пам’ять про hide разом із X Japan, Luna Sea та іншими. 10 вересня стартував тур Tour 08 The Rose Trims Again. 12 листопада виходить сьомий альбом “Uroboros” в котрому звучання набирає емоційних і навіть зривно-істеричних тонів.
2009 року Dir En Grey розпочав тур TOUR09 FEAST OF Ⅴ SENSES, а потім разом кількома гутрами відправилися туром по Великій Британії та Ірландії. А у лютому оголосили про співпрацю з європейським лейблом Okami Records. В другій половині року гастролюють з туром TOUR09 ALL VISIBLE THINGS. В тому ж році для фанів випускають кілька DVD, а також офіційну збірку кліпів.
Приблизно в такому ж дусі гурт працює і до нашого часу, випускаючи нові кліпи, сингли та альбоми, проводячи весь вільний від записів час в числених турах та концертах, і не тільки на фестивалях, але і на Nippon Budokan. Їх перелік можна знайти у Вікіпедії та на фан-сайтах гурту. В 2012 році Кьо отримав діагноз вокальної вузликової дисфонії, через що довелося зупинити черговий тур. Це, однак, не завадило солісту присиупити до праці над сольним проектом, гуртом s u k e k i y o, де він грає паралельно з основним місцем творчої праці. Постало питання операції, але Кьо заявив, що ліків цілком вистачить, аби вилікувати хворобу.
Склад гурту:
Кьо (京, Тоору Нішімура, 16.02.1976) – вокал. Кьо – автор всіх пісень гурту, а також двох “Поемних книг”.
Каору (薫, Каору Ніікура, 17.02.1974) – перша гітара. Лідер гурту, займається всіма справами.
Дайске (Дайске Андо, 20.12.1974) – друга гітара. Єдиний учасник гурту, корий зберігає стиль Visual Kei, що відображається в кольорі гітар та волосся
Тошія (Хара Тошімаса, 31.03.1977, Наґано) – бас-гітара. Написав ряд пісень, такі як “Erode”, “Egnirys cimredopyh injection” або “Bottom of the Death Valley”.
Шінья (Шінья Терачі, 24.02.1978, Осака) – ударні.
