В світі існує багато лялькових брендів, більш знаних, менш. Іноді, коли ви тримаєте в руках малу панну, або розглядаєте її в інтернеті, так і хочеться придбати її або подібну. Але ціни на сайтах виробників кусаються. Інші ж не продають свою продукцію поза межами Японії. І тоді ви йдете на ebay, в пошуках ляльки з приватної колекції. Але не завжди можна знайти вигідну пропозицію. Більше того, часом випуски зі старих серій коштують набагато дорожче первісної ціни. Якось нам трапилась лялька Volks із серії Rozen Maiden, котра коштувала 12 тис. доларів. І, що саме цікаве, її продали. Дешеві марки не завжди відповідають сподіванням колекціонерам, тому залишається відвідати Ali Express, де розсипами продаються так звані рекасти, або, як у нас їх називають, бутлеги.
Бутлег – це нелегальна копія брендової ляльки, виконаний як правило китайськими виробниками. По суті, це крадіжка інтелектуальної та творчої власності. Технологія бутлегу дуже проста. Купується оригінальна брендова лялька, розбирається на деталі. На основі деталей робляться форми. З них відливаються нові деталі, котрі дошліфовуються. Потім нові ляльки збирають, їм наносять макіяж, готують одяг і продають за заниженою ціною. Оригінал (фулсет, тобто лялька в одязі і макіяжі) може коштувати, на приклад, 550 доларів, а рекаст-фулсет – 120.
Всю різницю між створенням оригіналу та копії показано на малюнку (переклад редакції). В той час, як злодій просто копіює чужу власність, автор спершу розробляє концепт, дизайн ляльки. Потім створює модель, обробляє та шліфує її, створює варіанти одягу, макіяжу, розробляє часом оригінальну історію. Це все творчість, котра коштує грошей і займає багато часу, це важка праця, особливо в умовах конкуренції. Злодій же просто копіює і наживається.
Бутлеги можуть продавати в опакуванні, скопійованому у оригінального виробника. До опакування додадуть, на приклад, додаткові змінні елементи, якісь частини одягу, змінні очі тощо. Там ви знайдете сертифікат і опис ляльки – такий самий, як в оригіналі. Ми от придбали бутлег фірми CP/Fairyland, і ось так виглядають супроводжуючі папери.
Бутлег може відрізнятися розмірами, зазвичай він більше. Друга різниця – наявність швів, недошліфованих поверхонь, поганих не гнучких з’єднань за рахунок недотримання точності розмірів шарнірів. Гумка може бути перетягнутою так, що лялька погано ворушиться. Бутлег може відрізнятися кольором матеріалу, та й сам матеріал можуть використати гіршої якості. Так само в одязі можуть бути якісь криві шви, погано прошите взуття тощо. Не обов’язково всі ці недоробки можуть зустрітися в одній ляльці. Наш екземпляр, на приклад, не може як слід підняти руки, при чому одну краще, іншу гірше.
Не обов’язково бутлег може коштувати дешевше. Іноді його ціна може бути однаковою, більше того, перевищувати оригінал, особливо, якщо це стосується ляльок, що вже не випускаються виробником певний час. Такі продавці можуть навіть не вказувати, що це рекаст, а відрізнити по фото, часто обробленим, оригінал від копії здатний не кожний навіть досвідчений колекціонер. Деякі рекастери вказують, що вони продають копії. Інші взагалі ставлять свою марку, через що є певна проблема. Потрапляє до вас лялька, на приклад, бренду “Doll in Paris”. Пошук назви бренду нічого не дає. Сама лялька виготовлена з пластику, а не смоли чи полімерної глини (фімо), і зовнішньо віддалено нагадує певний бренд. Що перед вами: бутлег чи продукт малознаного бренду, котрий деякий час тому припинив діяльність і продав всю продукцію?
З іншого боку бутлеги мають свій плюс. Головне – це вартість ляльки. На жаль, в нашій країні на початок 2020 року далеко не всі, а то майже і ніхто не може дозволити собі викласти 400 і більше баксів за ляльку, котра сидітиме більшу частину на поличці. Треба бути або фаном, справжнім фаном, або багатою людиною, аби витратитися на таке придбання. Маловідомі бренди, безумовно, можуть виручити, але не всі вони мають добру якість, а ляльки, зроблені майстром на замовлення коштуватимуть не менше. До того ж, захоплення ляльками може швидко пройти, особливо у підлітків, тому дороге придбання може обернутися в порожню витрату грошей. В такому випадку придбання рекасту ще може бути якимсь виправданням. Не більше.
До того ж (переходячи до недоліків) варто пам’ятати, що ви крадете чужу власність. Що ви купуєте продукт, котрий може мати гіршу якість і певні несподіванки. Що в ляльковому середовищі далеко не всі колекціонери схвально ставляться до бутлегів, то ж легко нарватися на справжній хейт. Хоча на хейт нариваються і власники пулліпів – це таке, і знайти спільноти, що толерують рекасти теж легко.
Який вихід? Не купувати бутлеги. Хочете мати шарнірну ляльку? Вивчіть ринок, знайдіть менш популярного і дешевшого виробника, їх повно, пошукайте чисто китайські оригінальні ляльки – вони є. Якщо на Ali вам сподобалася лялька, не полінуйтеся пошукати за зображеннями чи описом оригінал. Можливо, вам пощастить, і ви знайдете пропозицію продажу брендової ляльки з якоїсь приватної колекції. Насамкінець, якщо ви маєте хоч трохи бажання, можна спробувати себе у виробництві власних лялькок.
І хто зна, чи не стане ваша перша лялька початком вашого особистого успіху?
P.S. Нашу бутлежку Клару ми залишимо собі і жодним чином не будемо її хейтити чи принижувати.
